Таємниче 23 лютого

  • Березень 10, 2018

З 2014 року День захисника України (Вітчизни) почали святкувати 14 жовтня, яке до цього року відзначалося 23 лютого. Приводом зміни дня святкування стало те, що це свято прийшло із радянських часів України, яке є повністю штучне й виникло тоді на пустому місці за волею партії та уряду радянської держави. Більш загальну інформацію про це можна отримати із Вікіпедії, а зупинимося на тому, що 23 лютого могло б дійсно залишитися і стати для України як професійне свято чоловіків.
І цьому утвердженню є підстави історичних подій, що відбулися на Україні 100 років тому в ці дні. В ніч з 7-го на 8 лютого 1918 року українські війська армії Української Народної Республіки відійшли із Києва через більшовицьку загрозу та наступ російського війська під командуванням Муравйова. Українська війська, що брали участь в боях за Київ відступили до села Гнатівка під Києвом. Туди стягувалися всі загони й підрозділи українського війська з ініціативи генерала Костянтина Прісовського та підполковника Петра Болбочана. Там же відбулася велика нарада, під час якої було вирішено об’єднати всі наявні сили в одне з’єднання під керівництвом єдиного командувача. Новий підрозділ здобув назву Окремого Запорізького загону, командиром якого став генерал Прісовський.
Становище загону було нечувано важке. Загін бився фактично в оточенні – зі сходу його тиснули червоні частини під командуванням Муравйова, з заходу – загін червоного комдива Кіквідзе, а з південного заходу – збільшовичені полки 2-го гвардійського корпусу.
Проте запорожці блискуче вийшли зі скрути, завдавши стрімкого удару російським військам, зайняли Коростень і захопили склади зброї та військового майна. Ударом на Сарни вони вибили з міста більшовиків Кіквідзе, та змусили ешелони 2-го гвардійського корпусу (який сам рвався до дому, до хати) обходити позиції запорожців стороною.
23 лютого 2-й курінь підполковника Болбочана наблизився до Житомира. Позиції для наступу були обрані настільки вдало, а сектори обстрілу підібрані настільки вміло, що 24 лютого більшовики Кіквідзе чкурнули з міста після першої ж атаки. Природно, бій стався не 23 лютого, а днем пізніше, але готувалися ж запорожці до атаки саме 23-го!
Саме з цього дня українське військо на чолі із командиром 2-го курінню Окремого Запорізького загону армії УНР підполковником Петром Болобчаном (який мав шанс стати українським Бісмарком) під жовто-блакитними прапорами почало успішно звільнювати міста України. 1 березня від більшовиків було звільнено Київ. 30 березня – Полтава. 6 квітня – Харків, а 24 квітня курені 2-го запорізького полку підполковника Болбочана марширували вулицями звільненого від червоної влади Сімферополя.
Підтвердженням того, що 2-й курінь воював під жовто-блакитними знаменами є присяга, яку приймали запорожці:
Тобі мій краю дорогий
Складаю я свою присягу –
Тебе любить, Тобі служить
За Тебе вмерти біля Стягу.
І прапор наш жовто-блакитний
Клянусь до віку боронить,
І за народ забутий, рідний
Останню кров свою пролить.
Запорізький корпус був одним з найбільш численних та боєздатних підрозділів армії УНР. І початок бойового шляху видатної української частини був закладений саме 23-24 лютого – під час бою за звільнення Житомира.
23 лютого 1918 року є також днем визнання незалежності України Росією. Передувало цьому підписання 9 лютого 1918 року в Бресті між Центральною Радою УНР і країнами німецько- австрійського блоку Брестського миру, за яким Центральна Рада просила збройної допомоги у нових союзників для звільнення України від більшовицької окупації.
Вранці 23 лютого1918 року радянській Росії був пред’явлений німецький ультиматум про умови миру, за якими російська влада повинна була визнати незалежність Латвії, Литви, Естонії, Фінляндії та України і підписати з Україною мирний договір. Того ж дня, 23 лютого, члени Центрального Комітету РСДРП (б)дали свою згоду на прийняття німецького ультиматимуму і о 3-й годині ночі 24 лютого він був прийнятий ВЦВК.
І наостанок, а що ж є за день 14 жовтня, коли святкують День захисника України? Це свято Покрови, що було введено у християнство в Х столітті і має під собою подію, яка відбулася в Константинополі. У цей день військо наших предків русів на чолі з князем Аскольдом взяло в облогу столицю Візантії Константинополь, намагаючись захопити місто. Тоді його мешканці у гарячій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця почула їх, начебто покрила своїм омофором городян, захистивши від нападників, що стало провістям перемоги. Навколо міста тоді здійнялась така буря, що розкидала флот русів і заставила їх відступити, а до міста надійшла військова допомога.
З часом це свято стало одним із найголовніших для запорозьких козаків. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана, а самі козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Козаки настільки вірили в силу Покрови і урочисто відзначали його, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – Козацька Покрова.
Очевидно, візантійський сюжет прислужився запорозьким козакам як порятунок, або його хтось їм навмисно нав’язав, оскільки для них свято Покрови було найбільшим і найзначущим. Але гадаю, що незвичайна популярність та величність свята Покрови пояснюється дуже просто. Корені виникнення свята сягають сивої багатотисячолітньої давнини і пов’язані з космічним станом природи і, відповідно, особливим етапом у житті людини.
Які ж це особливості? Загальновідомою ознакою Покрови є те, що вона покриває Землю або листям, або снігом і тому завершувалися усі найважливіші господарські та військові справи.
З недавніх пір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва, а нині День захисника України.
Леонід Коваленко

Коментарі

...