Мужність та інформація

  • Серпень 31, 2017

В Росії панує мишлення колишніх віків, котре, без сумнівів, дуже дорого їх коштуватиме, і це найближшим часом. Важко сказати, про що (і чим) думали кремльовські аналітики перед анексієй Криму, хіба що “захопимо, а там хоч трава не рости”. Вона і не росте. Ейфорія “кримнаш” закінчилась в Росії не лише через санкції, котрі нищать її економіку. Зараз вже вийшли на світло дня у всій красі проблеми, котрі ще нещодавно не лізли у голови кремльовським сидільцям. Важкі та загалом нерозрішімі. Одна з них – кримські татари.

18 травня по всіму Криму відбулися траурні церемонії річниці депортації кримських татарів, починаючи від Сімферополя. Московські окупанти чинили згідно їх вічної схеми: переслідування, затримання, нічні “візити” ФСБ, побіття активістів “невідомими”, ну, і всі такі речі, сумно знайомі на протязі віків. Колись це діяло. Діяв страх, діяла спроможність загарбника примусити жертву до покори та мовчання. Але надійшли зовсім інші часи. Отже…

На тлі всіх заходів ФСБ, поліції та всіх окупаційних структур, також добровільних стукачів, на багатьох домах з’явилися прапори кримських татарів. Нібито дрібниця. Але прапори ніколи не бувають дрібницею. Про це знає загарбник. Але цим разом зробити нічого не може. І не лише тому що відбулася справжня інформаційна революція, коли таємного майже нічого бути не може.

“У Феодосії затримали і вже відпустили Сулеймана Кадирова, який намагався покласти квіти”.

“У Сімферополі затримали активіста Сервера Кераметова за одиночний пікет. За даними, силовики відібрали пояснення про проведення несанкціонованого заходу, а потім відпустили”.

“Силовики намагалися затримати активіста національного руху кримських татар Сулеймана Кадирова, який прийшов покласти квіти до пам’ятника депортації. Після з’ясування всіх обставин, Кадирова відпустили”.

“Заступник глави Меджліса Аліше Умеров повідомив, що Сервер Ізмайлов – літня людина з хворобою Паркінсона, «який вийшов на площу з національним прапором, і тільки за це його затримали».

Це повідомлення в соціальних мережах. Затримують – і відпускають. Ще й літню людину з важким невилікувальним захворенням, але ж перелякані. І все це, коли:

“У Зверненні активістів кримськотатарського народу вказано, що після початку анексії Криму на півострові були вбиті, викрадені, піддані тортурам, обшукам, затриманням і арештам безліч представників кримськотатарського народу”.

Вдумаємось. Репресії тривають, але колишнього ефекту вже не мають. І не матимуть. По перше: не має страху. А це вже велика невдача окупанта, а якщо сказати більше – найпоганіший знак для нього, бо скоро прийдеться забиратися геть. По друге: у окупанта попросту не має сил та засобів для повномасштабних репресій на зразок сталінських. Не має сил, фінансів, а головне, в діях російських окупантів явно бачимо ознаки паніки.

“Голова Меджлісу кримських татар, народний депутат Рефат Чубаров з нагоди Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу виступив з трибуни Верховної Ради. Там, серед іншого, він назвав дії президента РФ Володимира Путіна в Криму продовженням репресій радянського диктатора Йосипа Сталіна”.

В одному можна поспорити з паном Чубаровим: не Йосипа Сталіна, а Адольфа Гітлера. Бо Сталіна підтримував – чи мовчав – цілий так званий “вільний світ”. А зараз цей “вільний”, як у випадку Гітлера, почув з боку Путіна велику небезпеку для своїх задів. Порівняйте но матеріали західних ЗМІ про Сталіна та ЗРСР з нинішніми про Росію і Путіна. Про Путіна пишуть зараз, як колись про Гітлера. А ЗМІ так чинять тому, що отримали відповідні вказівки. Інформаційний етап “кінечного вирішення російського питання”. Як колись німецького. А далі…

Згадаємо нещодавні слова голови РНБО Олександра Турчинова: статус АТО вже не відповідає реаліям війни з терористичною Росією, треба готуватися до звільнення окупованих теріторій України. Звільнення, пані і панове. Як гадаєте, чи відважився би пан Турчинов на щось такого без… ну, так, “маякнули”. З Лондону та Вашингтону. Це реальний стан річей, нинішнє керівництво України без такого “маякування” не робить ані пів кроку. Зрештою нічого поганого у цьому не має – якщо на сьогодні. Інша річ, що інтереси Украіни і Заходу дуже часто не збігаються. Але не зараз, коли США очолів нарешті не дуже каламутний боягуз Обама, а пан Трамп, чиї наміри видні як у Києві, так вже і в Москві. Коли пані Меркель чітко вказали на її дійсне місце голови окупаційної адміністрацїї та необхідність підпорядкування країнам – переможцям у ІІ Світовій війні. Ця дуже важлива та маловідома для більшісті тема освітлюватиметься у наступних статтях.

Нові санкції проти Росії, ухвалені Сенатом США. Цим дуже незадоволені панове німці та австрияки, але їх незадоволення мають справжні сильні цього світу у глибокому поважанні. На кордонах Росії зосереджені військові контингенти НАТО, котрі готові також для превентивного удару. До Європи перекидають цілодобово найновішу зброю з США та Канади. Ця остання виступає вже у новій якості лідера західного світу в Європі. Яку силу має українська діаспора та лоббі у цієї країні, хіба що не треба пояснювати.

І нарешті: канадський уряд є готовий до реальної військової допомоги Україні. Одночасно з ухваленням Конгресом США постанови про постачання летальної зброї Україні. На навчаннях НАТО відпрацьовують висаджування десанту на теріторію деякої терористичної держави чи на захоплену через неї теріторію. А ЗСУ, загартовані у війні з Росією, швидко переводять на стандарти НАТО. Доречі, кожна “нова” країна НАТО для початку отримувала “безвіз” для своїх громадян. Як Україна нещодавно.

Ось чому відпускають затриманих татарів. Ось чому вони, татари, не бояться, хочби репресії тривають, людей тортурують, переслідують, вбивають. Але: всі вже знають, що цьому скоро прийде кінець. Як окуповані, так окупанти.

Нові часи є геть незрозумілими для кремльовських сидільців, як і для російського стада, пастухами котрого вони поки що працюють. Коли корита опустіють, стадо взбунтується. Коли пусте корито, пропаганда ані до чого. А опустіють. Це також всім ясно. Також на Кремлі. Також олігархам, котрі явно не проти винести ногами вперед помітно слабкого “нацлідера”.

Мужня поведінка кримських татарів це свойого роду лакмусовий папірець. Але вони не лише мужні. Вони мають інформацію від своїх лідерів, адже Мустафа Джемільов та Рефат Чубаров мають дуже поважні міжнародні зв’язки. Чим можна, діляться зі співвітчизниками.

Отже, слідкуємо за подіями. Нудно не буде.

 

Юрій Пономаренко

ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ

  • Серпень 30, 2017

Ми часто приймаємо наслідки за причини. А засоби масової інформації охотно допомагають  нам у цьому, оскільки їх завдання підтримувати та множити наші помилкові погляди та висновки. 

Дивлячись на запеклу, скажену та завзяту боротьбу - а скоріше війну українського олігархату на чолі з Петром Порошенком та грузинського олігархату на чолі із Бідзіной Іванішвілі проти Михайла Саакашвілі, ми вважаємо, що йдеться про владу і астрономічні гроші. І це вірно. 

Ми вважаємо, що йдеться про ворожнечу злодіїв та злочинців до людини, котра бореться із криміналом і корупцієй. Це також вірно. 

Ми гадаємо, що триває війна між Михайлом Саакашвілі, людиной закону та демократії, і тими, хто є саме беззаконня та диктатура під маскою "демократично вибраних" та "демократично правлячих". І тут не помиляємось. 

Ми бачимо, як в повний унісон працює пропаганда Порошенка, Іванішвілі і Путіна, як один пекельний механізм, коли вони говорять про Михайла Саакашвілі, брешуть, видумляють дикі речі, знущаються, плюються слюной скаженої собаки. Але дуже часто ми не ставимо собі простого запитання: а чому відбувається власне так? Чому власне пропаганда російського агресора відкрито та завзято дує в одну дудку з "демократично вибраними" владами країн жертв російської агресії? 

Чим це все є збігом обставин, чи закономірностю, фатальною та крайньо небезпечною для нас, громадян?

Чим є переслідування Михайла Саакашвілі маріонеточним режимом першого по значенню газпромовського акціонера Бідзіни Іванішвілі та іншим, українським режимом ліпецького та севастопольського фабріканта Петра Порошенка? Війною олігархів проти ворога будь якої олігархії?

Так і ні. 

Співставимо факти та подумаємо. 

В розмовах із багатьма грузинами часто чути: цей Іванішвілі не лише олігарх, це окультист!

І воно, чи знаєте, геть не пусті слова. Як перше, так і друге. 

367 місце у рейтінгу Форбс, 4,5 міліарда доларів особистих коштів. Серед двох процентів приватних акцій Газпрому до Іванишвилі належить 1%. Мало, ні? Якщо не знати, що ще 1% належить аж до 500 осіб, серед котрих голова Газпрому Олексій Міллер. Ну, олігарх як олігарх. 

Жителі Грузії обурені дивним фактом: всі вікові та унікальні дерева у країні відбираються у держави та приватних осіб, викорчовуються із корінням та доставляються баржами по морю до особистої резиденції Іванішвілі в Шекветілі. Ось таке чудове "хоббі" у фактичного диктатора Грузії, - не має посад, але без його дозволу і комаха не пролетить сьогодні там. Варварське знищення ландшафту однієї з найгарніших краін Європи. 

Якщо не знати ще й такий факт: в 2011 році, ще до прийняття Іванішвілі влади в країні в аеропорті Тбілісі затримано людину, котра привезла для Іванішвілі з Москви - що б ви думали? 

Оккультні мінерали та оккультну літературу. 

Хтось скаже: знайшли про що говорити, дрібниця яка, чудить богатенький, та й годі. 

Якщо би не постійні зібрання в резиденції Шекветілі, де відправляються окультні ритуали. І не лише з мінералами з Москви. 

У жовтні 2012 року перед виборами у парламент Грузії у кахетинському селі Колагі було втоплено 10-місячну дитину Барбару Рафаелян. Вкинуто у великий кувшин із водою та привалено великим камінням. Вбита дитина була донькою активіста "Грузиньської мрії", партії Іванішвілі. Це було типово ритуальне вбивство. Слідство було припинено, коли Іванішвілі прийшов до влади. Тому, що слідчі встановили факти причетності до цього жахливого вбивства самого Іванішвілі та його близького оточення. Потім слідчі зникли без сліду. 

Окультна посилка з Москви. Вікові дерева. Зібрання у Шекветілі. Нелюдське ритуальне вбивство дитини. 

Якби сказав сумно відомий Дмитро Кісєльов: "Збіг? Не гадаю".

 

ДАЛІ БУДЕ

 

Якуб Новиків-Кшемінський

Юрій Пономаренко

 

      

“ГогольFest 2017: Ковчег”

  • Серпень 29, 2017

Ювілейний X Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва “Гогольфест” у 2017 році пройде в Києві з 7 по 17 вересня і буде присвячений темі біблійного ковчега.
Міжнародний фестиваль “Гогольфест” (ГогольFest) – це презентація в Україні кращих зразків сучасного українського та світового мистецтва, який об’єднує під своїм ім’ям основні арт-напрямки: театр, музику, кіно, літературу і візуальне мистецтво.

Фестиваль пройде на території експоцентру ВДНГ та  в «Довженко-Центрі». Там буде представлено театральні та музичні проекти, перформанси, хореографічні постановки, виставки, медіа-інсталяції, відео-арт, скульптури, живопис, графіка, кіно, майстер-класи – всього 11 днів, 300 подій і 900 учасників з 14 країн.

На ВДНГ буде показано великі шоу відкриття і закриття, а також основна візуальна програма. У «Довженко-Центрі  будуть представлені театральна, кінопрограми, освітня та арт-сквот, де художники з усієї Європи намалюють мурали.

На Гогольfest пройде прем’єра опери-балету “Ковчег” – це швейцарсько-український проект, який ставить Влад Троїцький, а музику до нього пише колектив Nova opera, який працював над операми “Вавилон” і “Іов”. Новий перформанс на фестивалі покаже Dakh daughters, а також відбудеться українська прем’єра французького циркового шоу Terabak за участю Dakh daughters, яке в цьому році показали в Парижі і Монпельє на півдні Франції.

Гості фестивалю зможуть взяти участь в побудові гігантського ковчега висотою в 4 поверхи, побачити нове концептуальне творіння Влада Троїцького і відправити Ковчег в “плавання” під час музичного шоу DakhaBrakha.

Леонід Коваленко

 

 

10 технік соціального впливу, які треба знати

  • Серпень 28, 2017

Як зрозуміти, що вами маніпулюють, граючи на вашій доброті, вихованні, бажання подобатися іншим? Психолог Микола Молчанов – про те, як навчитися розпізнавати основні маніпулятивні пастки і уникати їх.
Основні ідеї
Техніки соціального впливу активно використовуються продавцями, маркетологами і рекламниками. Вони підштовхують нас до скоєння необдуманих дій (в першу чергу, покупок).
Найчастіше ми не усвідомлюємо, що саме змусило нас зробити крок, про який ми тепер шкодуємо.
Навчившись розпізнавати розставлені маніпуляторами пастки, ви зможете їх минути.

Я бачив багато успішних компаній, які витрачали масу ресурсів на розробку стратегій впливу на споживачів. А от людей, які закінчили курси «професійних покупців», поки що не зустрічав. Сили явно не рівні. Пропоную розібратися в тому, як нами маніпулюють, підштовхуючи до здійснення швидких і імпульсивних дій.

1. Приваблива зовнішність
Якщо нам подобається те, як людина виглядає, ми автоматично починаємо приписувати йому позитивні риси: наприклад, чесність, надійність, наявність почуття гумору. Особливо активно це відбувається на стадії знайомства: хочеться намалювати максимально докладний портрет, інформації не вистачає, доводиться будувати гіпотези. І змінити перше враження вкрай складно – навіть якщо у вас буде такий шанс.

Психологи Гарварду поставили експеримент: одна група студентів навчалася у професора протягом усього семестру, інша бачила його протягом 10 секунд – відео без звуку. Думка навчалися у викладача студентів співпало з першим враженням випробовуваних, які переглянули ролик. Це в черговий раз доводить: ми – це те, як ми виглядаємо. Або як мінімум те, що на нас надіто.

Симпатичним або навіть красивим може бути не тільки людина, але і сайт компанії або косметичний салон. Це, безумовно, аргумент на їхню користь, але він повинен бути вирішальним тільки в тому випадку, якщо зовнішній вигляд – єдине, що вам необхідно для прийняття рішення.

2. Принцип дефіциту
Якщо отримати бажане складно або в принципі неможливо, це тільки збільшує його цінність. Сумка Hermès може коштувати декілька тисяч фунтів і доставлятися лише через два роки після замовлення. І це зовсім не тому, що виробничі потужності Hermès не дозволяють випускати потрібну кількість сумок.

Пам’ятайте: схопившись за першу-ліпшу пропозицію, ви можете упустити кращий варіант

Інший приклад: у свій час населення Європи намагалися привчити до картоплі. Тільки коли селянам було сказано, що картопля – власність держави, а поля огороджено та взято під охорону, картоплю стали негайно красти, є і вирощувати.

З використанням техніки дефіциту ми щодня стикаємося в інтернеті. Сайт з бронювання готелів наполегливо попереджає, що залишилося всього кілька номерів, лічильник відраховує час до кінця акції. Принцип дефіциту заганяє нас в стан легкої паніки: треба брати, а то не встигну! – і штовхає на імпульсивні покупки. Щоб цього уникнути, пам’ятайте про те, що, схопившись за першу-ліпшу пропозицію, ви можете упустити кращий варіант.

10 технік соціального впливу, які треба знати
3. Попередню згоду
Як правило, ми намагаємося бути послідовними: якщо оголосили про те привселюдно, то повести себе наперекір сказаного буде дуже складно, навіть через деякий час.

Тому зазвичай нас просять зробити маленький крок назустріч і погодитися з чимось незначним, після чого переходять до основної прохання. Просто попросивши грошей на захист довкілля, великий ризик отримати відмову. Але що, якщо спочатку запитати: «Вам важливо стан навколишнього середовища?» Людині, відповів «так», складно буде відмовити в пожертву.

Взявши в руки речі або залишивши особисту пошту, ви начебто не берете на себе жодних зобов’язань, але в майбутньому це може бути використано, щоб на вас тиснути. Потрапивши в подібну ситуацію, пам’ятайте: навіть давши попередню згоду, ви завжди має право відмовитися.

4. Можливість вибрати «менше зло»
Виявляється, і початковий відмову може стати стимулом до подальшого згодою. Так працює принцип «меншого із зол». Спочатку нам пропонують купити щось дороге, а коли ми відмовляємося, роблять більш помірне пропозицію.

Уявіть ситуацію: вам пропонують придбати дорогу техніку. Ви відмовляєтеся. Продавець: «Може, хоча б візьмете батарейки для пульта? Адже їх вічно не вистачає…» Ймовірність того, що, відмовивши в перший раз, ви погодитеся у другий, досить велика. Ви відчуваєте, що вам поступилися, не став наполягати і переконувати. У вас народжується потреба віддячити, купивши чого-небудь натомість.

5. Акцент на схожості
Нам подобаються схожі на нас люди, а також ті, хто поділяє наші інтереси і погляди. Несвідомо ми схильні довіряти людям «свого кола». Незнайомців ж ми відносимо до цього кола по самому доступному для оцінки параметру – одязі.

Шахраї давно користуються цим. Можливо, ви стикалися з ситуацією, коли пристойно одягнений чоловік або сімейна пара просять гроші на вулиці, посилаючись на надзвичайні обставини. Їх шанси отримати гроші «на проїзд» значно вище, ніж у справжнього волоцюги.

Зближує не тільки зовнішній вигляд, але і наявність автомобілів однієї марки або участь в одному і тому ж співтоваристві соціальної мережі. Але як би не був схожий на вас продавець, пам’ятайте: жити вам доведеться не з ним, а з тією річчю, яку ви у нього купите.

10 технік соціального впливу, які треба знати
6. Ставка на авторитет
Ми довіряємо тому, що кажуть впливові люди. При цьому найчастіше експертом стає той, у кого є для цього необхідні атрибути.

У рамках експерименту одного і того ж актора представляли трьом різним групам людей як «студента», «лаборанта» і «професора» з Оксфорда. Після учасників попросили оцінити його зростання. «Професор» здався випробуваним на 12 сантиметрів вище, ніж «студент». Якщо статус експерта обманює наш зір, він обдурить і мислення.

Обов’язково перевіряйте реальний статус експерта, особливо якщо це стосується важливого для вас питання.

7. Залежність від соціального схвалення
Нам подобається, коли наші дії схвалюються, а переваги поділяються іншими. Саме тому ми швидше заглянемо в переповнений ресторан, ніж в порожній.

Щоб отримати необхідний ефект, достатньо продемонструвати, що точка зору популярна в суспільстві. Саме тому на більшості сайтів можна зустріти розділ «Наші вдячні клієнти».

Соціальне схвалення може спонукати нас навіть до протиправних дій. Відомий американський психолог Роберт Чалдіні якось запропонував встановити в парку заборонну напис: «Багато відвідувачі забирають з собою на пам’ять шматки скам’янілих дерев, знищуючи природу…». І кількість крадіжок зросла майже в чотири рази! Намагаючись позначити неправильність крадіжки, ця напис швидше «узаконила» його, адже, як виявилося, «всі так роблять».

Часто те, що ми вважаємо думкою більшості, – просто боязнь висловити свою думку і бути першим

Інший приклад використання цієї техніки – закадровий сміх в серіалах. Незважаючи на те, що майже всіх він дратує, за результатами численних досліджень цей сміх потрібен: так жарти дійсно починають здаватися більш смішними.

Важливо розуміти: часто те, що ми вважаємо думкою більшості, – просто боязнь висловити свою думку і стати першим. Вам знайома ситуація, коли на нараді ніхто не наважується заперечувати, і лише коли найсміливіший висловлює протилежну точку зору, інші починають його підтримувати? Згадуйте про свою тягу до соціального схвалення і не йдіть наперекір собі та своїм бажанням.

8. Гра на почутті вдячності
Погодьтеся, коли ви отримуєте нехай навіть невеликий подарунок, вам, швидше за все, хочеться віддячити дарувальника (причому зовсім неважливо, чи відчуваєте ви до нього теплі почуття і чи потрібен вам подарунок як такої).

На цьому побудована вся індустрія промоакцій, екскурсій на фабрики і дегустацій: отримавши подарунок, людина починає думати (нехай і не усвідомлюючи цього), що повинен щось купити взамін.

Якщо ви відчуваєте, що в силу вашого характеру навіть маленький сувенір змусить вас на відповідь і невідповідною подяку у вигляді купівлі чогось непотрібного, не беріть його.

10 технік соціального впливу, які треба знати
9. Використання аргументів
Соціальний психолог і автор теорії усвідомленості Елен Лангер провела експеримент з відвідувачами бібліотеки, які стояли в черзі до копіювальній машині. 94% випробовуваних погодилися пропустити її вперед, почувши: «У мене п’ять сторінок. Не могли б ви пропустити мене, бо я поспішаю?» Цікаво, що послужив причиною згоди не маленький об’єм копій. На прохання «У мене п’ять сторінок – не могли б ви пропустити мене?» відгукнулися лише 60% піддослідних. Вся справа – в наявності фрази «тому що».

По суті, нам байдуже, в чому полягають причини: мозку важливий лише факт, що ми дізналися про їх наявність. Якщо прохання необтяжлива, то, почувши «тому що», ми не витрачаємо час на аналіз змісту аргументу, а відразу готові йти на поступки.

Будьте уважні: дійсно висунуті аргументи вагомі, чи це лише замасковані пустушки?

10. Компліменти
Численні дослідження доводять, що сказаний в потрібний момент комплімент збільшує шанси на покупку. У ситуації вибору ми часто відчуваємо невпевненість: що краще узяти – то чи це? Метання можуть закінчитися тим, що ми просто підемо з магазину. Але якщо саме в цей момент консультант похвалить наш вибір і почуття стилю, сконцентрувавши нашу увагу на одній речі, то, швидше за все, ми підемо з покупкою.

Нами править жага компліментів. Якщо ви прийшли на роботу з новою стрижкою, то, швидше за все, запам’ятайте всіх, хто похвалив вашу зачіску (навіть тих, хто обмежився фразою: «О, відмінна стрижка»).

У випадку з компліментом краще всього зрозуміти, з якою метою він був зроблений, а потім просто продовжувати насолоджуватися ним.

 

Підготував: Вадім Щіменко

Ліквідація “Антонова” або Кінець українського авіабудування

  • Серпень 27, 2017

Урядова постанова від 26 січня затвердила ліквідацію авіабудівного концерну «Антонов». На багатьох жителів України і всього пострадянського простору цей документ справив неприємне враження, незважаючи на численні пояснення про те, що насправді практично нічого не змінилося. Реальну дату краху українського літакобудування визначити важко, але крах точно стався не в 2016 році, а набагато раніше. Це відбувалося поступово, крок за кроком, а останнім часом процес просто став швидким.

 Концерн «Антонов» за останні пару десятиліть багато разів змінював свій статус і навіть назву. Прізвище Генерального конструктора, тим не менш, залишалась незмінною майже завжди. Олег Костянтинович став киянином на початку п’ятдесятих років двадцятого століття, до того він жив і працював у Новосибірську, був першим заступником Сергія Яковлєва і творцем талановитого колективу, першим досягненням якого стала знаменита «Аннушка» Ан-2 (1946). За час свого існування КБ під керівництвом О. К. Антонова розробило понад сто моделей і різних модифікацій пасажирських і транспортних літаків, багато з яких борознять і понині небо всього світу. Ці апарати різноманітні як за призначенням, так і за фізичними розмірами, деякі мініатюрні, інші величезні. Бюро мало власним стилем, його проекти символізують приголомшливу надійність і високу економічність. За час незалежності вся ця колишня слава зникла, немов розвіяна вітром.

Як зараз пояснюють представники урядових кіл, держпідприємство «Антонов» існує. Це не ліквідація, а реструктуризація. Більш того, народ намагаються переконати, що реорганізація пішла на користь літакобудівникам, вони просто позбулися він якоїсь «надбудови», як баласту. Тепер завод і КБ будуть займатися тим же, чим і раніше. Правда, оптимістично налаштовані аналітики уточнюють, що буде проводитися інша продукція, а саме протитанкові ракети, а можливо, навіть безпілотні літальні апарати. Конструктори «Антонова» цими проектами, наскільки відомо, раніше не займалися, це для них справа нова, тому мова може йти про складання чи виконання іноземних замовлень, і не дуже масштабних (не забирати ж роботу у власних фірм). Про будівництво вітчизняних літаків мова навіть і не йде.

За офіційною версією концерн «Антонов» розформований через відсутність учасників. Правильно, на те він і концерн, щоб включати в себе декілька підприємств одного профілю. Вони до недавнього часу були, виробниче об’єднання складалося з самого держпідприємства ДП «Антонов», Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (ХДАВП) і Заводу № 410 Цивільної авіації. Справи концерну йшли не так “гладко” як хотілося б, звичайно без сприяння влади тут не обійшлось. Всі три заводи були передані “Укроборонпрому” в 2015 році. Власне, саме тоді «Антонов» і припинив своє існування фактично, а юридично оформили тільки цього року.

Руйнівні процеси в українському авіапромі почали відбуватися вже в 1991 році, але тоді на них ніхто уваги не звертав. Криза була системним явищем, після розпаду країни літаки перестали будувати практично на всій території колишнього СРСР, і порівнювати було не з чим. Концерни почали створюватися в 2004 році і, за задумом, покликані підвищити якість управління, зробити підприємства, що входять в них, більш ефективними. Ідея ця продемонструвала на практиці нежиттєздатність. Як пояснюють сьогоднішні українські аналітики, вся справа була в кадрах, старих, ще радянських. Директора концернів володіли характером, ощадливістю і виявляли амбітність. Вони хотіли самі розподіляти бюджет і вести переговори.  Їм, звичайно ж, цього не дозволили.

І ще… Розвал українського авіапрому був би не настільки нищівним, якщо б у Заходу залишалася надія на остаточну і безповоротну переорієнтацію економіки цієї країни в його бік. Однак нездатність вирішувати свої проблеми, незважаючи на надану масштабну політичну та економічну підтримку, не дає стовідсоткової гарантії. Невдоволення народу проведеними реформами може вилитися в черговий Майдан, після якого громадяни знову прокинуться в зовсім іншій країні. В який саме? Ніхто не знає…

Флойд Мейвезер & Конор Макгрегор

  • Серпень 26, 2017

Флойд Мейвезер Конор Макгрегор коли до бою не так довго залишилося чекати, легендарна подія нашого часу бою Конора Макгрегора проти Флойда Мейвезера. Багато офіційні джерела ММА і боксерські спільноти твердять, що цей бій буде подією року. Для того щоб організувати такий поєдинок витратили чимало часу. Наприклад, перед боєм Мейвезера і Пак’яо було шість років переговорів. А тут у нас інші види спорту, різні бійці, та й взагалі багато факторів, які можуть вплинути на підсумкову оцінку. Велика кількість букмекерів, тренерів спортивних федерацій стверджують, що цей поєдинок буде фінансово успішний. Навіть краще ніж з Пак’яо.

З боку боксерського світової спільноти вважають, що бій буде захоплюючий у всіх напрямках. Аналогічно братство атлетів ММА підтверджує, що в плані бізнесу та популяризації нового зіграє тільки в плюс всім сторонам. Дата бою Флойда Мейвезера і Конора Макгрегора 27 серпня 2017 року в 6:30 в неділю за Київським часом. Як і передбачалося дата бою Конора Макгрегора і Флойда Мейвезера, відбудеться 26 серпня за правилами боксу. Битися будуть в Лас-Вегасі в США!

Вони найяскравіші у своїх видах спорту, вміло вміють привертати до себе увагу;
У них рівна вагова категорія і кожен кращий в своєму спорті;
Найбільш високооплачувані бійці.
Безумовно, до цього були розмови і досить гучні про бої бійців ММА і боксерів. Рой Джонс проти Андерсона Сілви, Джуніор Дос Сантос і Кличко. Чому не змогли організувати? А все, тому що це були порожні розмови і питання не стояло під таким гострим кутом. Потім йде всіма проста істина, що боксер, має дуже велику перевагу за правилами боксу і аналогічно боєць ММА за правилами свого виду спорту.

Переглянути бій в прямому ефірі можна буде на сайтах:

  1. Smotrisport.tv
  2. Rumma.tv

Помер бодібілдер Річ Піана (Rich Piana)

  • Серпень 25, 2017

Відомий блогер і бодібілдер Бредлі Мартін написав Instagram: «Спочивай з миром». Так само багато атлетів знайомих з Річ Піана (Rich Piana) теж пишуть, що він помер.

Однак, підтвердження з офіційних джерел немає.

Про те, що помер Річ Піана (Rich Piana) так само повідомив відомий сайт Generation Iron Fitness Network.

Нагадаємо, що весь останній тиждень Річ провів у медичній комі. Однак його дівчина Шанель Янсен говорила про те, що Піана продовжує боротися.

Раніше повідомлялося, що Річ Піана (Rich Piana) впав в будинку після передозування. Коли приїхала швидка допомога, він вже не реагував, після чого його відвезли в лікарню, де його помістили в медикаментозну кому.

За даними офіційних джерел Річ Піана використовує ін’єкції поліметилметакрилат-метакрилат (ПММА), більше відомого як «органічне скло». У пластичній хірургії ПММА використовується в якості імпланта для губ, корекції шрамів, стикової речовини і т. п Препарат є досить дорогим і небезпечним застосування без консультації лікаря. Саме цьому препарату приписують «неприродність» біцепсів спортсмена.

24.08.2017 Сучасна Україна – екскурс.

  • Серпень 24, 2017

Все чим ми живемо сьогодні завжди є наслідком попередніх подій, вчинків, думок, прагнень і надій.
Сучасна Україна починалася з Народного Руху України. Це була перша у нашій новітній історії масова громадянська політична організація національного і разом з тим демократичного спрямування, як прояв незламності духу українського народу у боротьбі за власну волю, землю і державу. Наприкінці 80-х років минулого століття проти комуністичної тоталітарної системи в Україні вперше постала організована політична сила, об’єднана спільною метою національного визволення.
«Українці – це нація, що її віками витісняли з життя шляхом фізичного знищення, духовної експропріації, генетичних мутацій, цілеспрямованого перемішування народів на її території, внаслідок чого відбулася амнезія історичної пам’яті і якісні втрати самого національного генотипу. Образ її спотворювався віками, їй приписувалася мало не генетична тупість, не відмовлялося в мужності, але інкримінувався то націоналізм, то антисемітизм. Велике диво, що ця нація на сьогодні ще є, вона давно вже могла б знівелюватися й зникнути. Фактично це раритетна нація, самотня на власній землі у своєму великому соціумі, а ще самотніша в універсумі людства. Фантом Європи, що лише під кінець століття почав набувати для світу реальних рис.» Ліна Костенко

Головною метою Руху стало здобуття незалежності України. Остаточна заява про незалежність як мету прозвучала у виступі В’ячеслава Чорновола на Установчих зборах Народного Руху України 10 вересня 1989 року. Для цього необхідно було насамперед позбавитись від колоніального гніту комуністичної імперії – СРСР, звільнити український народ від впливу більшовицької ідеології, відновити та розвинути почуття національної та громадянської гідності, патріотизму, поваги до своєї історії, мови, культури та традицій.
Антиімперська, антикомуністична, державницька позиція Руху знайшла широку підтримку в українському суспільстві. Разом з Українською Гельсінською Спілкою, Всеукраїнським товариством «Меморіал», Товариством української мови Народний Рух України очолив боротьбу українського народу за незалежність, демократію, права і свободи людини та нації.
Після державного перевороту у серпні 1991 р. СРСР фактично перестав існувати. 24 серпня 1991 р. Україна на підставі права на самовизначення, зазначеного в конституції СРСР, офіційно і легально відновила свою державність і стала незалежною державою.
22 серпня 1992 р. Президент УНР Микола Плав’юк передав Президентові України Леоніду Кравчуку Грамоту Державного Центру УНР, яка засвідчила, що Українська Незалежна Держава, проголошена 24 серпня 1991 року, є правонаступницею Української Народної Республіки.
Держава Україна складається з трьох стратегічних ресурсів:
– земля – визначена Конституцією та визнана міжнародним правом територія;
– люди – населення, яке має виключно українське громадянство відповідно до Конституції;
– менталітет переважаючої більшості населення при допомозі якого формуються соціальні та виробничі відносини в рамках досягнутого рівня світогляду, Конституції та міжнародного права.
На даний період Україна – це постколоніальна держава з рецидивами неоколоніального впливу сучасної Московської імперії під назвою Російська Федерація. Наша держава з першого моменту існування здійснює свою економічну діяльність в кредит. На першому етапі свого господарювання ми вимушені були кредитуватися виключно в РФ, яка після об’явлення своєї незалежності повністю обезкровила нашу фінансову систему, викравши 130 Млрд. рублів в тому числі і персональних заощаджень українських громадян. Так багато за один раз в історії ще не грабив ніхто. І ми брали в кредит викрадені у нас гроші на невигідних для нас умовах – іншого виходу не було.
Після розвалу СРСР в Україні залишився найпотужніший уламок Радянської Армії, який практично не визнавав нашу державу, вважав її тимчасовим явищем, пожирав бюджет і загрожував існуванню держави: 780 тис. особового складу, 6500 танків, 7000 броньованих бойових машин, 7200 артилерійських систем, більш ніж 500 бойових кораблів та суден різного призначення, 1100 бойових літаків, більше 1000 одиниць тактичної ядерної зброї та 176 міжконтинентальних балістичних ракет.
Одночасно цей уламок загрожував і РФ, і Заходу. Його непередбачуваність в умовах різких соціальних змін та можливість переходу на одну з сторін могли кардинально змінити баланс сил у світі. Фактично ми були лише стартовою позицією МБР, а «червона кнопка» залишалася у Кремлі. У випадку ядерної війни з таким боєкомплектом Україна першою переставала існувати назовсім. Не маючи можливості керувати цим процесом та під тиском завмираючої економіки українське керівництво погодилось на відмову від стратегічних ядерних озброєнь і різке скорочення армії , але отримало можливість альтернативи кредитування з Заходу та європейського вибору.
Ми заплатили за мир у світі і отримали перспективу розвитку на підставі будапештського Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5.12.1994 :
«1. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої
Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки
підтверджують Україні їх зобов’язання згідно з принципами
Заключного акта НБСЄ поважати незалежність і
суверенітет та існуючі кордони України.
2. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої
Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки
підтверджують їх зобов’язання утримуватися від загрози силою чи її
використання проти територіальної цілісності чи політичної
незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде
використовуватися проти України, крім цілей самооборони або
будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об’єднаних
Націй.
3. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої
Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки
підтверджують Україні їх зобов’язання згідно з принципами
Заключного акта НБСЄ утримуватись від економічного
тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам
здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким
чином отримати будь-які переваги.
4. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої
Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки
підтверджують їх зобов’язання домагатися негайних дій з боку Ради
Безпеки Організації Об’єднаних Націй з метою надання допомоги
Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної
зброї , що не володіє ядерною зброєю, в разі, якщо
Україна стане жертвою акту агресії або об’єктом погрози агресією з
використанням ядерної зброї.
5. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої
Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки
підтверджують щодо України їх зобов’язання не застосовувати ядерну
зброю проти будь-якої держави-учасниці Договору про
нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною
зброєю, крім випадку нападу на них самих, їхні території чи їхні
підопічні території, їхні збройні сили або на їхніх союзників з
боку такої держави спільно або в союзі з державою, яка володіє
ядерною зброєю.
6. Україна, Російська Федерація, Сполучене Королівство
Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки
будуть проводити консультації у випадку виникнення ситуації,
внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов’язань.
Цей меморандум набуває чинності з моменту підписання.»

Це було в умовах, коли все спустошував бартер, до казни надходило мало що. Наша невисокої якості продукція за кордоном мало кому була потрібна. Вона була потрібна нам, але населення через обезкровлення фінансової системи вже не могло нічого купити. Діяла радянська конституція, яка могла виправдати будь-який заколот і повернення України до СРСР.
А тим часом суспільство переходило до нових виробничих відносин, формувався первинний капітал, зароджувався умовний та підставний український олігархат, який за викрадені Москвою гроші формував українську економіку у вигляді придатка і донора російської економіки та бюджету РФ. Шляхом допомоги окремим особам активну участь у приватизації українських об’єктів приймала участь інші сторони. Інородці всіх мастей, уродженці неукраїнських територій, наперсточники по життю і лжепророки – ахмєтови, пінчуки, тигібки, кінахи, медведчуки, черновецькі та фірташі – взяли в руки одну з найпотужніших економік у світі, у білий день скуповуючи за безцінь майнові сертифікати і зловісно посміхаючись у вічі : ринок диктує ціну ! Так насправді і було: продавцями були мільйони громадяни України, а покупцями були одиниці. Так ограбили українських громадян вдруге поспіль. Що «наші» олігархи під керівництвом Кремля зробили з економікою відомо: на протязі 25 років в Україні найнижчий рівень зарплат і пенсій у Європі, а за межі держави за різними оцінками виведена астрономічна сума 100 -150 Млрд.доларів – сума за яку можна викупити всю видобувну галузь РФ оптом і самим торгувати енергосировиною.
Прийняття Конституції України та введення власної грошової одиниці з її міжнародним визнанням завдяки підтримці Заходу стало точкою неповернення.
Політичне життя в державі формувалося під потужним негативним і деструктивним впливом, а подекуди (псевдо комуністична партія П.Симоненка та Партія регіонів М.Азарова) і прямим безпосереднім керівництвом РФ , яка з кожним кроком сповзала до імперського шовінізму, виключаючи можливість існування будь-яких інших ідеологій. Підставні олігархи України під керівництвом Кремля швидко навчились формувати ілюзорне, ерзац-політичне життя, повністю захопили ЗМІ, сформували кишенькові партії різних, в тому числі одночасно і протилежних, толків і майже повністю взяли під контроль владу, яка змушена була вести проросійську політику. Придбавши телеканал «Інтер», олігарх В.Пінчук зразу перевів його на російське мовлення. Олігарх Р.Ахмєтов, всупереч законодавству, назвав свій телеканал іменем держави – «Україна», а потім заявив: «На каком языке скажу – на том и будут разговаривать». Основним методом роботи ЗМІ стало нагнітання абсурду й провокування хаосу, невизначеності та безнадії у суспільстві, а головна аргументація трималась на двох твердженнях: «Украина – это плохо» та «Плохо потому, что Украина». Телевізор перетворився у «зомбоящик» і став психотронною зброєю в гібридній війні. Україна була перетворена у «державу-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління…»(П.Гай-Нижник).
Якщо ти не киваєш у бік Москви, якщо ти не ощасливив хоча б село збільшенням споживання російського газу – у тебе немає шансів ні в політиці, ні в кар’єрі. Це стало нормою на рівні підсвідомості в нашому політикумі. Абсолютно всьому українському надавався песимістичний негативний відтінок. Відверто затиралися і знищувалися всі українські бренди, все, що могло символізувати Україну – починаючи з мовного питання та фактичного розгрому НРУ аж до засилля російських тренерів у київському «Динамо» і закриття журналу «Перець».
У 2003 році, під приводом захисту від розмиття узбережжя Таманського півострова, влада Краснодарського краю «тихо» розпочала будівництво дамби, яка мала з’єднати острів Тузла з російським берегом. Російська сторона після довгого вичікування сповістила, що лінія кордону на картах Генштабу 1989 року – це не доказ. Президент Л.Кучма перервав візит до Латинської Америки і особисто прибув на Тузлу. А в цей час Є.Марчук ломав голову як захищати острів без військ. В хід пішли навіть тазики та плакати про «братство», а в небі почергово пролітав один з усіх шести літаючих вертольотів ЗСУ. Будівництво дамби було призупинене в територіальних водах України за 102 метри від українського сухопутного державного кордону.
Це було не перше посягання РФ на українську територію. За словами Скипальського наша контррозвідка ще з 1992 року виявляла на Донбасі сліди підривної діяльності з боку північного сусіда. А вже у 1994-му під вибори Президента України, коли всі «наші» телеканали ревли «Не хочешь войны – голосуй за Кучму!» РФ на кордоні розгорнула війська на чернігівському напрямі
Саме в цей період, як попередження і передбачення сьогоднішніх подій, вийшла у світ книга Леоніда Кучми «Україна – не Росія». На презентації книги в Москві він сказав: «У нас на порядку денному стоїть завдання, про яке в цій книзі я сказав, перефразовуючи вислів відомого італійця: «створити українця». Небезпека не повернутися до свого українства актуальна для мільйонів громадян України. Російські інтелігенти діляться на тих, хто бажає нам удачі у відновленні і розвитку українства, і на тих, хто не бажає нам цього. Про таких було колись сказано, що російський демократ закінчується там, де починається розмова про Україну.»
Напевно тоді не всі добре зрозуміли і запам»ятали інші його слова : «Серед росіян я частіше, ніж серед українців, зустрічав людей, які тяготилися своєю справою й тому робили її погано — не від невміння робити добре, а від огиди. Росіяни більше живуть «по понятіям», тоді як українці в масі своїй віддають перевагу закону й порядку. Довге життя під дахом однієї імперії, де русскій чоловік жив з відчуттям, що вся вона його батьківщина, призвела до сумного фіналу: з усіх націй колишнього СРСР титульна(російська) виявилася самою «необщінною». А в кінцевому рахунку і менш оптимістичною, ніж ті ж українці.»
Паралельно, в тому числі і під впливом подій навколо Тузли, формувалося нове громадянське суспільство, яке не задовольняв такий стан справ в економіці, політиці та культурі, що привело до мітингів «Україна без Кучми» та подій, яким присвоєна назва Помаранчева революція.
В.Каспрук: «Помаранчева революція 2004 року була не лише намаганням української нації раз і назавжди покінчити з «розвиненим кучмізмом», а й інтуїтивним бажанням українців змінити систему, яка, прикриваючись підтримкою правоохоронних (а точніше було б сказати, олігархоохоронних) органів, дала можливість кільком десяткам сімей привласнити собі усю колишню державну власність.»
Рух і Помаранчева революція стали українськими брендами, завдяки яким Україну почали реально впізнавати і визнавати у світі.

 

Світло в кінці тунелю після обрання Президентом ліберального демократа В.Ющенка та реальні зрушення в економіці під керівництвом Прем’єра Ю.Тимошенко, а разом з тим стрімке зростання комунікативних можливостей у суспільстві повільно приводило до зримого поділу на підставних та реальних політиків, активізації прихильників євроатлантичного вибору і громадської думки загалом. Це зовсім не влаштовувало Москву.
Тотальна травля Ющенка почалась після того, як він наніс удар по найболючішому місцю Москви – відмовився говорити російською і затребував перекладача на переговорах. Морально-психологічне знищення Ющенка було принциповим для Кремля: щоб ніхто більше не осмілився бути українцем. Повністю розвернувши погляд суспільства на особу Ющенка, РФ, “наші” олігархи та собача зграя “політиків” всіх мастей отримали можливість ще більше грабити і руйнувати Україну, це робили всі ті, хто найбільше звинувачував Президента. Всі одночасно раптом забули, що таку-сяку, але реальну пенсію і зарплату почали отримувати лише після того, як Ющенко став Прем’єром, що до цього Азаров «платив зарплати велосипедними камерами та калошами» , що лише Ющенку вдавалося ненабагато, але зменшувати рівень корупції, що Ющенко завжди залишався людиною – так, зі своїми недоліками – але людиною. Всі “раптом” забули, що у помаранчевого президента зразу ж було відібрано більшість повноважень. Але у всьому звинувачували лише його. Зважаючи на хід подій у державі, навіть у крайньому разі, приклад Ющенка – це та тимчасова поразка, яка краща за тимчасову перемогу: «… коли проти тебе грають шулера, коли увесь потік медіабруду з Росії і завербантів, скерований саме на тебе, в тих умовах не програти було практично неможливо.»
Щоб не робив Ющенко до того і після того, він увійде в історію як президент, який першим відкрито пішли проти іга Москви за свій народ і державу.
Обмеження повноважень В.Ющенка Конституційним Судом та відсутність стратегічного політичного світогляду Ю.Тимошенко під невсипущим оком її сумнівного оточення дали можливість реваншу ставлеників Кремля. До влади повернулися М.Азаров, Р.Ахмєтов та В.Янукович.
Говорити про В.Януковича як президента – немає сенсу. Він соромився вийти на люди з жінкою, яка народила і виростила йому двох здорових, красивих і, хай там що – розумних синів. З ним не бажали зустрічатися і подавати руку політики. Його відмовилося приймати навіть рідне село в Бєларусі. Як зазначив шведський економіст Андерс Ослунд « Янукович сконцентрував усю владу та ресурси в руках маленької групи молодих бізнесменів з оточення свого сина Олександра. Але Янукович налаштував проти себе не тільки простих громадян. За моїми рахунками перший уряд Януковича у 2010-му складався з дев’яти олігархічних груп. Незабаром це число скоротилося до трьох, а наразі уряд має лише одну – “сім’ю Януковича.»
Єдиним відомим суспільству офіційним політичним рішенням В.Януковича було нагородження осіб позбавлених волі у місцях відбування покарання медалями на честь 22 червня (!?) – дня нападу Німеччини на СРСР. Двічі судимий злочинець за задумом Москви мав сигналізувати світу що таке Україна і бути повністю підконтрольним.
Вдруге, як і під час прем»єрства В.Януковича, кримінально-мафіозна еліта покидала Донбас, заселяючи столицю і Крим, повально займаючи всі керівні посади держави на всіх рівнях та наставляючи «смотрящіх» у кожному райцентрі. Влада в державі де факто опинилася в руках відвертого криміналу, яким керувала донецька мафія під виглядом Партії регіонів. Статки Р.Ахмєтова щоденно зростали на 80Млн. доларів, а бізнес Януковича-молодшого щорічно розширювався в рази. Надзвичайно розумна і талановита особа , ідеальний багаторічний організатор впорядкованого дерибану державного бюджету М.Азаров та перша помічниця В.Януковича А.Герман, чорний слід якої тягнеться вздовж політичного життя Вячеслава Чорновола, марно намагалися надати людського вигляду зграї озвірілих донецьких бандюків. В.Янукович та Р.Ахмєтов у присутності стотисячного стадіону демонстративно зневажали виконання державного Гімну. У цій владі більше не було політичних облич, які можна було показати людям.
О.Прилипко: «ПР – це паразити нашої країни, вони знищують Україну, наш народ. У той час, коли положення людей “покращується” кожного дня, серед блакитних виродків з’являються нові і нові мільйонери та мільярдери. Вони дуріють від своєї ж влади та багатства, вони грабують і ніколи самі не зупиняться. Народ їх ненавидить, а вони нахабно посміхаються та продовжують нас грабувати. Все, за що вони беруться, руйнується. Чому? Бо вони керуються жадобою, ненавістю, нахабством та інш. Немає в їх душах Бога, не бояться вони ні людей, ні Бога. Їх треба зупинити, або вони зупинять нас. Бог їм суддя і дай нам Боже сил пережити це жахіття. Слава УКРАЇНІ!
Тим часом промосковські лизоблюди, агенти впливу і політичні кроти швидкими темпами почали надолужувати прогаяне за часів В.Ющенка. Суспільство було шоковане харківськими угодами, які проштовхнув В.Литвин, та законом про мову Ківалова –Колісніченка. На черзі стояла здача у власність РФ української газо-транспортної системи. Готувався не тільки останній удар по нашій економіці. Це означало, що в будь-який момент РФ могла легально ввести війська на нашу територію «для захисту своєї стратегічної власності».
Почалися громадські протестні акції під назвою «Вставай, Україно!», лейтмотивом яких стали гасла «Геть московських окупантів!» та «Україні – українську владу!». У відповідь російський морський патруль жорстоко розстріляв українських рибалок в Азовському морі.
«У відновленій державі українці й досі мають права національної меншини. Більш того, відбувається дискримінація українців і прояви расизму на мовному етнічному й релігійному грунті. Влада, особливо за президентства Віктора Януковича, є виконавцем волі Кремля і поводиться як типова окупаційна адміністрація, що свідчить про напівколоніальний стан України.» (Заява ХХІІ Всеукраїнських Зборів Народного Руху України щодо відновлення національної держави 24. 05.2013 )
Про Майдан ще не було й мови, а РФ готувалася до війни. Слід відзначити, що практично в той самий час переглянули свої воєнні доктрини більшість європейських держав. Яким чином наш Інститут стратегічних досліджень не реагував на підготовку РФ до вторгнення в Україну можна тільки впевнено здогадуватись. У 2013 році північний сусід запланував збільшення воєнного бюджету за три наступні роки на 60%, у 2016 році – 106,4Млрд.доларів, збільшення чисельності бойових літаків та вертольотів на 50%, танкових військ на 100%, флоту – на 25%, всього російського бюджету під грифом «таємно» – на 24,8%, при цьому програма переозброєння до 2020 року виглядала лише як офіційна зрима частина. Щорічний дохід від експорту озброєння складав 12Млрд.доларів – чверть світового продажу і його завжди можна було застосувати для власної армії. Планувався і був введений у дію Національний центр оборони – ставка Верховного командування на воєнний час.

Кульмінацією подій в Україні став конституційний переворот, який одноосібно здійснив Прем»єрміністр М.Азаров. При недостатній присутності міністрів і недостатній кількості голосів фіктивним голосуванням перевернув курс держави з конституційного європейського напряму на протилежний – назад в «русскій мір» по плану Москви : «… всесторонним давлением с целью создания ощущения неизбежности присоединения. Это давление должно одновременно идти от бизнеса, духовенства, общественности, СМИ, экспертного сообщества, а также от ближайшего окружения Януковича, включая его семью и придворных олигархов».
Після кривавого розгону студентів 30 листопада 2013 року громадяни масово пішли на Майдан. Песиголовці почали заробляти гроші на протистоянні та крові нашої першої Небесної сотні. Зарплата рядового «беркуту» дорівнювала зарплаті діючого полковника ЗСУ. На Майдані «беркутівець» отримував 1000грн. за добу, а снайпер – вбивця свого народу – 5000грн. 2Млн.громадян України, не пошкодивши жодної вітрини, намагалися мирним демократичним шляхом подолати кризу в державі . Фрази Прем’єра М.Азарова: «Голод я вам гарантирую» та міністра Олени Лукаш: «Я утоплю эту страну в крови!» остаточно розбудили суспільство. Це була не революція. Починався новий етап у житті України – еволюція гідності. Аналітики ФСБ РФ нарвались на власний міф про те, що українці та українське суспільство схожі на росіян та російське суспільство.
Коли під керівництвом зграї депутатів- колєсніків фальшивим голосуванням були прийняті закони під назвою «драконівські» і стало ясно, що накидають петлю на шию будь-яким проявам демократії, народ пішов на майдани в містах і районних центрах. Удар нанесений колєсніками мав ще й іншу мету – відвернути увагу суспільства від окупації Криму. Мало того, з метою зовнішньої ізоляції України, регіонали та комуністи написали пасквіль-звернення до польського Сейму з вимогою визнати оборонні дії українського народу на власній території геноцидом поляків. Це був безпрецедентний в історії випадок наклепу на власний народ 148-и депутатів від ПР та КПУ.
Паралельно мафіозна Партія регіонів, замовивши 23 потяги та кілька сотень автобусів, почала формувати антиМайдан з похмурого, одурманеного ідеєю «русского міра» та ненадійного донецького пролетаріату. Його учасники відверто глузували з майданівців – «майдануті!», а самі хизувалися, що «за поїздку сім»єю заробляли на «плазму» чи холодильник».
«Серед люмпенів всі хочуть «стабільності» і «захищеності», навіть якщо за це треба заплатити власною гідністю. Майже всі вони – любителі халяви, завжди вибирають «рибу», а не «вудку». Серед них всіх – ірраціональна ненависть до «бендерівців», «неонацистів « і «неофашистів». Хоча ніхто з них, як правило, цих самих «бендерівців» не бачив навіть по телевізору – хіба що чув, але теж по телевізору. …коли в України вистачить сил вистояти в боротьбі з люмпенством – як з антропологічним, соціально-економічним, політичним, етичним і метафізичним явищем, це буде дуже сильна і життєздатна країна – новий центр слов’янського, православного і східноєвропейського світів.» (Ехо Москвы, А.Окара.блог 7.05.2014)
Верхом цинізму стала подія, коли Московська церква для упокорення Майдану у супроводі майбутнього керівника «лугандону» Гіркіна винесла проти демонстрантів Святі Дари. Так морально низько в історії ще не опускався ніхто. Ця злочинна колоніальна організація відмовлялась і зараз відмовляється відспівувати наших загиблих Героїв – патріотів, добровольців, солдатів і офіцерів АТО та волонтерів.
Генерали ФСБ РФ прибували до Києва десятками, російські диверсійно-розвідувальні групи розмістилися на спортивних базах і навіть в готелях нашої столиці, а підрозділи «беркуту» – навіть у виправних колоніях. РФ на різних напрямах зосередила двохсоттисячне угрупування військ з картами до Києва і розпочала приховану мобілізацію «миротворців»-найманців з числа соціального непотребу, українців, які працювали в РФ, та російських українофобів Криму та Донбасу, діючи за придністровським сценарієм. Інформаційний вал антиукраїнської пропаганди заполонив наші та зарубіжні ЗМІ: російська «брехня в промислових масштабах», як потім це охарактеризував П.Клімкін, лилася без краю. РФ заявила, що всіх, хто надасть допомогу Україні може «перетворити в радіоактивний попіл».
Стрімкий катастрофічний розвиток подій привів до захоплення Криму військами РФ без розпізнавальних знаків – «зеленими чоловічками». Після дев»ятирічної розробки та підготовки операції це було не важко. Особливо, коли згадати, що задовго до цих подій здійснювалося щорічне заселення п»яти тисяч сімей російських відставних силовиків до Севастополя, а МО О.Кузьмук, реформуючи військові округи в оперативно-тактичні командування, розформував 32АК в Криму, а Донецький оперативний напрям взагалі оголив повністю. Використавши свій соціальний статус напередодні окупації Криму, О.Кузьмук прибув на півострів і провів агітаційну роботу з командирами військових частин з метою не допустити виконання ними своїх обов’язків у разі прямої агресії ворога відповідно до Присяги та положень Плану приведення військових частин у бойову готовність «Підвищена» та «Повна». А вже зовсім скоро Україні та світовій спільноті запропонували визнати псевдореферендум в Криму про приєднання до РФ з ідіотично-сміховинними результатами «волевиявлення» вищими за 100% -ну кількість виборців. Найбільше відзначився Севастополь, він замінив арифметику на «путіметику» – 126% виборців(!?) проголосували «за». «Хоть камни с неба, а мы в России!», «Умереть в России!», привітання В.Путина «с возвращением в родную гавань», раж «Победы», знищення і заборона абсолютно всього українського та кримсько-татарського скоро почали проходити. Колишня вередлива, самозакохана і безтурботна Кримська АР на українських харчах, 50%-ному бюджетному дотуванні та забезпеченні колосальною кількістю води та енергії раптом перетворилась у захолусний район федерального організму і тихо пішла абхазьким сценарієм під викрики протверезілих переможців «Зачем нам кормить Крым?»: все чим ми живемо сьогодні завжди є наслідком попередніх думок та вчинків.

Маріонетка Кремля В.Янукович справно оформив міжнародний документ з проханням ввести війська РФ в Україну, попередньо відправив у невідомому напрямі вісім КамАЗ-ів з доларовою готівкою, кинув державу напризволяще і втік до Росії, М.Азаров – до Австрії, міністр освіти, один з найлютіших і вправніших ворогів – фальсифікатор історії України, – Д.Табачник – до Ізраїлю і т.д.
Легко захопивши Крим і вивільнивши руки, на забитий, напівкримінальний , назюзюканий проти українців повною культурною та інформаційною блокадою і тимчасово підкормлений Партією регіонів за рахунок бюджету Донбас пішли «іхтамнєти» з танками, артилерійськими системами, бронетранспортерами. Їх без бою пропустив брат В.Литвина, який командував прикордонними військами, а згодом втік до РФ. Основу ведення бойових дій офіційно, на весь світ, оголосив сам президент РФ: ми побачимо, що ви будете робити, коли попереду військ будуть іти жінки і діти… «Ребята, через два месяца мы в Рассии !» – захоплено заволав один з колишніх претендентів на президентський пост В.Тигібко.
Російський солдат зізнався в інтерв’ю радіо «Свобода» що хоче вбити двох українців щоб отримати медаль, а найманців зазивали високою платнею та преміями: 100 доларів за вбивство українського солдата і 1000 доларів за вбитого офіцера. Крім того, після «асвабаждєнія» кожному переможцю було обіцяно двох рабів-хахлів довічно. Інстинкт панування над українцями розгорівся з новою силою по всьому соціальному полю імперії. Переможний раж охопив всі верстви населення, В.Путін отримав 86% підтримки, а при опитуванні на Бєлгородщині 60% респондентів заявили, що підтримують нанесення ядерного удару по Україні без огляду на вплив його побічної дії на себе і своїх дітей. Ми повинні розуміти з ким маємо справу: це населення майже 60% якого навіть не мріють про власний автомобіль, елементарні зручності та вважають крадіжку нормальним побутовим явищем – у психології росіян винен не той, хто вкрав, а той, хто «прощелкал». За даними міжнародних організацій на 2017 рік у Московській імперії налічується щонайменше 1Млн. рабів. Тому згодом на базарі в окупованому Краснодоні вже продавалися наші заручники та бранці по 300-500 доларів за людину, а москвинська еліта «нєгодовала»:
Антон Красовский: “украинцы идиоты и подонки”.
Яна Поплавская: “Не давать слова этим уродам”
Олег Табаков: “Они в каком-то смысле убогие”.
Иван Охлобыстин: “Какие братья и сёстры?! Их надо уничтожить!”
Михаил Хазин: “Украину расчленить и миллионы неугодных украинцев уничтожить”.
Владимир Познер: “Я плохо знаю Украину, но знаю, что в сталинских лагерях среди надзирателей было много украинцев”.
Илья Резник: “В Украине выросло бездуховное, потерянное поколение, пушечное мясо”
Владимир Жириновский: “Украина хуже самой отсталой африканской страны”.
Никита Михалков: “Жалеть украинцев нельзя, они зомбированные недоросли. В Украине сейчас тоже самое, что в Германии 30-40-х годов”.
Владимир Меньшов: “Русофобская Украина не возродится”.
Гарик Сукачёв: “Украина распадётся”.
Шура: “Я думаю это не последняя страна, которую мы себе отхватили”.
Николай Расторгуев: “Почему украинцы такие тупые? У них зомбированное и злобное общество”.
Станислав Говорухин: “Я с брезгливостью отношусь к Одессе. Одесситы – трусливые люди”.
Владимир Соловьёв: “Генетически мы другие, вся Украина будет нашей, Украина очистится от фашистской нечисти”.
«Радиус» опублікував Звернення 100-а російських письменників до В.Путіна та федеральних зборів РФ «относительно сложившейся на Украине и Автномной республике Крым ситуации:
В это тревожное время, когда решается судьба не только России и Украины, но и всей нашей европейской цивилизации, мы выражаем свою поддержку Вашей твердой и ответственной позиции.

Совершив руками фашиствующих молодчиков государственный переворот в Киеве, деструктивные силы Запада перешли в открытое наступление на главный нравственный итог второй мировой войны – на запрет и осуждение идеологий фашизма и нацизма.
Уважаемый Владимир Владимирович! Уважаемые члены Федерального Собрания Российской Федерации! Мы понимаем, какой груз исторической ответственности лёг на Ваши плечи. И мы горячо поддерживаем Ваше решение оказать всестороннюю помощь украинскому народу, народам Крыма, стремящимся к мирной и созидательной жизни.
Владимир Владимирович! Ваша твердая воля и Ваши взвешенные решения внушают нам уверенность в том, что весь русский мир и все народы России и братской Украины имеют надёжную защиту. Мы верим в справедливое развитие событий.»
Нарешті українці побачили справжнє обличчя «старшого брата», який ні з сього, ні з того взявся вирішувати долю всієї європейської цивілізації: «… Мы имеем дело с нелюдями. Мы имеем дело с чем-то нереальным и не поддающимся осознанию. Это просто Россия. Это просто россияне. Новый фашизм, который мы вправе называть рашизмом. Страна киднеппер. Страна – международный террорист!», – написала донька відомого поета О.Степова. Тепер уже всім стало зрозуміло, що все, що є в Україні російське прямо чи опосередковано сприяло і сприяє колонізації та захопленню нашої держави, заперечувало і заперечує наше існування та знищувало і знищує український народ, його мову, церкву, школи, культуру, традиції, виробничі відносини, менталітет – це війна на “звільнення” України від українців, це етнічна війна. Тому все російське в Україні повинно бути ліквідоване, видалене чи заблоковане абсолютно прагматично. Принципи демократії та толерантності на війні до ворога не застосовуються.
РФ сьогодні – це черговий історичний невдаха з хворобливою уявою власної вищості над іншими народами. Таких прикладів повна історія. І всі вони закінчуються однаково якщо вчасно не зупинитись. В.Путін спіткнувся на тому, на чому рано чи пізно спіткаються всі диктатори: йому доповідали те, чого він хотів, а не те що реально існує. Гібридні війська окупанта зустріли не букети квітів, а гранати, снаряди і кулі та безстрашні серця Героїв-добровольців, а згодом і збройних формувань України за підтримки Волонтерів.
Міжнародний кореспондент The Daily Signal, колишній льотчик ВПС США і ветеран війни в Іраку та Афганістані Нолан Петерсон: «Якось у вересні 2014 року я спостерігав за танковим боєм із вершини пагорба в Маріуполі. Потім, 5 вересня 2014 року – день, коли було підписано першу угоду про припинення вогню – я вирішив проїхати по цьому полю бою. Кругом були обвуглені фрагменти танків і бронетранспортерів. І десятки загиблих солдат, чиї тіла нагадували гіпсові муляжі мертвих жителів Помпей.
З перших місяців війни на Донбасі українці поповнювали лави як регулярної армії, так і добровольчих загонів, які зуміли стримати наступ російської армії і сепаратистів.
При цьому нікого не потрібно було переконувати йти на війну – добровольці їхали на Донбас масово й усвідомлено, розуміючи, що батьківщині загрожує небезпека. По суті, не армія, а саме українське суспільство відбило вторгнення Росії в Україну в 2014 році.»
«Учитывая то катастрофическое состояние, до которого ВСУ были доведены всеми четырьмя предыдущими президентами Украины (от Кравчука до Януковича), а также вопиющую некомпетентность высшего командования, можно только удивляться, насколько подготовленными они оказались. Пример ВСУ в очередной раз подтвердил, что серьезную войну может вести исключительно призывная армия. Будь украинская армия «профессиональной», она бы давно распалась.
Что касается народа Украины в целом, то значительная его часть до сих пор верит в «революцию достоинства», «идеалы майдана», «европейский выбор» и «становление украинской нации», от чего, увы, не перестает быть просто пушечным мясом и дойной коровой для правящей группировки. Осознание этой ситуации и превращение масс в реальный политический субъект теоретически возможно, но до сих пор в истории восточных славян подобных прецедентов не было…» А.Храмчіхін,Інститут політичного та воєнного аналізу.
Зверхнє ставлення до українців не дозволяло і не дозволяє В.Путіну, росіянам за кордоном і тим, які проживають на українській землі, та й не тільки їм, зрозуміти, що первинна матриця українського менталітету складається з двох історичних гасел «Земля і Воля» та «Україна або смерть». Це наша земля, це наше природне право бути собою. А хороші ми чи погані – це вже інше питання: для друзів хороші, для ворогів – погані. Наша земля належить не тільки нам, а й нашим майбутнім поколінням, тому люди пішли на східний фронт, а песиголовці почали торгувати з окупантами. Це відбувалося тоді, коли тільки в сухопутних військах ворог був сильнішим у півтора десятка разів, а вся система державного управління була просякнута ворожими агентами впливу, шпигунами та диверсантами: громадськість дізналася, що в СБУ служили цілі підрозділи, які складалися виключно з громадян РФ.
За короткий час було зруйновано чи вивезено до РФ десятки підприємств. Україна, за словами Прем’єра «уряду камікадзе» А.Яценюка, втратила 25% економічного потенціалу. В цих умовах Президент П.Порошенко та голова Нацбанку В.Гонтарєва зуміли утримати фінансову систему держави від повного обвалу. Базовою галуззю економіки України та її локомотивом був і залишається агро-промисловий комплекс. І він не підвів, за короткий час АПК забезпечив надходження валютної виручки замість зруйнованої економіки і успішно запрацював на зовнішніх ринках, впевнено входячи в першу світову десятку відомих виробників. Позитивно вплинула відсутність відвертого прожирання держбюджету Донбасом та поступове припинення 50%-го дотування Криму. Різноманітну допомогу надавали багато країн, активно і напружено на всіх рівнях запрацювали наші закордонні діаспори. Без галасу та реклами Канада забезпечила ЗСУ 60 – ма тисячами комплектів зимнього військового одягу і запропонувала безкоштовно передати до ЗСУ 20 бойових ударних літаків F-18.
Ми ще тільки стаємо асоційованим членом ЄС, а вже давно маємо змогу реалізовувати на практиці економічні вигоди такого співробітництва у повному обсязі. Все це дозволило призупинити падіння економіки. «Уряд камікадзе» пішов у відставку з позитивною оцінкою «держава не завалилася», а наступному Уряду вдалося забезпечити тенденцію зростання виробництва.
Однак українська влада постійно веде невдалуу політику відносно окупованих територій: своє потрібно забирати, а не випрошувати і задобрювати. Причина такої політики – інтереси олігархів, значна частина яких є бізнесовими ставлениками Москви і головними організаторами сепаратизму. Головна задача в економіці – ліквідація монопольного впливу олігархів та створення гарантованого державного сектору економіки за рахунок сепаратистів та саботажників, а не розпродаж прибуткових підприємств стратегічного значення. У цьому сенсі доцільно пригадати хоча б досвід російсько-грузинської війни:
«1. Гуманітарні зусилля по підтриманню зв’язків з населенням окупованих територій ніяким чином не самодостатні. Вони не тільки не забезпечують можливість подальшого повернення цих територій, але й не можуть гарантувати лояльності населення, якщо окупант тотально контролює інформаційне і смислове поле окупованих анклавів.
2. Стратегія з гуманітарних дій не може підміняти собою реальну стратегію деокупації. Якщо єдине, що робить країна відносно окупованих територій, – це гуманітарна реінтеграція, то де-факто, така стратегія більше спрямована не на населення окупованих територій, а на населення країни-жертви агресії. І кінцева мета такої стратегії – щоб населення країни-жертви змирилося з фактичною втратою контролю над окупованими територіями»(доповідь Н.Іщенко)

Головна риса зовнішньої політики РФ – це повна протилежність задекларованого зі справжніми намірами та реальними діями. Вірити Росії і росіянам – зневажати себе і власну безпеку. Вся внутрішня та зовнішня політика РФ ведеться виключно в ірраціональному полі. Путінський період – це період дешевого газу в мишоловці, період деградації, втрат і катастроф для самої РФ та всіх, хто з нею співпрацює.
На протязі років політика РФ не змінюється:
– головна мета – модерна колонізація чи поглинання України, повернення до СРСР та лідерство у глобальній політиці;
– головний метод – дезінформація «в промислових масштабах», різноманітний деструктивний вплив на суспільство опонента, союзника чи партнера – без розбору, диктат, терор і війна;
– головний стимул – імперська велич, яка допінгує убоге морально і матеріально населення, яке історично звикло жити бідно і страшно.
За великим рахунком політика РФ і не могла змінитися і, як на мою думку, не зміниться до кінця. Суть її була і залишається без змін:
– історично-безперервний абсолютний диктат у державі та суспільстві до побутового рівня включно;
– для реалізації загального диктату визначено відсталий, неконструктивний, але більшістю лінивий, заздрісний, грубий і жорстокий народ (не мною придумано – читайте, будь ласка, класиків), який домінує над іншими народами імперії у всіх сферах, це – старший, а щоб не було запитань – “брат”;
– свідомість “старшого брата” постійно і контрольовано наповнювалася і наповнюється психологічними стимулами власної вищості , яку він реалізує по відношенню до інших народів;
– головний принцип політики імперії – загарбання: приєднання, об”єднання, “освобождєніє”, союз тощо. Тобто поглинання з наступним використанням на власний розсуд ресурсів, що “надійшли”. Імперія диктату приєднує не для того щоб дати, а для того щоб відібрати і підім’яти під себе новий ресурс, уніфікувати, запрягти і використати. Ви теж, мабуть, звернули увагу, що основною стурбованістю будь-якого представника “старшого брата” є “об”єдінєніє”, “братскіє узи”, “освобождєніє”, інтернаціоналізм тощо.
Після того, як РФ першою в СРСР відділилась і об’явила себе незалежною і одночасно ограбила всі “братскіє” народи, загрібши персональні заощадження громадян всіх васальних республік, домінант втратив соціально-політичний щабель “старшого брата” і опинився нарівні і серед натовпу озлоблених проти нього народів, які за своїми якостями перевищують його. Це називається національна катастрофа. Імперія не змогла перейти до конструктиву і продовжила притаманну їй політику.
Про те, що РФ зупиниться, одумується, не може вести широкомасштабну війну говорять тільки байдужі, агенти та провокатори. Московія постійно веде війну проти України всіма наявними можливостями і засобами, які дозволяє реалізувати обстановка на кожний наступний момент. Той, хто хоче миру за будь-яку ціну повинен розуміти, що це буде не мир, а “мирне” винищення беззбройних.
В.Путін уже заявляв: ” Нельзя допустить, чтобы эти головорезы, которые уже почувствовали запах крови, потом вернулись к себе домой ( в РФ) и там продолжили свое черное дело”. І цим самим підтвердив, що на Донбасі воюють корінні мешканці РФ. На черзі новий етап: у солдатів та офіцерів ЗС РФ відбирають російські паспорти і вимагають отримати громадянство квазідержав, які українці зневажливо прозвали Лугандоном, а біженців до РФ за спеціальною програмою В.Путіна насильно повертають назад.
Лугандон сьогодні – це кримінально-терористичні квазідержави, які тримаються на багнетах Московської імперії. Офіційна реклама на вулиці «держави» відкрито заявляє про сприяння злочинності і закликає кримінал до співпраці:
« В салоне кровь отпылесосим,
Чей труп в багажнике не спросим».
Лугандон сьогодн – це труп в багажнику Московської імперії поряд з Придністров’ям, Чечнею, Дагестаном і Абхазією, зразок і реальна картина Мордору «русского міра», який Кремль наполегливо просуває на Захід.
Марно надіятись на швидкий розвал Росії з Путіним чи після нього: велика маса має велику інерцію. Московська імперія довгий час продовжуватиме деградувати далі, але не так швидко і не так безпечно, як нам того хочеться. Сам Путін не піде і ніхто його не зможе нікуди подіти: в РФ такі сили і умови відсутні, диктатори правлять довго. Орієнтуватись потрібно на те, що Росія вийде на внутрішню кульмінацію років через 10-12, а весь цей період буде тримати наше існування під загрозою.
Виходячи з того, що головна мета гібридної війни проти України – це геноцид та знищення українського народу і колонізація нашої держави, ми маємо усвідомлювати наше головне стратегічне завдання: консолідованими силами суспільства за підтримки і сприяння світової спільноти стримування колоніальної збройної агресії РФ до останнього російського солдата та найманця на території України і відновлення наших східних кордонів.
Уже “З 1 вересня 2017 року розпочинаємо якісно новий етап нашого шляху до Європейського Союзу. Це – етап глибинних та всеохопних реформ, який вимагатиме максимальних зусиль та об’єднання всіх гілок української влади, бізнесу, громадянського суспільства заради побудови кращого європейського майбутнього для українського народу. На цьому шляху нам допомагатиме Європейський Союз і увесь цивілізований світ. Україна обов’язково буде в сім’ї європейських народів – і в ЄС, і в НАТО. Єднаймося і змінюймо країну”, – так написав на своїй сторінці П. Порошенко.
Все що було – бачили, все що буде – залежить від нас. Адже все, чим ми будемо жити завтра залежить від наших думок, вчинків і результатів сьогодні.
(Далі буде)

 

Автор: Андрій Льова

День прапора 2017

  • Серпень 22, 2017
Громадської організації Міжнародне Об’єднання “Жовто-блакитний прапор України” З нагоди 100-річчя створення, очолюваної видатним істориком і державним діячем Михайлом Грушевським Української Центральної Ради 4(17) березня 1917, проголошення ІІІ-м Універсалом Центральної Ради утворення Української Народної Республіки та її Незалежності від Росії, проголошеної ІV-м Універсалом тодішнього парламенту України 22 січня 1918 року, Громадська організація Міжнародне Об’єднання “Жовто-блакитний прапор України” оголошує 1917 – початок 1918 рр. Роком Національного Жовто-блакитного прапора, під яким і відбувалися вищенаведені вікопомні історичні події. З цієї нагоди зранку 23 серпня – в День державного прапора, та зранку 24-го серпня – в День відновлення Незалежності України МО “Жовто-блакитний прапор України” проведе альтернативні заходи з відзначення цих урочистостей на історичних – Софійському майдані, Майдані Незалежності і Хрещатику, та Європейській площі.
Голова Громадської організації Міжнародне Об’єднання “Жовто-блакитний прапор України” Георгій Лук’янчук 22 серпня 2017 м. Київ Тел. для зв’язку : 050 – 28 -40 -133
Збір учасників: 23 серпня о 9.00 біля Київської міської держадміністрації. 24 серпня о 12.00 на Бессарабській площі біля бувшого памятника Леніну для участі в ході “Марш нескорених

За фальшиві новини, справжній скандал змови Клінтон з Україною Л. Тодд Вуд

  • Серпень 20, 2017

 

“Козирем у змові з Росією” оповідання живий і здоровий в Сполучених Штатах. Зі ЗМІ та марксистської лівій не вистачає яких-небудь фактів на підтримку цієї брехні, вони тепер звернулися в здогадах про те, що хакери доказів за кордоном може надати реанімувати їх спробі повалити законно обраного президента США.

Ассошиейтед Прес і Нью-Йорк Таймс повідомила на цьому тижні, що український хакер по імені “Profexer” здався і тепер є співпрацюють свідком для ФБР. Засоби масової інформації в звітності, що “факти” це новий поворот в історії Росії може розкрити. Навіщо потрібні факти, коли можна засмічувати новини з речей, які ви можете зробити про те, що людина може сказати про президента Трампа?

Згідно рахунку AP, що “немає жодних доказів, що Profexer працював, принаймні свідомо, на російські розвідувальні служби.” Але яке це має значення, коли ви можете прикріпити всілякі інсинуації і вигадки закордонних арешту за злом?

Але цю історію в сторону, деякі реальні новини приходять з України на передніх змови. Я вже не кажу про російських змову проти Хілларі Клінтон, я говорю про змову між Національним Комітетом Демократичної партії і уряду України, щоб спробувати зупинити Дональд Трамп перемогти на президентських виборах.

Ми всі знаємо, що Пан Трамп заявив про спробу роботи з Москви на світовій арені в ході кампанії. По суті, це було визнання того, що Вашингтон повинен домагатися поліпшення відносин з Росією — ви знаєте, що справді велика нація, яка має найбільшу ядерної зброї в світі. Пан Трамп, по суті, сказав, що ми повинні поважати заклопотаність Москви з приводу її “близького зарубіжжя” і працювати з Росією там, де ми могли б перемогти “ісламська Держава” та інших загроз для обох країн.

Це, очевидно, не влаштовує Київ, який веде боротьбу з проросійськими бойовиками в східному Донбасі за останні кілька років. Б пан Трамп кінця санкцій щодо Росії? Пан Трамп припинити підтримку українських збройних сил в конфлікт проти Москви?

Один раз в офісі, однак, пан Трамп зробив якраз навпаки. Він зміцнює підтримку Україні і навіть напали на базу ВПС Сирії з 59 крилатими ракетами навіть з сотнями російських фахівців, розгорнуті там.

Доказів був звільнений, припускаючи, що НЦР оперативники працювали з урядом України, щоб сфабрикувати докази проти пола Манафорта, колишній керівник виборчої кампанії пана Трампа, який став центральною фігурою в Російській зонд втручання. Після розмови з українського Національного антикорупційного Бюро (Набу), я писав в цьому просторі ще рік тому, що вони знали на той момент, що “книги”, опублікованій в “Нью Йорк Таймс”, нібито показують, що рецепти отримували незаконні виплати від джерела прив’язують поваленого українського президента Віктора Януковича було сфальсифікованим. Детективи Набу чітко заявив, що газета взяла липовий документ з інтернету.

На цьому тижні депутат України Андрій Деркач направив лист головного прокурора країни з вимогою розслідувати незаконний змову з кампанії Клінтона, щоб перемогти р-н Трамп.

“Тільки прозоре і ретельне розслідування незаконного втручання українських чиновників у виборчій кампанії США зможуть відновити довіру наших стратегічних партнерів”, – написав пан Деркач.

Він сказав, що було “незаконне втручання у вибори президента Сполучених Штатів, організованою злочинною організацією”, що складається з українських урядовців, які завдали шкоду відносинам з США

Я ще раз говорив з посадовими особами Набу на цьому тижні, і вони надали заяву консерви, говоріть по суті, вони омили свої руки справу Манафорта.

Спеціальні адвокат Роберт Мюллер вчинити правильно, а також розслідувати цю змову? Або він буде діяти тенденційно і ігнорувати докази?

На цьому тижні ми також дізналися, що ракетні двигуни від української фабрики, можливо, знайшли їх шлях до Північної Кореї і значно покращено Кім Чен Ина можливість напасти на Континентальній частині США з ядерною зброєю. Я думаю, що ми повинні ігнорувати це одкровення.

• Л. Тодд Вуд-колишній спецназівець, пілот вертольота і Уолл-Стріт заборгованості трейдера, і внесла свій внесок у Лисалу бізнес, в Москві рази, Національний Огляд, Нью-Йорк пост і багато хто інші видання. З ним можна зв’язатися через його сайт LToddWood.com.

Copyright © 2017 The Washington Times, LLC.