Представник України в ООН підтвердив агресію Росії

  • Лютий 14, 2018

Колишній радник постійного представництва України при ООН (2015-2018р) Андрій Тенюх який надавав свідчення на суді підтвердив заяву про агресію Росії проти України в Криму.

Саме напередодні першого засідання Ради Національної Безпеки та Оборони 28 лютого 2014 року пригадую такі події як висадка літаків. Це десять літаків з російськими військовими та 14 вертольотів, які приземлились біля міста Кача що під Севастополем
Читайте також Могильов розповів як відбувалося захоплення Криму
Дані покази співпадають із словами Павла Шишоліна який у своїх показах також говорив про несанкціоновані дії росіян на півострові Крим. Слід зазначити що за даними сторони захисту на момент 28 лютого, тобто на момент коли розпочиналась агресія Тенюх перебував у Нью-Йорку, а отже безпосередньо не міг бачити ситуацію в Криму. Тому свідку було задано питання від кого він отримав вказівку про представлення ситуації в Україні в такому світлі перед світовим співтовариством. На що була дана відповідь:

У мене є безпосередній керівник це постійний представник, і як і у будь якій установі у нас є субординація і я отримував вказівки від мого керівника

Нагадаємо основними питаннями які ставить сторона захисту підозрюваним являються запитання про перебіг конфлікту, оцінку ризиків та лист Віктора Януковича до президента Росії про введення військ.

Хронологія захоплення Криму

  • Лютий 11, 2018

Колишній перший заступник голови державної прикордонної служби України Павло Шишолін який був викликаний в якості свідка на «процес Януковича» розповів про хронологію та дії в результаті яких російськими військами був захоплений Крим.

«Про російську агресію в Криму мені стало відомо із засобів масової інформації та в результаті виконання своєї професійної діяльності. Починаючи з 20 лютого про загальне напруження обстановки в Криму»

Перший факт мав місце 28 лютого. Тоді було зафіксовано приземлення 10 військових гелікоптерів, про 3 з них Росія заявила, про 7 ні. Наступне порушення відбулося 8 березня, тоді 10 російських літаків приземлились в Криму без огляду українськими прикордонниками. Також було зафіксовано перельоти гелікоптерів несанкціоновані українською стороною в період 4-8 березня.
Читайте також Могильов розповів як відбувалося захоплення Криму
«Також мені було відомо про захоплення приміщення Верховної Ради автономної республіки Крим групою озброєних людей без розпізнавальних знаків»

За словами Шишоліна 6 березня було здійснено напад на мобільну прикордонну заставу «Массандра» А уже 12 березня усі прикордонні застави уже було заблоковано.

Нагадаємо підсудний Віктор Янукович звинувачується в вчиненні державної зради, пособництві представникам влади в РФ, умисних діях вчинених із метою зміни міжнародної території України.

Чому не можна виправдовувати вербальну агресію

  • Вересень 19, 2017

Все більше людей згодні з тим, що піднімати руку на партнера або «виховувати» дитину ременем неприйнятно. І це, безумовно, крок вперед. Але разом з тим образи і емоційне приниження досі часто вважається необхідним елементом виховання. Вербальна агресія – це безперечно зло.

Хлопчикові років вісім. Над ним грізно нависає чоловік, ймовірно, батько. Коліна хлопчика здерті в кров, на щоках бруд і сльози, на тротуарі валяється розбитий вщент смартфон. Чоловік кричить щосили: «Ти що, зовсім тупий? Скільки разів я тобі казав не бігати і не балуватися, коли у тебе в руках мій телефон! Це не іграшка. Ти будеш слухатися чи ні? Подивися, що ти наробив!»

Хлопчик не відповідає, його плечі тремтять. З банку виходить жінка, бачить телефон: «Ну молодець, зіпсував нам суботу». Підібравши те, що залишилося від телефону, вона звертається до чоловіка: «Тут поблизу майстерня. Зайдімо, запитаємо чи можна щось зробити».

Чоловік обіймає дружину, вони йдуть, хлопчик плентається за ними.

Тільки не кажіть мені, що це необхідний виховний момент і злість батьків виправдана. Ці дорослі – емоційні абьюзери.

Якщо ви чуєте, що хтось когось відчитує і виправдовуєте таку поведінку, – ви нічим не краще

Ви скажете, що смартфон дорогий і, можливо, потрібен батькові хлопчика для роботи, але це не виправдовує його поведінку. Не можна ображати інших, особливо дітей.

Звичайно, діти повинні відповідати за свої вчинки, але завжди можна знайти інші способи покарання. І зовсім неприпустимо шкодувати про зламаний телефон, не звертаючи уваги на розбиті коліна дитини.

Дослідження показують, що некоректна вербальна поведінка, яке давно набула розмаху епідемії, пояснюється тим, що багато хто не бачать різниці між емоційною промовою та вербальною агресією. А різниця в намірах: вербальний абьюз знецінює, маніпулює, ранить, залякує, викликає почуття провини, принижує. Наведу п’ять причин, чому не варто підтримувати вербальну агресію.

1. Вербальний абьюз шкідливий для фізичного і психічного здоров’я
Науково доведено: вербальна агресія шкідлива для мозку, що розвивається дитини і викликає зміни в його структурі. В силу психологічної незрілості і слабо розвинених захисних механізмів діти не сумніваються у правдивості всього, що про них говорять. А коли образливі слова вимовляє авторитетний дорослий, наприклад, хтось із батьків, їх вплив на дитини величезна.

2. Вербальна агресія сприймається як нормальне явище
Якщо дитина піддається емоційного абьюзу, а його емоційні потреби не задовольнялися, то він, як правило, виростає в дорослого, який вважає вербальну агресію нормою. Такі люди страждають емоційною глухотою, можуть поранити інших і не бачать в образливих словах нічого поганого. Нерідко вони продовжують спроби заслужити любов батьків і намагаються не помічати, що і як ці батьки кажуть.

«Я сприймала це як даність, адже це моя мама, – згадує 34-річна Марія. – Поки одного разу вона не накинулася на мою десятирічну доньку. Тільки тоді я раптом зрозуміла: те, що відбувалося все моє життя, неправильно, так не повинно бути». Подібна емоційна глухота супроводжує людей протягом життя. І їх наче магнітом тягне до абьюзерам.

Абьюзери майстерно перекладають провину на «занадто чутливу» жертву

«Перший чоловік безжально висміював мою думку, якщо вона відрізнялася від його власної. А іноді він просто вимагав, щоб я закрила рот, – згадує 50-річна Ганна. – Він знецінював мої здібності. І він, і моя мати казали, що я «надто чутлива». Мене врятував психотерапевт: він пояснив, що глузування і приниження не мають відношення до любові. Для мене це стало одкровенням».

Багато хто не вирішуються визнати, що подібна поведінка – різновид абьюза, адже абьюзери називають свою поведінку вихованням або «необхідною корекцією поведінки», якщо йдеться про спілкування з дитиною. Коли ж абьюзери спілкуються з дорослими, вони часто маскують образливі слова під жарт, який нібито неправильно зрозуміли. Вони майстерно перекладають провину на «занадто чутливу» жертву і жертва починає сумніватися.

Якщо вам кажуть, що образливі слова – це просто «нещадна правда», не давайте себе обдурити. Правда не ранить.

3. Ми забуваємо, що можна образити і без слів
Абьюз буває різним. Можна бойкотувати людину, ігнорувати його запитання, демонструвати зневажливу поведінку: закочувати очі або насміхатися. Все це тактики маніпулювання, щоб змусити іншого відчувати свою нікчемність.

4. Ми знецінюємо біль і досвід жертви
Багато хто порівнює вербальний і фізичний абьюз і дозволяють собі зауваження в дусі: «Добре ще, що він тебе не бив» або «Ну, нічого страшного, покричав і перестав». Людині, яка стала жертвою вербальної агресії, чути таке дуже важко. Як правило, люди, які зазнали емоційного абьюзу, особливо в дитинстві, страждають від цілого комплексу проблем: низької самооцінки, недовіри до оточення, нездатності контролювати емоції. Намагайтеся не говорити: «Все, що не вбиває, робить нас сильнішими», навіть якщо дійсно так думаєте.

5. Виправдовуючи абьюзеров, ми менше контролюємо свою поведінку
Не всі люди навмисно ображають навколишніх і маніпулюють ними. Але час від часу кожен з нас говорить щось несправедливе, зле, образливе і принизливе. До того ж невихованість заразна: якщо люди з нашого оточення демонструють вербальну агресію, велика ймовірність, що і наша поведінка стане токсичною. Тому важливо проаналізувати свою промову: оцінити, що саме ми говоримо під впливом стресу або злості. І якщо сказали щось образливе, не виправдовуватися, а вибачитися.

Вербальну агресію не можна виправдовувати ніколи, ні за яких обставин.