5 життєвих уроків Альберта Ейнштейна

  • Липень 17, 2017

Цю геніальну людину знають навіть ті, хто ніколи не захоплювався фізикою. Ейнштейн зачаровує насамперед як яскрава особистість, вже потім – як учений. І все ж його особисті якості і погляд на світ багато в чому визначили його наукову кар’єру. Що з цього може знадобитися нам самим?

Його біографія часом захоплює більше, ніж його наукові праці. Креативний вчений, який зробив революцію у фізиці. «Важкий» дослідник, що став самим знаменитим в світі. Пацифіст, який виступав у захист ядерної бомби і потім визнав свою помилку. Батько теорії відносності, який критично ставився до квантової механіки.

Його історія неймовірна, і саме ця суперечлива природа робить його справжнім героєм ХХ століття. Ейнштейн відкинув усі авторитети і догмати, бажав просто жити, думати і діяти, дотримуючись власної інтуїції. Його незалежність – життєвий урок для всіх нас. Чого ще можна навчитися у цієї геніальної людини? Ось 5 ключових ідей Ейнштейна.

1. ВСЕСВІТ ДУХОВНИЙ
Починаючи з самих ранніх досліджень Ейнштейн стверджував, що Всесвіт духовний. Людський дух може визначити закони небесної механіки або гріхопадіння тіл, а потім знову виявити їх у природі. Це «чудове» збіг не випадковість, а доказ того, що нас охоплює загальна трансцендентність.
Всесвіт не творіння божества, вона сама і є божественність. Це «Бог» або «Старець» у пантеістичному бачені Спінози. Наукове дослідження стає духовною практикою, фізика стає метафізикою. Протягом усього життя він не припиняв проголошувати духовне значення своєї наукової роботи.

2. СИЛА ДОСКОНАЛОСТІ
обожнений Всесвіт не може підпорядковуватися ніяким законам, крім досконалих. Це поняття досконалості важко усвідомити тим, хто не належить до вчених. Навіщо потрібна наукова теорія? Щоб включитися в реальність і робити прогнози, які виявляться точними.
Ейнштейн хотів більшого – бездоганних інтелектуальних структур, які ґрунтуються на простих і нечисленних засадах з причинно-наслідковими зв’язками. Він запропонував відмовитися від «підходящих» гіпотез, які дають реалістичні, але недостатні пояснення. Помилка – зло, істина прекрасна.
Наприклад, фізики кожен день використовують принципи Ньютона і його закон тяжіння в своїх працях і роблять кроки вперед. Але Ейнштейн піддав сумніву цю теорію, тому що бачив у ній концептуальні слабкості. Він вважав, що вона некрасива, а значить – фальшива. Так виникла нова революційна теорія – загальна теорія відносності.

3. ДУМКА НАСАМПЕРЕД
Людина не може обмежуватися просто вивченням Всесвіту, він повинен думати про неї. Наука не повинна спиратися на індуктивний спосіб мислення: спочатку факти, потім ідеї. Ейнштейн обирає дедуктивний метод: спочатку теорія, потім – конфронтація з фактами. Для нього теорія на першому місці.

4. РОЗУМ – ЄДИНА МИРНА ЗБРОЯ
Світло всього Всесвіту – розум – повинен вести людей. Ейнштейн вважав, що потрібно бути раціональним і розважливим у своєму філософському і політичному виборі. Ця вигода, витягнута з розуму, заперечує жорстокість у всіх її проявах.
Ейнштейн був войовничий пацифіст, і тільки страх перед нацистським ядерним озброєнням зробив його на короткий період захисником ядерної бомби.
З допомогою розуму, а не за допомогою сили люди повинні шукати вирішення своїх розбіжностей. А здоровий глузд завжди виступає за перевагу солідарності, а не протистояння.

5. ЛЮДИНА – ГРОМАДЯНИН СВІТУ
Людство бере участь у вселенському космічному порядку. Це справжній порядок речей. Всі люди однакові. Різні народи, племена, релігії, які поділяють світ, – всього лише необхідність  для виживання.
Цей універсалізм спонукав Ейнштейна відмовитися від своїх єврейських коренів і проголосити себе громадянином світу. Перед обличчям отруйного антисемітизму, а пізніше нацизму Ейнштейн набув сіоністський рух і став «захисником роду»