Активісти і армія не врятують, якщо вам наплювати на власну українськість

  • Листопад 13, 2018

Ми все це вже проходили

Люди, які вважають себе представниками української національної еліти, часто серйозно кажуть про те, що всі проблеми країни вирішить виключно економіка. Що “торпедування” питань мови та ідентичності, історії та культури “роз’єднує” країну. Мені залишається тільки дивуватися тому, наскільки вони далекі від реальності, історичних процесів, від самого відчуття майбутнього.Хочу пояснити цим людям, чим “маленький українець” і “маленький білорус” відрізняються від “маленького росіянина” і “маленького поляка”. У загальному і цілому – нічим. І ті, і інші хочуть менше платити за тепло і квартири, за машини і продукти. І більше отримувати. При цьому “маленькому поляку” і “маленькому українцю” потрібна свобода, а “маленький росіянин” і “маленький білорус” готові визнати царя, але це не фундаментальна різниця.

“Маленькому поляку” і “маленькому українцю” потрібна свобода, а “маленький росіянин” і “маленький білорус” готові визнати царя

Фундаментальна різниця в тому, що “маленький росіянин” хоче дешевизни в Росії, а “маленький поляк” – в Польщі. Якщо стан справ їх не влаштовує, вони їдуть. Але вони не хочуть, щоб їхня власна країна стала Китаєм чи Німеччиною. Це і є ідентичність.

Величезній кількості “маленьких українців” і “маленьких білорусів” абсолютно все одно, де їх будуть годувати. Аби дешево. Я не звинувачую їх, ні – це природна спадщина колоніальних часів. Тільки нагадую, що таке світовідчуття вже перетворило Білорусь на російський придаток. Позбавило білорусів всіх шансів, наданих їм незалежністю.

Україна 2013 року була як ніколи близькою до аналогічного розвитку подій: від перетворення на російський протекторат її врятували тільки Майдан, дурість Януковича і безумство Путіна. Але при цьому байдужість величезної кількості жителів до країни, в якій вони живуть, зумовили анексію Криму і окупацію частини Донбасу. Бо ніякі активісти, добровольці і армія вас не врятують, якщо вам наплювати.

Формування української ідентичності – головне завдання Української держави, суспільства, нації

Формування української ідентичності – головне завдання Української держави, суспільства, нації. Це завдання не підмінять ніякі економічні реформи, боротьба з корупцією, соціальні протести. Більш того, в українській формулі майбутнього відсутність української ідентичності означатиме ще й відсутність свободи. Тому що Україну поглине Росія, якій свобода не потрібна. Ми все це вже проходили в ХХ столітті.

Віталій Портников

Ні за Порошенка, ні за Тимошенко люди не вийдуть на вулиці

  • Листопад 6, 2018

Він набрид, а її електорат на революцію не здатен

Люди запитують, чи можливий новий Майдан за підсумками виборів президента? Ну щось на зразок помаранчевої революції – коли підрахунок голосів було грубо сфальсифіковано.

Реальний суспільний протест після найближчих виборів поки виглядає можливим лише в одному випадку – якщо переможе хтось із відверто проросійських кандидатів. Бойко якийсь чи Медведчук. Це дуже малоймовірний сценарій в новій Україні. А навіть якщо б когось з публічних колаборантів і проголосили переможцем, то жодному з них не дали б скласти присягу президента. Однак, тоді б це вже був не Майдан, а щось значно серйозніше.

Тепер про більш реалістичний варіант. Це коли люди масово вийдуть захистити чийсь результат. Щоб таке сталося, цьому має передувати усвідомлене і однозначне голосування за кандидата, у якого вкрадуть перемогу. Він має бути однозначно позитивним персонажем. Ну майже богом на землі.

Майже бога, яким тоді був Ющенко, серед сьогоднішніх фаворитів явно немає

Соціологія показує, що вся панель кандидатів-лідерів в тій чи іншій мірі й близько не викликає аж такої довіри в українців. Майже бога, яким тоді був Ющенко, серед сьогоднішніх фаворитів явно немає. Поки виглядає так, що виборець шукає для себе варіант як проголосувати не за, а проти когось. Ну наприклад, голосую за Порошенка, щоб не перемогла Тимошенко. Або ж навпаки. В такому випадку революція неможлива. Ніхто надриватися не буде. Бо це голосування з огидою, а не від оптимізму.

Якщо б вибори відбулися у найближчу неділю, то найімовірніше у другому турі зійшлися б Тимошенко і Порошенко. За такого сценарію Майдан тим більше малоймовірний. Ні за неї, ні за нього ніхто не повставатиме. Він набрид, а її електорат на революцію в принципі не здатен. Бо всі три революції – “на граніті”, помаранчеву і Гідності – генерували не “юльки”, а освіченіші пласти української нації.

Далі буде видно.

Михайло Басараб

 

27 років ми успішно будували антидержаву

  • Листопад 2, 2018

Якщо розрив між злом і добром гігантський, то зло стає монополістом

Антидержава – це коли мутити, обналювати, відкатувати, рішати в десятки разів легше, ніж спробувати жити чесно. Коли навколо існує вся інфраструктура, щоб вкрасти і ухилятись від сплати податків, і взагалі не існує інфраструктури нормально вести бізнес чи управляти. Україна в цьому плані просто еталон антидержавності. Всі 27 років ми будували антидержаву. Треба сказати, що дуже навіть в цьому досягли успіху.

Ми намагаємося розвивати “Український інститут майбутнього” не просто як організацію, а як інституцію. Це означає, що закладаємо відразу практики, які мають зберігатись тривалий час. І одна з них – фінансова прозорість. Наскільки це не дешеве задоволення ви можете зрозуміти з того, що, будучи неприбутковою організацією, ми сплатили минулого року 809 тис. грн тільки податків на зарплату. Однак, це реально квіточки на фоні всього іншого.

До нас приєднався британський експерт Глен Грант. Вирішили будувати прозору історію і оплачувати його послуги у валюті на іноземний рахунок. І це просто довбане пекло.

Щомісяця я маю доводити банку, що не верблюд, що ми не відмиваємо з ним кошти, що він дійсно фізично існує і ми з ним співпрацюємо. Для цього надсилаємо купу дурних документів, нам їх вертають, ми їх правимо. Це все триває тижнями!

Останньою краплею стало ось що. Іноді ми отримуємо допомогу у валюті на рахунок, і раніше сплачували зарплату з неї. Але цього місяця вирішили покласти кошти на рахунок у валюті. Яке ж було моє здивування, коли виявилось, що це неможливо. Спочатку я маю поміняти валюти, покласти на рахунок, а тоді купити її знову!

Я злився на банк і гучно обурювався. На що мені поклали інструкцію НБУ на 200 сторінок.

Якщо вам в десять разів легше займатись контрабандою, копати бурштин, вирощувати марихуану, то ви не будете освоювати інженерні чи ІТ-технології

Ні, звісно, я чудово знаю, як роблять справи в Україні. Я легко можу знайти ФОП, на який під 8-10% кидати кошти. Потім їхати в спеціальні обмінники по вигідному курсу купляти долари, і віддавати їх з рук в руки. Але я так не хочу!

Мораль. Добро і зло, як і все інше, конкурують в звичайних ринкових умовах. Якщо вам в десять разів легше займатись контрабандою, копати бурштин, вирощувати марихуану, то ви не будете освоювати інженерні чи ІТ-технології, щоб потім створювати свої стартапи.

Зрештою, якщо розрив між злом і добром гігантський, то зло стає монополістом. Так-от, антидержава – це монополія зла.

ВІКТОР АНДРУСІВ

Можна не звертати уваги на президентські рейтинги до березня

  • Жовтень 31, 2018

Займайтеся важливішими справами і зберігайте спокій

Білборди Андрія Садового і Арсенія Яценюка викликали непересічний інтерес українського “Фейсбуку”. Хоча, здавалося б, в одного станом на сьогодні близько 2,5% електоральної підтримки, а в іншого – десь 1%. Зараз це точно не фаворити президентської кампанії.

Чому ж такий ажіотаж? Он Ляшко між ними встиг розвісити зовнішню рекламу. Ну й розвісив. Усім абсолютно по цимбалах, хоча рейтинг “радикала” 5% і більше. Зараз он вийдуть з білбордами якийсь Наливайченко, Добродомов, Чумак, Катеренчук або навіть Кошулинський чи Шевченко. У цих шістьох так само десь від 0,5% до 2%. Маю великі сумніви, що їх хтось помітить. А от Садовий і Яценюк не залишають публіку байдужою. То в чому ж справа?!

Політичний масштаб і потенціал зовсім інший. Навіть з таким рейтингом одна лише заява про участь цих двох у виборчій кампанії здатна істотно вплинути на розклади між сьогоднішніми фаворитами.

Перші десять кандидатів в електоральному рейтингу мають однакові шанси на перемогу

Тому вкотре наголошу:

1) Рейтинги кандидатів зараз – то таке. Ну зовсім таке;

2) Перші десять кандидатів в електоральному рейтингу станом на сьогодні мають однакові шанси на перемогу. Ну майже однакові;

3) Відкладіть ті рейтинги десь до середини березня, займайтеся важливішими справами і зберігайте спокій. У вас ще буде море часу, аби зробити свій вибір.

Михайло Басараб

 

Тимошенко бреше українцям

  • Жовтень 31, 2018

Популісти відроджують дискредитовану багатовекторність Кучми

Аби прийти до влади, популісти готові на що завгодно, включаючи обман і маніпуляції. Ми побачили це на прикладі британського референдуму про вихід із Євросоюзу, під час якого прихильники Брекзиту поширювали неправдиву інформацію. І Дональда Трампа, який не може жити без спотворення дійсності, перебільшень і брехні.

Тому не дивно, що в рейтингу найбільших брехунів української політики “Vox Ukraine”, популісти обіймають найвищі позиції. Юлія Тимошенко постійно посідає перше місце. За нею розташовуються три нинішні депутати “Опозиційного блоку” Юрій Бойко, Вадим Рабінович і Олександр Вілкул. Навряд чи варто дивуватися, що три колишні представники проросійської Партії регіонів перебувають у топ-п’ятірці брехунів української політики, проте перше місце нібито проєвропейського політика не може не турбувати.

Виразна схильність українських виборців до сумнівів спричинена тим, що Тимошенко вже давно сприймають як політика, який зробить і скаже будь-що, аби отримати владу. Її поведінка нагадує європейських і американських популістів, які готові обіцяти золоті гори та брехати без упину.

Тимошенко вже давно сприймають як політика, який зробить і скаже будь-що, аби отримати владу

Найбільша суперечність у риториці й поведінці Тимошенко полягає в тому, що вона називає себе прихильницею членства в НАТО і ЄС, однак її партія “Батьківщина” украй мляво підтримує реформаторські законопроекти в парламенті, демонструючи завзятий опір вимогам МВФ. У рейтингу 423 народних депутатів від “Vox Ukraine”, що вимірює рівень підтримки реформ, Тимошенко посідає вельми низьке 330-е місце. Опозиція Тимошенко й “Батьківщини” до реформ була помітна ще з 2014 року. Стосується всіх сфер, зокрема пенсійного забезпечення, охорони здоров’я, ринку землі й тарифів на комунальні послуги.

Саме внаслідок такого лицемірства і спроб увести українських виборців в оману учасники конференції “Ялтинська європейська стратегія” зустріли аплодисментами питання ведучого ток-шоу “HardTalk” телеканалу “BBC” Стівена Сакура про те, чому Тимошенко називає себе проєвропейським політиком, коли і вона, і її партія опираються реформам.

Подібна суперечність між риторикою й поведінкою була також притаманна багатовекторній зовнішній політиці, яку започаткував ще президент Леонід Кучма і згодом підтримували його наступники аж до 2014 року. Президента Ющенка вважали “проєвропейським”, однак він так само зберігав прірву між своїми словами і вчинками, впроваджуючи політику багатовекторності.

Суперечність між риторикою й поведінкою була притаманна багатовекторній зовнішній політиці, яку започаткував ще президент Леонід Кучма

Тимошенко продовжує цю традицію багатовекторності, демонструючи, що вона аж ніяк не “нове обличчя” в політиці. Варто лише згадати, як у 2008 році уряд на чолі з Тимошенко уклав непросту угоду з Міжнародним валютним фондом.

Тимошенко розмістила білборди, які декларують її підтримку членства в НАТО і ЄС, та водночас завзято протидіє виконанню вимог МВФ, використовуючи патетичну риторику на кшталт “Ціна на газ – це злочин Порошенка проти українців!”.

Зрозуміло, що Тимошенко бреше українцям. У чому це проявляється?

По-перше, фінансова допомога Україні з боку ЄС через Угоду про асоціацію та глибоку і всеосяжну зону вільної торгівлі залежить від здатності України досягти домовленостей з МВФ. Тому будь-який український політик, який намагається відокремити МВФ від ЄС, живе у світі фантазій. Обрання такого політика президентом неодмінно дестабілізує ситуацію в країні.

Український політик, який намагається відокремити МВФ від ЄС, живе у світі фантазій

По-друге, уряди країн Європи й Північної Америки підтримують вимоги МВФ і згодні надавати фінансову допомогу Україні після того, як вона укладе угоду з Фондом.

Нова програма підтримки з боку МВФ дозволить Україні отримати $2 млрд. Скільки ж дадуть ЄС і Світовий банк. Після домовленості України з МВФ, ЄС також запропонує Україні 15 млрд євро протягом наступних кількох років. Президент Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу зазначив, що “загальний пакет підтримки може становити щонайменше 11 млрд євро з бюджету ЄС і його фінансових інституцій протягом кількох наступних років”.

Третій позитивний чинник полягає в тому, що український уряд імовірно розмістить євробонди на суму $2 млрд, а українські державні компанії також випустять євробонди на таку саму або навіть більшу суму. Нова фінансова допомога від ЄС і Світового банку та нові українські євробонди залежали від угоди України з МВФ. Аналітик “Concorde Capital” Олександр Паращій зазначив, що розміщення євробондів “дозволить уряду повністю покрити дефіцит бюджету на 2019 рік”.

Якщо Тимошенко оберуть президентом і вона відмовиться співпрацювати з МВФ, це означатиме кінець фінансової підтримки України з боку західних держав. У такому разі українські виборці будуть змушені запитати, звідки вона братиме кредити. Чи слідом за Віктором Януковичем звернеться за кредитними грошима до Росії й Китаю? Фінансова допомога ніколи не буває безкоштовною, однак у випадку російських “позик” Україна буде змушена платити ще й високу геополітичну ціну.

Фінансова допомога ніколи не буває безкоштовною, однак у випадку російських “позик” Україна буде змушена платити ще й високу геополітичну ціну

У разі виділення траншу від МВФ Україна повинна буде ухвалити бюджет на 2019 рік із дефіцитом 2,3% від ВВП. Запустити роботу Вищого антикорупційного суду та підняти ціни на газ на 23,5% до 1 листопада.

Критикуючи угоду з МВФ, Тимошенко також непрямо перешкоджає ухваленню бюджету на наступний рік і функціонуванню антикорупційного суду.

Час, коли українські політики могли обвести своїх виборців довкола пальця, минув. На жаль, деякі політики не винесли уроків із Євромайдану і продовжують обманювати українців, паплюжачи МВФ, і водночас декларуючи підтримку НАТО і ЄС. Політики, які намагаються відродити дискредитовану багатовекторність Кучми, не можуть претендувати на статус “нових облич”.

Тарас Кузьо

7 способів зберегти довкілля та ще й зекономити

  • Жовтень 29, 2018

У людства є лише 11 років, щоб зупинити глобальне потепління

Середня температура планети підвищиться на 1,5°C від 2030 до 2052 року, якщо швидкість глобального потепління не зміниться. Про це йдеться у звіті міжурядової групи експертів з питань клімату при ООН (IPCC). Вчені закликають до термінових дій, щоб зупинити глобальне потепління в рамках 1,5°C. Бо потепління у 2°C означатиме ще більші ризики екстремальних посух, пожеж, повеней і нестачі харчів для мільйонів людей. Тож у людства є лише 11 років на те, щоб виправити ситуацію.

Експерти закликають до радикальних змін у видобутку та споживанні енергії, індустріях, будівництві, транспорті. Але, не чекаючи ініціатив на державному рівні, ми самі можемо спробувати допомогти планеті, – пише Марія Моісеєва.

  1. Відмовитися від поліетиленових пакетів.

Близько 5 трильйонів поліетиленових пакетів використовують у світі щороку. 10 мільйонів – щохвилини. Такі дані ООН. Зараз близько 60 країн світу почали боротьбу із пластиком на законодавчому рівні. Але боротьбу з поліетиленовими пакетами можна розпочати самостійно, зменшивши їх споживання. Наприклад, в магазині замість них можна використовувати багаторазові торбинки. Це не тільки зменшить кількість споживаного вами поліетилену, а й допоможе заощадити.

  1. Відмовитися від одноразових пляшок та посуду.

Чому це важливо? Лише 9 % усіх пластикових відходів переробляють. Замість того, щоб купувати воду у пластикових пляшках, можна придбати пляшку багаторазового використання і носити воду з собою. Замість одноразового посуду – звичайний.

  1. Бути енергоефективним у побуті.

Глобальні викиди вуглекислого газу при виробництві енергії у 2017 році зросли до 32,5 гігатонн, встановивши рекорд. А поліпшення світової енергетичної ефективності у 2017-му різко сповільнилося, відмічається у звіті Міжнародного енергетичного агентства.

Щоб зберегти енергію у побуті, існує безліч простих методів. Наприклад, оптимальне освітлення. Вдень по-максимуму використовуйте ресурси природного світла. Коли вже вмикаєте світло ввечері, робіть це тільки там, де необхідно. Використовуйте енергозберігаючі лампи – вони служать довше і споживають менше енергії, ніж звичайні.

Особисто я восени та взимку ще люблю свічки – і електроенергію економить, і романтично.

Не грійте в чайнику більше води, ніж потрібно. Замість того, щоб сильніше увімкнути опалення, можна просто вдягти улюблений светр, у якому буде тепло й затишно.

  1. Обирати найбільш екологічний транспорт.

Типовий легковий автомобіль викидає приблизно 404 грами вуглекислого газу на 1,6 км. Такі дані наводить Агентство охорони довкілля США. Замість використання персональної автівки, можна їздити на роботу громадським транспортом. А ще краще – на велосипеді або пішки. Це не тільки екологічно, а ще й безкоштовно. Бонус в такому випадку – скинуті калорії.

  1. Економити воду.

Свіжа, чиста вода – це обмежений ресурс. Понад 2 мільярди людей у світі не мають доступу до безпечної питної води, відповідно до даних Всесвітньої організації охорони здоров’я. Економити воду, насправді, не так важко. Замість ванни, можна прийняти душ.

Вимикання води, поки ви чистите зуби два рази на день, може зберегти 30 літрів води на день – а це 900 літрів на місяць – повідомляє Агентство охорони довкілля США.

Свіжа, чиста вода – це обмежений ресурс

  1. Купуйте менше.

Часто речі, які купуємо, стають нам невдовзі непотрібними. Коли переїхала до США, помітила, що в спільній кімнаті з пральними машинами люди часто залишали непотрібні їм речі побуту або книги. Інші люді їх підбирали. На вулицю виставляють навіть непотрібні меблі – так моя родина позбавилась кількох стільців та тумби для ванної кімнати і стала власницею чудового крісла-гойдалки для балкону. Таким чином здійснюється “кругообіг речей в природі”, що зменшує кількість сміття.

  1. Сортувати сміття.

Замість того, щоб скло, пластик та папір опинялися на смітнику чи в океані, їх можна переробити на інші продукти. Для цього маємо сортувати відходи та викидати їх у спеціальні смітники для переробки.

Розберемо на прикладі паперу. Папір становить більше 25% муніципальних твердих побутових відходів, що генеруються щорічно. Це більше ніж будь-який інший матеріал, – йдеться на сайті Агентства охорони довкілля США. Перероблений папір використовують для виготовлення нових паперових продуктів, що допомагає зберігати дерева та інші природні ресурси.

Як зменшити кількість паперу, який ми використовуємо? Друкувати менше. Використовувати обидві сторони аркушу. Використовувати менше серветок.

І наостанок – цікавий факт: Згідно дослідження Агентства охорони довкілля США за 2016 рік, завдяки переробці у США було створено 757 тисяч робочих місць, $36,6 млрд пішли на зарплати. А $6,7 млрд – склали податкові надходження.

Марія Моісеєва

Гарна новина – Московія точно буде в раю

  • Жовтень 22, 2018

“Холодна війна” повертається

У минулому столітті Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності був однією з ключових геополітичних подій. У цьому столітті він де-факто припинив дію, бо Росія його багатократно порушувала. Але офіційний вихід США з договору – гарна новина. Це ще один крок до повернення “холодної війни” між Вашингтоном та Москвою.

У цій новій “холодній війні” ми цього разу на стороні добра, але – на передовій. Некомфортно, звичайно, бути на самому “нулі”, але було би набагато страшніше, якби світовому гегемону було геть байдуже до того, що відбувається на нашому фронті.

У цій новій “холодній війні” ми цього разу на стороні добра, але – на передовій

США тепер будуватимуть нові ракети, а Московія намагатиметься наздоганяти, виснажуючи свою малоконкурентну економіку. За порєбріком вибиратимуть – або опинитися в радянському раю, з дефіцитом та ізоляцією, або – в раю за недавно озвученим сценарієм Путіна.

Сергій Таран

Думаєте, Путін має власну думку? Ви помиляєтесь

  • Жовтень 19, 2018

Російське керівництво дуже хоче миритися із Заходом

Якщо ви думаєте, що Путін говорить те, що думає, ви помиляєтесь. У гебіста немає такої розкоші – мати власну думку. Ні, він говорить те, що потрібно.

Чергові заяви “ми всіх знищимо і підемо до раю” – це подальша гра в “небезпечного і психованого хлопця”, з яким “краще домовитися”. І орієнтовано це, звісно, на Захід.

Захід мусить домовлятися з ним. Він повинен його вмовляти…

Так поводить себе терорист, що кричить про те, як усіх повбиває. Хоча реально сподівається, що йому просто підуть на зустріч.

Радянський Союз займався ядерним шантажем менше ніж Росія

Російське керівництво дуже хоче миритися із Заходом, але лише на умовах того, щоб за ними визнали весь СССР зоною їхнього впливу, а Москву – рівноправним партнером. Однією з “світових сил” як у 19 столітті.

Радянський Союз займався публічним ядерним шантажем менше ніж Росія. Важко уявити, аби якийсь радянський лідер обіцяв світу ядерне знищення. У цьому просто не було потреби – загроза з боку СРСР була самоочевидною. А от Путін змушений про це нагадувати. У його заявах читається між строк “ви що, забули, що у нас є бомба, не вірите, що ми її застосуємо? Та ви що. Я злий та страшний сірий вовк. Я вас розбомблю. Чесно. Ну давайте вже миритися”.

Петро Олещук

Говоріть із дітьми про війну

  • Жовтень 17, 2018

Вони все розуміють

Міф 1. “Навіщо говорити з дитиною про війну? Я не хочу її травмувати. Вона ще маленька і однаково нічого не розуміє!”.

Переважно це я чула від батьків-переселенців, коли запитувала, як вони пояснили дитині, чому довелося покинути власний дім?

Часто емоційні переживання дитини не цікавлять дорослих. Нам здається, якщо дитина не може зрозуміти певних обставин, то й непотрібно з нею про це говорити.

Так, дитина не все розуміє, але відчуває тривогу та напруженість батьків. Вона легко ловить емоції та настрій дорослих. Якщо їй не говорять про важливі події та зміни в житті сім’ї, то психічна напруга лише зростає. Це виливається у безпідставні істерики, спалахи агресії та погіршення сну.

Діти легко ловлять емоції та настрій дорослих

Тому вкрай важливо з дитиною говорити: простою мовою та без страхітливих подробиць. Головне не просто пояснювати, а співпереживати та емоційно її підтримувати.

Міф 2. Війна торкнулась лише дітей з територій конфлікту.

Ні. Вона розпустила свої щупальці далеко за межі територій, де щодня лунають вибухи. Діти можуть злякатися, ставши свідками відвертих розмов батьків про воєнні події. Навіть, просто, побачивши паніку в їхніх очах. Війна має набагато сильніше відлуння, аніж ми уявляємо.

Міф 3. Кожній дитині, яка пережила жахи війни, потрібна допомога психотерапевта.

Ні, не кожній. Лише у 20% постраждалих в екстремальних ситуаціях формується посттравматичний синдром (психічний розлад), який потребує допомоги психотерапевта. Такі дані ВООЗ. У той же час, у певної частини дітей можуть виникнути психологічні проблеми, які не є клінічним діагнозом, але вартують уваги з боку дорослих та психологів.

Міф 3. Час лікує.

Цей вислів взагалі не стосується дітей. Навпаки: чим швидше звернутись за допомогою психолога, тим більша ймовірність на успішну реабілітацію. Особливість нашої психіки в тому, що психічна травма іноді може залишатися до кінця життя. Руйнувати стосунки та не давати дихати на повні груди.

Психічна травма може залишатися до кінця життя

Міф 4. Я можу самостійно допомогти своїй дитині.

Не завжди. Уявімо, що людина обпеклася об праску. Таку травму ми можемо вилікувати самостійно, але якщо перевернулась каструля з окропом – не вагаючись, звернемося до лікаря. Чому ж, коли дитина отримала серйозну психічну травму, ми готові лікувати її, прочитавши статтю в Інтернеті та експерементально використовувати поради невідомого спеціаліста?

Міф 5. “Вона така і є: лінива/агресивна/боязлива”.

Деколи, батьки перекладають на дитину всю відповідальність за проблеми у поведінці та навчанні. Але це може бути наслідком травматичних подій. Важливо побачити, що приховується за лінощами чи непослухом. Що дитина намагається висловити через негативні емоції? Можливо, вона потребує більше уваги і через це несвідомо прагне розізлити. На дитячій консультації я часто чую таку фразу: “Коли в мене все добре, мама просто не звертає на мене уваги”.

Коли в мене все добре, мама просто не звертає на мене уваги

Що можуть зробити батьки для психічного здоров’я дитини?

• Будьте емоційно відкритими для своїх дітей. Цікавтеся не лише оцінками, а й емоціями. Це допоможе сформувати довірливі стосунки.

• Будьте готовими приймати та розділяти будь-які емоції. Тоді дитина бачитиме у вас опору і відчуватиме захищеність.

• За можливості, фільтруйте: в які ігри дитина грає, які книжки читає, які відео дивиться.

• Будуйте партнерські стосунки, але не забувайте хто із вас дорослий.

• Проводьте більше часу разом та без гаджетів.

• Піклуйтесь про власне психічне здоров’я, адже формула “щасливі батьки – щаслива дитина” працює.

• Якщо непокоїтесь, як ваша дитина пережила потенційно травмуючий досвід – краще звернутись за консультацією спеціаліста.

Ольга Горбань

Росія сторіччями потерпає від незліченних українських троянців

  • Жовтень 12, 2018

Внутрішні українці, або Космічні сили

Я вже готовий був поставити дев’ять проти одного, що справжнє прізвище “Петрова”, другого російського туриста-отруювача у британському Солсбері, – теж який-небудь Голопупенко. Але тут надійшла новина про те, що насправді він Мішкін, і моя теорія про засилля етнічних українців у силових органах та спеціальних службах Росії не те щоби похитнулася – радше зазнала деяких коливань. Що ж, трапляються серед них і мішкіни, правди ніде сховати.

І все-таки звернімо увагу. Колишнього підполковника Литвиненка (sic!) звели на той світ шляхом знову ж таки отруєння такі ж колишні Луговий (sic!) і Ковтун (sic!), у справі до того ж фігурують якісь каламутні Соколенко (sic!) і Теплюк (sic!) Батька ж і дочку Скрипалів (sic!) намагався ухайдикати закамуфльований під великороса “Боширова” Чепіга (sic!). Слова “чепига” російські толковые словари вам ні за що не витолкують, бо такого слова для них не існує. Словники ж українські залюбки витлумачать вам, що чепіга – це “рукоятка в плузі” й тут-таки наведуть фразеологізм “братися за чепіги”, – пише Юрій Андрухович для видання “Збруч”.

Я це веду до того, що українські прізвища – річ уперта. Хоч як відхрещуйся від “телячьей мовы” пращурів, але якщо ти Швєц, Кравєц чи згаданий уже Голопупенко, то ніколи не стати тобі справжнім і чистокровним русским человеком. Бо не Сапожніков ти, не Портнов і не Голопупкін.

Українські прізвища – річ уперта. Хоч як відхрещуйся від “телячьей мовы” пращурів, але якщо ти Швєц, Кравєц чи Голопупенко, то ніколи не стати тобі чистокровним русским человеком

Це тільки великому Гоголю вдалося хоча б частково стати Ґоґолєм, на що слушно вказує Маланюк. А був би він Деркачем, то Коростельовом ніколи не став би. Але Гоголь-Ґоґоль тут-таки, згідно з тим же Маланюком, жорстоко за ту свою роздвоєність поплатився.

От і висланий нещодавно з Нідерландів офіцер ГРУ Росії Моренець теж нікуди від прізвища свого не втече. Навіть якщо ми домовимося писати його як Морєнєц, від нього за тисячі верст нестримно віятиме київсько-черкаською духмяністю Шевченкового краю.

Коли знову ж таки придивитися до прізвищ головних фігурантів обидвох згаданих отруєнь, то нікуди не дінешся від раптового осяння й відтак запитання: а що, як це взагалі якісь суто українсько-українські розбірки й комбінації? А що, як панове Луговий і Ковтун труїли полонієм пана Литвиненка, виконуючи насправді якусь найвищої таємності місію на благо Української Держави та Нації, що її задумали якісь, наприклад, ще петлюрівські стратеги-масони? А пан Чепіга, виконуючи іншу складову частину тієї ж місії, навмисне труїв пана Скрипаля не до смерті, тобто недбало і провально, внаслідок чого останній не просто залишається живим – він ще й успішно продовжує палити контору, в той же час запудрюючи мізки її зверхникам своїми дурнуватими інтерв’ю, в яких начебто цілком підтримує анексію Криму?

Що більше абсурду в цих комбінаціях – то більше паніки й безладу в російських спецслужбах. Недаремно ж верхівка ГРУ завмерла в неприємному очікуванні фронтальної чистки за всі гучні провали тільки останнього часу: Солсбері, Чорногорія, Нідерланди, Швейцарія, спалена аґентура у США, гакерські, наркодилерські і ваґнерівські скандали. Та навіть і Україна з Бабченком (і знов – увага на прізвище!)

Початок прокляття десь у тих часах, коли очолювана Феофаном Прокоповичем києво-могилянська шатія-братія потяглася до Петербурга за новою імперською ідентичністю. Погляньте на всю відтодішню історію Росії. Хтось наважиться назвати її історією успіху?

Насправді матінка Росія вже не перше сторіччя потерпає від методичної саботажно-розкладової діяльності незліченних українських троянців (вітання від “Енеїди”!) у своїх державних органах. І початок цього прокляття (історики розкажуть про це краще) десь, можливо, ще в тих часах, коли очолювана Феофаном Прокоповичем києво-могилянська шатія-братія потяглася до Петербурга за довгим петровським рублем та новою імперською ідентичністю. Що з цього вийшло – погляньте на всю відтодішню історію Росії. Хтось наважиться назвати її історією успіху? Так отож.

От і сьогодні українці в російських лавах подають нам недвозначні сигнали своїми прізвищами. Вони наче нагадують: ми тут, ми продовжуємо трьохсотрічну спецоперацію. Ми досягли найвищих командних вершин. Як заповідав нам наш Гоголь-Ґоґоль – ми її породили, ми її й уб’ємо. Ми взялися за чепіги – і так того діла не лишимо.

Як заповідав нам наш Гоголь-Ґоґоль – ми її породили, ми її й уб’ємо. Ми взялися за чепіги – і так того діла не лишимо

На дозвіллі проглядаю статтю про Повітряно-космічні сили Росії (sic!). Не без таємного задоволення зауважую, що начальником Головного штабу є дехто на прізвище Кураченко, одним із заступників Головного командувача – дехто Гуменний, а суто Космічними військами командує такий собі Головко.

І вже зовсім кошмарно для росіян звучить прізвище недавнього командувача військами Космічного командування їхнього Міноборони: Майданович.

Бог жартує рідко, але влучно.

Тож усе буде добре, думається мені. Операція наближається до завершення.

Передруковується з дозволу видання “Збруч”

Юрій Андрухович