Путін підписав поправки до законів РФ про зв’язок і про інформацію, відомі як “законопроект про суверенний рунет”

  • Травень 3, 2019

Текст документа опублікований на порталі правової інформації РФ.
Одним із співавторів закону є Андрій Луговий – британська влада підозрює його як виконавця вбивства в Британії екс-співробітника спецслужб РФ Андрія Литвиненка.
Документ регулює дії влади на той випадок, якщо виникне загроза відключення рунету. При цьому Росія нібито зможе здійснювати централізоване управління мережею зв’язку загального користування.
Блокуванням забороненого контенту займеться Роскомнадзор. Усі телеком-оператори повинні будуть встановити у себе “техзасоби протидії загрозам безпеки інтернету”.
Закон набуває чинності поступово. До 1 січня 2021 року мають запрацювати всі його пункти.

Президент Росії Володимир Путін придумав відключити країну від глобального інтернету ще в 2014 році.

Володимир Путін ніколи не привітає Володимира Зеленського з перемогою на виборах президента України

  • Травень 1, 2019

Про це заявив колишній депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов.
Я думаю, що Путін ніколи не привітає Зеленського з перемогою. Він, до речі, і Порошенка не вітав, вони визнали офіційні дані виборів, але при цьому без привітань. Все-таки, левова частка адміністрації президента РФ була проти такого результату виборів, вони робили ставку на Порошенка. Не те, що вони дружать або в хороших відносинах, просто для них це був передбачуваний сценарій розвитку подій
За його словами, Зеленський для Кремля – це “джокер”, який, “може і нічого не зробить, а може чогось і досягне”.
Путін взагалі дуже не любить харизматичних, яскравих лідерів, він любить “старих коней”, які борозну не псують. Тому те, що зараз відбувається – це тест, випробування, можливість подивитися, що буде робити новообраний президент

У другому турі президентських виборів шоумен Володимир Зеленський на 48,77 відсоткових пунктів випередив чинного президента Петра Порошенка.Остаточні результати виборів повідомили 30 квітня.

Глави інших держав не прибудуть у Москву, щоб святкувати разом із президентом Росії Володимиром Путіним 74-річницю Дня Перемоги

  • Квітень 29, 2019

Лідери інших держав не святкуватимуть День Перемоги у Москві.
Цього року Кремль нікого спеціально не запрошував на святкування.
29 квітня, у відповідь на запитання, чи очікується приїзд зарубіжних лідерів в Москву на 9 травня, прес-секретар Путіна Пєсков сказав: “Ні”.

2015 року на святкування 70-річчя Перемоги приїхали приблизно 30 зарубіжних лідерів. Захід у Росії проігнорували глави європейських держав.
2016 року на свято прибув президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв, наступного року був тільки президент Молдови Ігор Додон.
2018 року на урочистості до Москви приїхали прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху та президент Сербії Олександр Вучич.

Путін підписав закон про блокування ресурсів, які ображають владу і символи держави

  • Березень 19, 2019

18 березня президент РФ Володимир Путін підписав закон про блокування ресурсів, які ображають владу і символи держави, а також поширюють фейкові новини.
Закон вже охрестили новим рівнем цензури у Росії. Тепер карати штрафами і тюрмою мають формальне право за будь-яку незгоду з діями влади, висловлену в мережі.
Що саме російські політики вважають образою влади, в документі чітко не вказано. Натомість, покарання за такий злочин передбачено у виді штрафу від 30 до 300 тисячі рублів та арешт на 15 діб.
А за публікацію неправдивої інформації передбачені штрафи у розмірі від 30 тисяч до 1,5 мільйона рублів.
У разі виявлення зазначеної інформації в Інтернеті, генеральний прокурор РФ або його заступники будуть звертатися в Роскомнагляд з вимогою видалення такої інформації. Якщо її не буде видалено – буде обмежено доступ до інформаційних ресурсів, які поширюють її.

7 березня Держдума Росії ухвалила закон про блокування фейкових новин. Фейковими вважаються новини, які через перекручування фактів ображають створюють загрози суспільству. Що саме російські політики вважають образою – вони завбачливо не написали, натомість конкретно визначилися із покаранням потенційного злочину: штрафи від 30 до 300 тис. рублів та арешт на 15 діб.

Окупація Криму більша проблема для РФ, ніж для України

  • Березень 1, 2019

Коли через п’ять років ми знову згадуємо про дні окупації Криму, на перший план виходять багато важливих подій тих днів ‒ застосування військової сили, провокації проти українських військових, брехня про відсутність російських військ, протизаконні рішення Верховної Ради автономії… І, звичайно ж, те, що Росія порушила своє ж власне визнання територіальної цілісності України.
Але кожну з цих подій, думаю, важко визнати безпрецедентною. Російські війська дуже схоже діяли на території Молдови або Грузії, там теж були провокації проти місцевих військових і заперечувалася присутність російських військ, Верховна Рада Абхазії теж ухвалила рішення, які суперечили грузинській Конституції, а коли Москва визнала “незалежність” Абхазії та Південної Осетії, вона тим самим відкликала власне визнання територіальної цілісності Грузії.
Те, що дійсно було безпрецедентним ‒ так це те, що одна з європейських держав приєднала до себе територію іншої без її згоди. Ось цього дійсно не траплялося після Другої світової війни ‒ ніколи й ніде. У Москві люблять посилатися на приклад Косово ‒ ось же, теж була автономія Сербії, а США та інші західні країни не вагалися з визнанням незалежності! Але аналогію з Косово можна ще дуже умовно побачити, коли йдеться про визнання Росією незалежності грузинських автономій. Косово не стало частиною іншої держави ‒ хоча метою національного руху місцевих албанців було спочатку возз’єднання з сусідньою Албанією. Якби Росія зупинилася на “червоній лінії”, окупувавши Крим і визнавши його фіктивну незалежність, у Кремлі як і раніше ‒ нехай і цинічно ‒ могли б згадувати про Косово. Але Крим ‒ це не Косово.
Крим ‒ це явне руйнування самої системи міжнародного права, що склалася після Другої світової війни
Крим ‒ це явне руйнування самої системи міжнародного права, що склалася після Другої світової війни. Навіть коли Індонезія анексувала Східний Тимор або коли Ірак анексував Кувейт, наслідки цих кроків були зовсім іншими, аніж рішення Путіна. Східний Тимор не належав якійсь іншій державі, Португалія відмовилася від прав на нього за кілька місяців до анексії, а нова незалежна держава тільки почала формуватися. Кувейт також був незалежною державою, а не частиною іншої країни. Після окупації і до її закінчення ця країна була відсутня на політичній карті світу.
Окупація Криму ‒ це окупація частини території країни, з якою Росія продовжує підтримувати дипломатичні відносини та яку ‒ а не себе саму ‒ звинувачує в погіршенні атмосфери двостороннього співробітництва. Але якими можуть бути відносини двох країн, одна з яких не просто окупувала територію іншої, а й приєднала її до себе? Ці країни, впевнений, можуть бути тільки ворогами й від такої ворожнечі немає ліків. Ворожнеча ця може то посилюватися, то затухати, але зрозуміло одне ‒ країна, у якої окупували територію, завжди чекатиме загибелі окупанта ‒ і навпаки. Після рішення Путіна Росія та Україна вступили в довготривале протистояння. Але найважливіше ‒ з’явився прецедент окупації однією країною території іншої. І міжнародна спільнота ніколи не визнає легітимність цього прецеденту, щоб не відкривати можливості для нових територіальних перерозподілів.
Ворожнеча ця може то посилюватися, то затухати, але зрозуміло одне ‒ країна, у якої окупували територію, завжди чекатиме загибелі окупанта ‒ і навпаки
Виглядає, що Путін одним своїм рішенням загнав Росію в пастку, з якої цій країні просто не вибратися. І це куди більша проблема для Росії, аніж проблема для України. Україна не контролює частину своєї території ‒ але не вона одна така. Не контролюють частину своєї території Грузія, Молдова, Кіпр, багато інших країн. Але насправді головна проблема якраз у того, хто здійснює контроль. І якщо цей контроль ще й знаходить місце в Конституції країни-окупанта, якщо з ним погоджуються парламент, Конституційний суд, суспільство ‒ то це і є проблема проблем.
Тому що такий контроль ‒ контроль відторгнення чужої землі ‒ прирікає державу-агресора на вічну ворожнечу з постраждалою країною та на невизнання власних кордонів міжнародним товариством. І передбачає в разі вирішення проблеми ‒ тобто повернення окупованої території ‒ ганьбу та внутрішню кризу.

Росії треба вибирати між ворожнечею та ганьбою окупації з одного боку й з іншого ‒ поверненням до нормального життя, але ганьбою відмови від Криму, переписуванням власної Конституції і визнанням неправомірності власних рішень. Як бачимо, кримське рішення Путіна в обох випадках передбачає ганьбу.

Віталій Портников

Путін втрачає свій народ

  • Лютий 20, 2019

Безсилля всесилля або про користь зізнання
Одна справа, коли ми говоримо, що влада втрачає свій народ. Інша справа, коли в цьому зізнається сама влада.
Нинішнє послання президента Путіна Федеральним зборам, зазвичай порожній ритуал, на цей раз став цікавий саме своїм зізнанням. Ми побачили реальне занепокоєння влади з приводу втрати контролю за настроями мас і падіння рейтингу лідера. Ми побачили і незаплановане: фактичне визнання Кремлем втрати контролю за власною “вертикаллю” і нерозуміння, що робити з народом.
Тим часом, перехід Кремля (до речі, вимушений) від правління за допомогою імітації ліберальної демократії і використання ресурсів Заходу до імітації величі і військово-поліцейського диктату так і не допоміг ні зберегти підтримку населення, ні вирішити вал проблем.
Вимушений перехід Кремля від правління за допомогою імітації ліберальної демократії до імітації величі і військово-поліцейського диктату так і не допоміг
Виникла ситуація, коли навіть доречні – з точки зору тактики – рішення Кремля, виявляються стратегічною поразкою. Влада сама створює пейзаж після битви. Можливо, ще не усвідомлюючи цього повністю.
Так, зовнішня політика, яка в Росії завжди компенсувала обмеженість внутрішніх резервів, сьогодні формує несприятливе для країни міжнародне оточення. Перетворили Україну в противника Росії. Розбудили НАТО. Консолідували Захід через стримування Росії. Гонка озброєнь, викликана розвалом РСМД (до чого Москва доклала руку). Підтримка падаючих режимів (Мадуро) і накачування їх безповоротними грошима. Перетворення Сирії в пастку, з якої незрозуміло, як вибратися. Невдача з купівлею лояльності за рахунок божевільних кредитів на будівництво атомних іграшок (Угорщина, Єгипет, Туреччина). Нездатність осмислити наслідки для Росії наддержави в особі Китаю. Це хрестоматія провалів, яка увійде в підручники. Словом, є шанс прославитися хоча б цим.
Постійні твердження президента про суверенітет Росії породжують сумніви в його повноцінності
Путінське “самі порушують, а ми тільки відповідаємо” вже давно не виглядає переконливо. А постійні твердження президента про суверенітет Росії породжують сумніви в його повноцінності.
Знічує і когнітивний дисонанс Кремля. Полякавши Захід новою зброєю, Москва (в особі Лаврова на Мюнхенській конференції з безпеки) пропонує Європі повернутися до ідеї “загальноєвропейського дому”. Якраз в момент, коли Європа разом зі США приймає рішення про нові санкції щодо Росії (російський закон про ізоляцію рунета – це цікавий додаток до “загальноєвропейського дому”!) Мабуть, це і є останнім кремлівське know how: обеззброїти Захід своїм дисонансом.
У внутрішній політиці свій список сюрпризів. Рішення Кремля здійснити технологічний “прорив” в умовах санкцій за рахунок експропріації коштів російського населення – вірний спосіб вдарити по своїй базі.
Кадрові зачистки знищують стабільність системи, яку забезпечує обмін корупції на лояльність апарату влади. Якщо Кремль не гарантує безпеку апарату, немає і його лояльності! Поки неясно, чи посилять зачистки потребу в “сильній руці”, яка повинна навести порядок, або скоріше переконають населення в тому, що іржа з’їла “вертикаль”.
Роздача державних функцій напрокат приватним особам тільки підсилює розкладання державності. Вірніше того, що від неї залишилося
Надання державного даху для отримання особистої вигоди кремлівському оточенню і роздача державних функцій напрокат приватним особам тільки підсилює розкладання державності. Вірніше того, що від неї залишилося.
Навіть тактичні перемоги виглядають, як приниження. Так, зняли американці санкції з Русала. Але ж за рахунок введення в кампаніях Дерипаски зовнішнього управління з боку мінфіну США. І як це співвідноситься з нашою державністю і нашим суверенітетом? Так, вдалося (за допомогою Німеччини) пробити будівництво “Північного потоку-2”. Але радіти не доводиться: ЄС ввів обмеження, які не дозволяють завантажити газопровід повністю і роблять його нерентабельним. За що боролися?
Так, вдалося пробити будівництво “Північного потоку-2”. Але ЄС ввів обмеження, які не дозволяють завантажити газопровід повністю і роблять його нерентабельним
Вперше в російській історії силовики вийшли на авансцену, захопивши кнопки контролю. “Перемога спеціальних служб і силовиків відбулася”, – сказав недавно Дмитро Муратов. Тим часом, політизація силових структур і їх залучення в управління власністю позбавляє їх функції захисту держави. Втім, і самій владі не варто покладатися на силовиків, які зайнялися особистим збагаченням. А те, що президент Путін вкотре вимагає (або просить?), щоб силовики “не тиснули на бізнес”, говорить про те, що ті перестали його чути.
Чи підпорядковується Путіну його власна бюрократія, якщо йому доводиться самому закривати сміттєві полігони?
Виникає відчуття, що мова сьогодні вже не йде про самодержавство. Де воно? Чи підпорядковується Путіну його власна бюрократія, якщо йому доводиться самому закривати сміттєві полігони (вимагати особисто “там нікого не пускати”), бо Міністерство внутрішніх справ і прокуратура його теж не чують (президент скаржиться, що після звернення до них там “нічого не змінювалося” ). Починаєш навіть сумніватися, що в Росії все ще президентське правління!
Президенту доводиться умовляти правлячий клас думати про суспільство, “змінювати ситуацію на краще” і навіть погрожувати апарату “краще відразу піти”. Це хто ж з них добровільно піде? А ті, хто прийдуть, будуть краще?
Кремль раптом занепокоївся “збереженням народу”, намагаючись зупинити обвал його довіри до себе. Але сам президентський “наратив” говорить про те, що система управління фактично працює проти цього збереження!

Однак і міняти систему не можна – з чим залишишся? Можна, звичайно, запустити на повну “м’ясорубку Клішас” і новий каскад репресивного законодавства. Коротше, закрити шлюзи і вікна. Але це неминуче створює в суспільстві ефект киплячого чайника із закритою кришкою. Закон ненавмисних наслідків, однак.
Безсилля всесилля. Ось, про що нам відверто повідав президент Путін.

Лілія Шевцова

Генеральна прокуратура відкрила кримінальне провадження про можливу державну зраду лідера організації “Український вибір”

  • Лютий 5, 2019

Генеральна прокуратура відкрила кримінальне провадження про можливу державну зраду лідера організації “Український вибір”, кума президента Росії Володимира Путіна Віктора Медведчука. Про це у Facebook повідомила речниця генпрокурора Лариса Сарган.
Справу порушили за зверненням народного депутата від “Народного фронту” Андрія Тетерука.
Голова проросійської організації “Український вибір – право народу” і голова політради партії “Опозиційна платформа – за життя” Віктор Медведчук зробив гучну заяву на партійному з’їзді 29 січня 2019 року в місті Києві, заявивши про необхідність утворення так названого “автономного регіону Донбас” з утворенням власного парламенту та уряду, а також про закріплення такого статусу в Конституції України. Його план–концепція передбачає утворення на Донбасі автономного регіону “Донбас” у складі України.
Враховуючи, що відповідно до ст.1 Конституції, Україна є унітарною державою, територіальний устрій закріплено у ст.133 цього Закону, а також те, що Російська Федерація шляхом забезпечення самопроголошених Донецької та Луганської народних республік (ДНР, ЛНР) живою силою, озброєнням та іншими матеріалами проводить агресивні дії стосовно України, проголошення концепції утворення автономного регіону Донбас сприяє законодавчому закріпленню тимчасово окупованої території всупереч Основному Закону та надає іноземній державі допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, в тому числі і інформаційної підтримки.
За таких обставин, в діях Медведчука вбачаються ознаки злочинів – посягання на територіальну цілісність і недоторканість України та державна зрада

Також, за повідомленням ГПУ, в діях Медведчука містяться склади злочинів: умисні дії, вчинені з метою зміни меж території України, тобто публічні заклики, а також – державна зрада у формі надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Матеріали кримінальних проваджень передадуть до СБУ.

Раніше лідер проросійського руху “Украинский выбор”, керівник “Опозиційна платформа- За життя” Віктор Медведчук заявляв, що веде переговори з президентом РФ Володимиром Путіним. Це, мовляв, робить на прохання президента України Петра Порошенка.

Путін заявив: Росія може реагувати на порушення релігійних прав в інших країнах

  • Лютий 1, 2019

Російський президент Володимир Путін заявив: Росія може реагувати на порушення релігійних прав в інших країнах.
За його словами, РФ поважає незалежність церковного життя, тим більше – в сусідній суверенній країні. Однак, лишає за собою право реагувати на порушення права на свободу віросповідання. Про це Путін заявив на заході з нагоди десятиріччя інтронізації очільника РПЦ Кирила у ТАСС.

Британське видання The Guardian назвало український Томос “ляпасом Росії”: “Підтримувані Москвою православні церкви в Україні є знаряддям Кремля для поширення російської пропаганди й підтримки проросійських бойовиків на Донбасі. Україна прагнула здобути автокефалію для ­своєї церкви, щоб зменшити вплив РФ”.

Путін не атакує сильних. Варто пам’ятати про цю психологічну деталь

  • Листопад 28, 2018

Він олігарх у масці джихадиста – але тільки у масці

В одному своєму інтерв’ю, рік після анексії Криму, Путін сказав цікаву річ. Мовляв, ніколи не діятиме, якщо на 100% не певен у результаті своїх дій. Не буде “йти на обгін”, якщо не певен, що на зустрічній смузі нікого нема.
У 2014-му він був на 100% певен, бо в нас не було ані влади, ані армії. Що сильнішими ми ставали, то меншою була його готовність “йти на обгін”.
Що сильнішими ми ставали, то меншою була його готовність “йти на обгін”
Думаю, варто пам’ятати про цю психологічну деталь завжди, коли вирішуємо, що сказати, за кого голосувати чи як ставитися до воєнного стану.

Звісно, Путін буде робити спроби йти далі, бо рейтинг знову падає. Звісно, найбільш вразливими ми будемо, якщо буде передвиборчий чи поствиборчий хаос. Путін не атакує сильних, йому є що втрачати. Він олігарх у масці джихадиста – але тільки у масці. Тому аби захиститися, ми передусім не маємо бути слабкими, розчарованими і фрагментованими.

ВОЛОДИМИР ЄРМОЛЕНКО

У 2019 році президент РФ Володимир Путін кине всі ресурси проти України

  • Листопад 20, 2018

Головне завдання – вистояти. Про це сказав міністр інфраструктури Володимир Омелян в ефірі телеканалу “Прямий”.

Для Путіна наступний рік є вирішальним роком у битві за Україну. Немає сумніву, що він вкине всі ресурси. Це десятки-сотні мільйонів доларів. Тому що втрата України – це не просто десятки мільярдів доларів. Це втрата всього його геополітичного проекту життя.
Наше завдання – вистояти. Згадайте, як нас лякали у 2012-13 роках, що інтеграція в Європейський Союз – це смерть для України. Вони (Росія) виявилися неправі. Праві – ми. Ми зараз інтегруємося набагато швидше.
Маємо ріст за шалено важких умов – війні, несприятливій ситуації, але Україна йде вперед. Нам (владі) надзвичайно важливо бути відкритими і відвертими. Помиляються всі. Але ті, хто говорять про свої помилки, їх виправляють і рухають країну вперед. Тому ми переможемо. Бо будь-який успіх починається з держави. Якщо є держава, тоді все можливо. Якщо її немає – тоді ми знову опинимося під окупацією

Якщо ти опираєшся і не піддаєшся спокусі диявола, ти вже переміг. І те, що робить Україна – щоденна, щогодинна протидія, опір, це вже наша велика перемога
Сказав міністр інфраструктури.

Наступні вибори президента мають відбутися у березні 2019‑го, парламенту – у жовтні того ж року.