Як відпочивають президенти

  • Січень 23, 2018

Напевно кожен з нас любить відпочити, а після свят ділитись враженнями від відпочинку. Кожен відпочиває тому, що йому дозволяють кошти та до чого лежить душа. Президент України Петро Порошенко ці новорічні свята провів на Мальдівах, безумовно він може собі дозволити, питання в іншому як висвітлювався його відпочинок у засобах масової інформації. Офіційний сайт президента про його відпочинок жодної інформації не надавав.

Реакція представників президента з’явилася 16 січня і йшлося в ній про короткий відпочинок на Мальдівах.

«Цю поїздку він оплатив сам з власного рахунку задекларованих коштів, що буде показано в його електронній декларації»

В засобах масової інформації даний момент висвітлюватись почав тільки після визнання факту відпочинку. Згідно підрахунку журналістів програми «Схеми» відпочинок президента коштував близько 500 тисяч доларів.

«Таким чином, всього на тижневу відпустку президента України Петра Порошенко на Мальдівських островах було витрачено не менше 500 тисяч доларів, що понад 14 мільйонів гривень.»

Соціальні мережі як завжди розділились у своїх думках, одні кажуть що мільярдер може собі дозволити такий відпочинок, інші що президент воюючої країни не може так чинити.

Від відпустки до відпустки: як зберегти життєві сили

  • Вересень 23, 2017

Скільки часу ми залишаємося бадьорими і перебуваємо в хорошому настрої після відпустки? І чому не завжди так довго, як хотілося б? Ми зібрали розповіді відпускників і попросили психотерапе прокоментувати їх.
З життя відпочиваючих:

Посвіжілі, відпочилі, повні енергії – такими ми повертаємося з відпустки. Є щасливчики, яким цього запасу нових сил вистачить до наступної поїздки. Але чимало й тих, хто втрачає його досить швидко. Інколи майже відразу.

«Я повернулася з Санторіні, – розповіла 28-річна Надія. – Поки їхала з аеропорту в експресі, було ще нічого. Але увійшла в метро, хтось штовхнув і не вибачився, всі біжать, особи похмурі… Настрій миттю щезло». У відпустці – особливо якщо він вдався – ми відкриваємося, всі органи почуттів починають працювати інтенсивніше. Це дитяче, дуже яскраве сприйняття світу.

Але в той самий час і погляд на світ у нас стає трохи дитячим, ідеалізуючим. Здається, що всі люди добрі, а світ прекрасний. Ми радіємо – і чекаємо, що оточуючі будуть радіти разом з нами. Нам не хочеться розлучатися з таким світосприйняттям. Але воно робить нас вразливими, а що приходять із зовнішнього середовища сигнали можуть виявитися занадто сильними, різкими. Вони змушують нас стрімко захлопуватись, закриватися – і часто такими закритими, «схлопнутыми» ми залишаємося.

Щоб уникнути болючих розчарувань, коштує трохи більше зібратися, озирнутися, зрозуміти, де ми зараз, що за обставин навколо багато народу, машини їздять…) – і реагувати відповідно. А гарний настрій розділити трохи пізніше з близькими людьми, які можуть щиро порадіти за нас.

вічну ВІДПУСТКУ
Чимало тих, хто живе від відпустки до відпустки, між спогадами про прекрасне минуле, де хвилі, сонце, вітер, і перспективами майбутнього, коли можна буде все кинути і знову повторити ці переживання. Спогади і перспективи яскраві і що надихає, а ось у цьому залишається рутина, воно практично стирається.

Часто ми цього не помічаємо і не скаржимося: ми звикли, це здається самим звичайною справою. Але ми сильно витрачаємо життєві ресурси, вони виснажуються, і тоді ми починаємо відчувати різні нездужання, млявість або роздратування, а іноді всі разом. Це ознаки того, що життєві сили закінчуються. Знову хочеться відпочити, а до наступної відпустки далеко. Що ж робити?

Є ті, хто змінив життя заради того, щоб опинитися ближче до «енергетичних джерел». 42-річна сценаристка Марія 6 років тому продала свою московську квартиру і виїхала в Болгарію: «Я багато років бувала тут кожен рік, поки не зрозуміла, що взагалі не хочу повертатися в Москву, мені потрібно більше сонця, повітря. Я купила дві маленькі квартири в Болгарії, одну з них здаю, як і раніше, пишу сценарії і розповіді, адже для цього не треба сидіти в офісі. І в будь-який момент можу відправитися до моря. Можна сказати, у мене тепер вічну відпустку», – посміхається вона.

Але на такі зміни готові далеко не всі. Багато хто з нас повертаються в свої мегаполіси.

ПРИСКОРЕННЯ МІСТА
Ми потрапляємо у звичне середовище перебування, яка за час відпустки стала трохи незвичній… Для прикладу схожі по поведінці на найпростішу одноклітинну істоту – амебу. Поки вона перебуває в сприятливій для неї навколишньому середовищі, переміщується неспішно. Але коли умови міняються, амеба починає рухатися швидше і хаотичніше. Ми, звичайно, набагато більш складні істоти, але щось подібне відбувається і з нами.

Якщо оточення не цілком сприятливо, ми мимоволі прагнемо від нього захиститися. Опускаємо очі вниз, прискорюємо крок, піднімаємо комір – а заодно і плечі, м’язи напружуються, дихання стає поверхневим. Це природне адаптивна поведінка. Поради розслабитися або дихати повними грудьми не допоможуть: як це можливо, наприклад, на МКАДе?

Справа не в тому, щоб поводитися по-іншому. Для початку треба зауважити, як саме ми себе ведемо. Тоді наші дії перестануть бути несвідомими і ми отримаємо можливість ними управляти. Але це не означає віддавати собі накази: «Заспокойся! Почувай себе добре». Ми можемо діяти дбайливіше і ефективніше: наприклад, створювати для себе інші умови. «Яким би щільним ні було моє розклад, раз на тиждень я буваю в спа-салоні, – розповідає 56-річна Ганна. – Мені потрібні не тільки процедури, але і час, коли я зайнята тільки собою».

РИТМ СВОГО «Я»
Навряд чи буде перебільшенням сказати, що практично всі працездатні жителі великих міст багатофункціональні. Після повернення в місто кількість ролей, які ми граємо, зростає багаторазово. Протягом одного дня ми батьки, підлеглі і керівники, водії автотранспорту і пішоходи, фахівці і друзі… Наслідок: у нас часто не залишається часу, щоб побути самими собою.

Замотаність і засмикана – якраз симптоми того, що психологи називають «втратою контакту зі своїм «Я». У відпустці, звичайно, все інакше. Нашу увагу належить нам, там ми стаємо центром власного життя.

Ми зможемо жити у своєму власному ритмі, а не поспішати заодно з іншими

А міська суєта швидко відтісняє нас на периферію наших інтересів. «З відпустки я, не заїжджаючи додому, поїхала до мами, бо відчувала себе винуватою: полетіла «прохолоджуватися», залишивши на неї свою чотирирічну доньку», – зізнається 32-річна Світлана. Схожі переживання бувають у багатьох з тих, хто залишає будинку дітей або літніх родичів. Почуття обов’язку, вини, перфекціонізм, який вимагає «ідеальності», що йде всупереч з нашими інтересами, – це окрема тема, можливо, для обговорення з психотерапевтом.

У будь-якому випадку кожному необхідно зберігати контакт з собою. Як же це зробити? Для початку ставити питання: як я себе почуваю? Добре мені зараз? Як я дихаю? Що я бачу перед собою? Вписавши в робочий розклад нехай невеликі, але регулярні паузи, ми зможемо звертати увагу не тільки на численні завдання, але і на себе. Такими ж паузами можна оформити перехід з одного стану в інший: наприклад, не поспішати відразу після роботи додому, а залишити кілька хвилин на спілкування з собою.

Життя в мегаполісі можна порівняти з хоровим співом: важко вести власну партію, коли чуєш безліч потужних голосів поруч. Так, для цього потрібне тренування. Але результат того вартий: ми зможемо жити у своєму власному ритмі, а не поспішати заодно з іншими.

ЩОДЕННИК ПАМ’ЯТІ
Значною мірою міського життя складається з рішення задач: професійних, побутових, сімейних. Велику частину часу ми щось обдумуємо – і майже не звертаємо уваги на відчуття. Цьому сприяє ще й те, що серед приходять ззовні стимулів приємні далеко не всі.

«Я працюю в шумному офісі, – скаржиться 31-річний Денис, – а колектив у нас дуже дружний. Щоб не чути суперечок, я одягаю навушники, але і музику скоро перестаю помічати, вона стає фоном». Різке світло, незручне положення тіла, неприємні запахи – якщо ми не можемо їх уникнути, то просто роз’єднуємо сприйняття. І часто забуваємо «включити його назад». Так ми опиняємося відокремленими від власного тіла, «переселяємося» в голову, думки.

Але радість життя і відчуття «я живу» приходять до нас через тіло, ось чому важливо повертати собі здатність відчувати. До речі, у відпустці ми можемо про це подбати. «Я привожу з Криму блакитні сухоцвіти, – розповідає 27-річна Катерина. – Цілий рік вони стоять на шафі, як маленька хмарка, і, коли на них падає погляд, стає радісно: я немов повертаюсь на схили Ечкі-Дагу».

Відпустка може стати для нас не єдиним порятунком, а ще однією приємною частиною життя

Для 35-річного Бориса важливіше інший канал сприйняття. «У поїздках я купую місцеві сорти чаю, трави або сухофрукти, з яких потім готую напої», – ділиться він. Наїла збирає на узбережжі раковини і каміння, щоб розкласти їх у себе в кімнаті, Ірина подорожує по країнах Азії – і купує там срібні браслети, які потім носить, а Денис фотографує – і екзотичні пейзажі виконують функцію шпалер на комп’ютері.

У кожного з нас свій спосіб збирати скарбничку приємних вражень. Знайти його не завжди вдається відразу – але і сам процес пошуку стає джерелом задоволення.

Пам’ятати про своє «Я», слухати тіло, жити у власному ритмі, піклуватися про сприятливе оточенні для себе і регулярно створювати умови для відновлення сил – приблизно такий список необхідного, щоб відпустка став для нас не єдиним порятунком, а ще однією приємною частиною нашого життя.

Буває і краще

До відпустки
Як буває: «Сестра покликала мене в турпоїздку і цілий тиждень робила зауваження: то я чашку не помила, то вибрала неправильний маршрут. Налагодити стосунки не вийшло. Відпочити теж». Ірина, 26 років
Пропозиція: Сплануйте відпустку з турботою про себе, щоб вам вдалося відновити сили. Беріть в компанію тих людей, у суспільстві кого ви відчуваєте себе по-справжньому спокійно і вільно.
Під час
Як буває: «У відпустці я намагаюся начисто забути про всю решту життя. Повертатися, правда, важкувато…» Сергій, 42 роки
Пропозиція: Чому б не використати відпустку (хоча б в останні його дні, коли ми все одно мимоволі звертаємося думками до майбутнього) як «точку огляду», щоб подивитися на повсякденне життя з боку? Можливо, ви побачите, чого вам в ній не вистачає, що можна додати.
Після
Як буває: «Мені часто хочеться сходити куди-небудь, але я не встигаю це спланувати і майже всі вихідні проводжу вдома». Олена, 39 років
Пропозиція: Напевно у вашому оточенні є різні люди: з тим-то було б приємно прогулятися або зробити ранкову пробіжку, а з тим-то сходити в музей, на концерт. Не обов’язково близькі друзі, просто знайомі. У країнах Скандинавії це прийнята практика – люди домовляються, хто кого кличе на виставку, в кіно.
Може бути, і нам спробувати?

Список музеїв Києва, куди в серпні можна сходити безкоштовно

  • Серпень 2, 2017

В останній місяць літніх канікул встигніть сходити з дітьми в музеї Києва. Ненудний weekend підготував розклад днів, коли можна зробити це абсолютно безкоштовно. Зокрема, в останній місяць літа безкоштовно відвідати столичні музеї можна у такі дні:

1 серпня

Музей А. Пушкіна, вул. Кудрявська, 9;

Музей шістдесятників, вул. О. Гончара, 33;

Музей Шолом-Алейхема, вул. Б. Васильківська, 5а.

2 серпня

Національний музей російського мистецтва, вул. Терещенківська, 9 (до 14:00);

Мистецький центр «Шоколадний будинок», вул. Шовковична, 17/2 (11:00-14:00);

Національний науково-природничий музей, вул. Богдана Хмельницького, 15 (10:00-13:00);

Музей ім. Ханенків, вул. Терещенківська, 15/17.

3 серпня

Музей видатних діячів української культури Л. Українки, М. Лисенка, П. Саксаганського, М. Старицького, вул. Саксаганського, 97/95б/95.

Читайте також: Американський канал HBO зніме міні-серіал про Чорнобиль

7 серпня

Музей історії Києва, вул. Б. Хмельницького, 7;

Літературно-меморіальний музей М Булгакова, Андріївський узвіз, 13 (школярі, пенсіонери);

Національний музей «Меморіал жертв Голодомору», вул. Лаврська, 3.

8 серпня

Музей-майстерня В. Кавалерідзе, Андріївський узвіз, 21.

17 серпня

Музей видатних діячів української культури Л. Українки, М. Лисенка, П. Саксаганського, М. Старицького, вул. Саксаганського, 97/95б/95.

25 серпня

Музей культурної спадщини, вул. Московська, 40б;

Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця», вул. Госпітальна, 24а;

Національний центр культури «Музей Івана Гончара», вул. Лаврська, 19..

26 серпня

Музей гетьманства, вул. Спаська, 16б.

27 серпня

Літературно-меморіальний музей-квартира П. Тичини, вул. Терещенківська, 5;

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського, вул. М. Рильського, 7;

Літературно-меморіальний будинок-музей М. Заньковецької, вул. Б. Васильківська, 121;

Національний художній музей України, вул. Грушевського, 6.

Читайте також: Британський скульптор створив фігуру ангела зі 100 тисяч ножів. ФОТО

28 серпня

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, вул. Лаврська, 9, к. 26;

Національний музей історії України, вул. Володимирська, 2;

Національний музей українського декоративного мистецтва, вул. Лаврська, 9.

30 серпня

Національний музей літератури України, вул. Б. Хмельницького, 11;

Літературно-меморіальний будинок-музей Т. Г. Шевченка, вул. Т. Шевченка, 8а.

31 серпня

Меморіальний будинок-музей Т. Г. Шевченка, вул. Вишгородська, 5;

Національний музей Тараса Шевченка, бул. Т. Шевченка, 12;

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського, вул. Паньківська, 9.

Зазначимо, що попередньо необхідно уточнювати умови відвідування, оскільки деякі музеї надають безкоштовний вхід тільки певним категоріям громадян (учні, студенти, пенсіонери тощо) або за окремим графіком.