Запровадження воєнного стану на 30 днів може мати неочевидний політичний ефект

  • Листопад 27, 2018

Якщо глянути останні соціологічні викладки, то у президентських перегонах президенту Петру Порошенку доводиться конкурувати з багатьма відверто “віртуальними” противниками, типу Володимира Зеленського чи Святослава Вакарчука. Крім цього медійне поле осені було переповнене як не гучними мітингами “євробляхарів”, так підняттям тарифів, пишуть журналісти Роман Романюк і Роман Кравець.
Із запровадженням воєнного стану головнокомандувач Збройних Сил отримує нагоду нагадати українцям, що у них є проблеми набагато більші. І то цілком реальні.
Фактично, одним великим мазком президент і його команда змінюють медійне тло всієї країни, роблячи центральною фігурою саме Порошенка – захисника, командуючого, стратега.
Стратегія президентської команди дуже спрощено може бути сформульована наступним чином:
перед обличчям реальної загрози виборець мусить “отямитись” і згуртуватись навколо того, хто може його захистити;
з Путіним самими жартами чи піснями не відбудешся, перед ним доведеться постояти за країну. А хто це здатен зробити крім Порошенка? Тимошенко? Досвід 2009 року і її газової ночі з Путіним говорить сам за себе.
Що важливо, команда Тимошенко має досить обмежений інструментарій для критики воєнного стану, адже саме її політична сила кілька років вимагала від Порошенка назвати війну війною.

Верховна Рада призначила вибори президента на 31 березня 2019 року. Відповідну постанову нардепи підтримали 26 листопада.

Закордонна преса продовжує слідкувати за ситуацією в Україні

  • Листопад 17, 2018

Провідна американська газета The Washington post написала про відсутність опалення в українських містах на тлі майбутніх президентських виборів. У матеріалі видання посилається на інформацію від лідера Радикальної партії Олега Ляшка.

В матеріалі розповідається про те, що жителі 600-тисячного Кривого Рогу запалили шини та захопили будівлю місцевої газорозподільної компанії, вимагаючи включити газ для опалення. Автор зауважує, що ні керівництво “Нафтогазу”, ні український уряд не погодилися прокоментувати ситуацію, цитуючи представника опозиції.

Опозиційний законотворець Олег Ляшко заявив минулого тижня, що мінімум шість міст із загальним населенням більше мільйона людей залишаються без тепла, – пише видання.

При цьому The Washington post згадує про майбутні президентські вибори, і про те, що ситуація з опаленням уже негативно впливає на рейтинг нинішнього керманича України.

Лекція PROFI. Сторітеллінг: як писати історії, які дочитають до кінця

  • Вересень 26, 2018

Уміння писати легко і цікаво цінне особливо сьогодні, коли всі розчиняються в інформаційному шумі і гостро потребують правильної і здорової «їжі для розуму». Ще важливіше — написати таку історію, яку не тільки дочитають до кінця, а прочитають, як-то кажуть, на одному диханні. Про те, як писати такі історії, де шукати натхнення і теми, за допомогою яких письменницьких прийомів захопити читача ми поговоримо 10 жовтня під час нашої зустрічі.

Майстер-клас буде корисний тим, хто хоче навчитися писати захоплюючі тексти або ж тим, хто вже пише і покращує свій письменницький навик.
Ми щиро вважаємо, що даний майстер-клас в епоху цифрового сторітеллінгу буде корисний усім!

Про що піде мова:
● Як вибрати вдалу і цікаву тему історії
● Як створювати захоплюючий сценарій подій
● Як написати «читабельний» текст
● Хто такий «правильний» герой
● Як продати історію ЗМІ

І багато корисних Лайфхаків!

Майстер-клас проводять:
Уляна Кулікова — керівник бізнес школи Profi Space, Керівник проекту Profi Fashion. У минулому Уляна має великий досвід роботи в реальному бізнесі (міжнародна економіка). На даний момент — автор семінарів і навчальних програм, як для українського, так і для зарубіжного ринку (ОАЕ, Нідерланди, Польща). Колумніст провідних видань Forbes, Segodnya, Бізнес, PINK Magazine, XXL, Обозреватель.

Ірина Чернявська — професійний журналіст з великим досвідом роботи в провідних ЗМІ України (понад 15 років). Заступник головного редактора тижневика БІЗНЕС. Багаторазовий переможець міжнародного журналістського конкурсу «Премія ділових кіл PRESSзвание». Автор безлічі публікацій на професійні теми. Тренер бізнес-школи PROFI Space.

Увага! Кількість місць обмежено.

Напередодні автокефалії УПЦ: вирішальний бій за Україну

  • Вересень 14, 2018

Стамбульська зустріч: відправна точка вирішальної битви
1 вересня у Стамбулі Вселенський патріарх Варфоломій особисто повідомив главі РПЦ Кирилу про намір дарувати автокефалію УПЦ. Зрозуміло, що завдяки потужній мережі зарубіжної агентури верхівка Кремля та Кирил, як невід’ємна частина провладної вертикалі, були добре поінформовані про ретельне опрацювання Вселенським патріархатом питання Томосу для УПЦ. Тим більше, що підготовка подібних питань це справа навіть не одного року, адже ще у 2008 р. В. Ющенко звертався до Святійшого з подібним проханням. Проте оточення Кирила явно недооцінило реальності намірів Варфоломія, маючи на те вагомі аргументи.
Так, РПЦ може похвалитися не лише найбільшою чисельністю прихожан серед помісних православних церков (приблизно третина усіх православних), але і особливим статусом Кирила на владному олімпі Кремля.
Фактично Кирил є одним із небагатьох, хто має прямий доступ до Путіна та входить до найближчого оточення російського президента
До того ж навряд чи, окрім РФ, у християнському світі є країна (за винятком, можливо, Грузії), де церква могла б впливати не лише на релігійні питання, а й на будь-які політичні процеси та навіть перебувала на державному утриманні (хоч офіційно це і не закріплено).
Такий привілейований статус дає можливість РПЦ активно впливати на світове православ’я не лише фінансово, а і через можливості дипломатичних установ РФ за кордоном, а також зарубіжної агентури ФСБ, ГРУ, СЗР (маються на увазі традиційні методи роботи російських спецлужб – вербування священнослужителів, часткове фінансування будівництва та оздоблення церков, інформаційні кампанії у зарубіжній пресі тощо).
Прикладом потужнього впливу РПЦ на помісні церкви є ігнорування участі представниками Антиохійської, Грузинської і Болгарської автокефалій у першому за останнє тисячоліття Вселенському Соборі на Кріті у червні 2016 р. Офіційна причина демаршу: незгода з деякими організаційними питаннями. Реальне ж пояснення полягає, безумовно, у намірах РПЦ публічно задекларувати, що центр світового православ’я віднині зміщується з Константинополя в напрямку Москви

На фото: директор ФСБ Олександр Бортников з главою РПЦ Кирилом

Про недооцінку Кирилом Вселенського патріарха свідчить і те, що реакція РПЦ на наміри Варфоломія дарувати автокефалію УПЦ послідувала не відразу, а лише через тиждень. Тобто цілком очевидно, що РПЦ не мала заздалегідь підготовлених для оприлюднення заяв, узгодження яких з Кремлем займає, певний час.
Так, лише 9 вересня Відділ зовнішніх церковних зв’язків РПЦ оприлюднив погрози розірвати відносини з Константинополем, якщо УПЦ отримає автокефалію. Не дивно, що наступним рупором РПЦ став її український філіал – УПЦ (МП), який вказав на грубе порушення Константинополем канонічної території Української православної церкви.

На фото: глава УПЦ (МП) Онуфрій та В.Путін

Але найбільшу тривогу викликає той факт, що ледь не відразу після нещодавньої Стамбульської зустрічі священники усіх 53 єпархій УПЦ (МП) активізували роз’яснювальну роботу з прихожанами про нібито «катастрофічні наслідки можливого надання Вселенським Патріархом Варфоломієм Томосу для УПЦ (Київського патріархату) на чолі з “розкольником Денисенком”, що загрожує існуванню усього світового православ’я». Свої аргументи священнослужителі підкріплюють тим, що через “розкольників-капешників” у нашій країні триває війна – «і це тільки початок». Такі бесіди відбуваються головним чином відразу по завершенні недільних богослужінь у формі проповіді священників до своєї пастви, проте мають місце і під час здійснення церковних таїнств (хрещення, вінчання, соборування).
Безумовно, подібна пропаганда відбувалася і раніше, проте вона не мала настільки системного характеру, коли всі попи УПЦ (МП) виступили єдиним фронтом, доводячи пастві чітко узгоджені антиукраїнські меседжі.
При цьому, дивує злагоджена робота священників та оперативність з якою позиція РПЦ була доведена усім 10 тисячам попів УПЦ (МП). Це ще раз вказує на те, що принципи організації роботи РПЦ та її українського філіалу дуже подібні до військової структури.

Чому українське православ’я є настільки важливим для Росії?
Українське православ’я є ключовим форпостом для РФ. Не секрет, що за чисельністю єпархій Україна співставна з Росією. До того ж Кремль прекрасно усвідомлює, що в країні, населення якої довіряє по суті лише церкві, найефективнішим інструментом впливу на людей є звичайний рядовий священник. Саме священник, який у межах своєї єпархії знає по імені чи не кожного прихожанина та досконало обізнаний з проблемами звичайних українських сімей, формує громадську думку на селі, у місті, регіоні та, зрештою, у цілій країні. А якщо врахувати, що священниками є здебільшого високоінтелектуальні особистості з колосальними навиками професії психолога, стає зрозумілим, що священнослужитель – найефективніший інструмент впливу на громадську думку в Україні. Думаю кожен, хто проходив таїнство сповіді міг переконатися, що досвідченому священнику не складно швидко розібратися в проблемах сповідальника та віднайти для нього потрібні слова.
Все це зайвий раз засвідчує, що контроль Кремлем частини УПЦ дає можливість ефективно впливати на внутрішній та зовнішній суверенітет України. Тут доцільно вести мову і про можливість за допомогою церкви забезпечувати “правильне голосування” прихожан на виборах, і швидко організовувати акції протесту, налаштовувати людей проти ЄС і НАТО та багато всього іншого.
В світлі цього, навряд чи правильним буде вважати, що вплив РПЦ на Україну продиктований, у першу чергу, матеріальним збагаченням за рахунок хай навіть значних пожертвувань українських прихожан.

Чи вистоїть Вселенський патріарх?
Вселенський патріарх вистоїть. У нього просто не має іншого виходу, ніж проявити принциповість у питанні Томосу для УПЦ – хай навіть шляхом глобальних змін у православному світі.

Цьому є логічне пояснення.
Так, протягом останніх десятиліть зростання впливу РПЦ на світове православ’я прямо пропорційно призводило до падіння авторитету Константинополя, який вже у недалекому майбутньому ризикував перетворитися скоріше на історичний, ніж релігійний центр.
Дійшло навіть до того, що у 2016 р., за півроку до Вселенського собору під головуванням Варфоломія, Кирил провів на Кубі історичну зустріч з Папою Римським. У такий спосіб намісник РПЦ не лише певною мірою посягнув на компетенцію Вселенського Патріарха, а і дав усьому православному світу сигнал, що саме Москву відтепер потрібно починати сприймати як всеправославний центр. Дуже символічний крок напередодні червневого Собору на Кріті.

На фото: Кирил зустрічається у Гавані з Папою Римським Франциском

Важко не помічати і динамічне зростання чисельності прихожан та храмів УПЦ (КП) і УАПЦ, категоричне неприйняття паствою усього, що має відношення до країни, з якою триває війна. Та і офіційна статистика з року в рік вперто засвідчує постійне зростання чисельності прихожан УПЦ (КП) та УАПЦ при стабільному зниженні прихильників УПЦ (МП).
Більш того, збільшення чисельності православних в Україні на тлі приросту кількості мусульман в РФ уже протягом недалекого майбутнього може перетворити саме УПЦ на найбільшу помісну церкву в православному світі.
Щоправда УПЦ і так вже давно досягла масштабів помісної церкви. На тлі цього, просто нелогічними в очах Вселенського патріарха, та і зрештою усього православного світу, виглядають звинувачення з боку РПЦ на адресу мільйонів прихожан УПЦ (КП) в розкольництві.

На завершення
Ситуація розгортається таким чином, що своїм зневажливим ставленням до Вселенського Патріарха та відверто ворожою політикою у відношенні України саме РПЦ є розкольником світового православ’я.
При цьому, особливо болючим для Кремля стало усвідомлення незворотності не лише автокефалії УПЦ, а і розуміння того, що зростання ролі Української православної церкви відбуватиметься при одночасному зниженні масштабів та авторитету РПЦ.
Зрозуміло, що процес надання Томосу займе певний час – найбільш вірогідно близько півроку. І це час вирішальної битви. Час, коли Росія задіє усіх можливих засобів, включно з агентурою ФСБ для того, щоб дискредитувати ідею автокефалії УПЦ, посіяти ворожнечу між християнами України різних конфесій.
В цих умовах православним вірянам дуже важливо розуміти, що бесіди священнослужителів з прихожанами про “розкольників-капешників”, потужна інформаційна кампанія російських та деяких українських ЗМІ з дискредитації автокефалії УПЦ є ніщо інше, ніж відчайдушна робота спецслужб РФ у вирішальній битві за Україну.

Микола Лимаренко

“Законопроект про блокування сайтів”: безпекова необхідність чи наступ на свободу слова?

  • Вересень 7, 2018

Коротка історія питання
Рік тому у парламенті було зареєстровано законопроект № 6688 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері». Цілком природньо, що найбільш негативну реакцію низки громадських організацій спровокувала норма щодо можливості блокування доступу прокурором або слідчим до 48 год. до інтернет-сайтів, що поширюють інформацію, з використанням якої вчиняються тяжкі або особливо тяжкі злочини. Також посилюється відповідальності провайдерів за невиконання вимог блокування таких ресурсів.
Іншими словами, побоювання громадськості викликало те, що у разі прийняття цього Закону, правоохоронні органи отримають можливість обмежувати ефір не лише сайтів із когорти “Russia today” та “Путін ТБ”, а й опозиційних ресурсів, які розміщують незручну для влади інформацію.

Блокування сайтів до рішення суду: забаганка чи необхідність?
Своє особливе занепокоєння громадські активісти пояснюють тим, що блокування сайтів правоохоронцями може здійснюватися нібито без рішення суду. Насправді це не зовсім вірно, адже обмеження доступу до контенту згідно постанови слідчого чи прокурора може бути на строк до 48 годин та, все ж таки, з подальшим санкціонуванням суду. Чому саме такий строк пропонує законодавець? Очевидно такі часові рамки запозичені в законодавстві ФРН та Італії. До того ж, як показує практика, достатньо буквально декількох годин знаходження деструктивного повідомлення на певному інтернет-ресурсі для того, щоб його ініціатор досяг своєї мети (репост інформації низкою інших сайтів, провокація масових заворушень і т.д.). В силу низки об’єктивних обставин наврядчи можливо отримати санкцію суду раніше, ніж за 2 доби, коли шкоди інформаційному простору вже заподіяно, а заходи реагування втратили сенс.

Критика громадськості обгрунтована. Але чи є альтернатива?
Слід відзначити грунтовний юридичний аналіз законопроекту № 6688, проведений такими неурядовими організаціями як Коаліція “За вільний Інтернет”, “Платформа прав людини”, “Лабораторія цифрової безпеки”, “Центр інформації про права людини”, “Кримська правозахисна група”, “Freedom House”, “Інститут масової інформації”, “Академія української преси” та ін.
Експерти цих організацій підтримують бажання авторів законопроекту врахувати вимоги Європейської конвенції щодо свободи вираження поглядів, проте зауважують, що «виправити всі недоліки законопроекту до другого читання буде практично неможливо, адже Регламент Верховної Ради суттєво обмежує можливості внесення пропозицій та поправок до законопроекту, прийнятого за основу».
Такий висновок цілком резонний за винятком декількох “але”:
– обгрунтовано критикуючи цей документ, більшість фахівців не пропонує альтернативи законопроекту та не дає чіткої відповіді на запитання, що робити з сайтами, які розміщують інструкцію з виготовлення вибухівки в домашніх умовах, пропонують сексуальні послуги чи продаж зброї і т.д.;
– представникам громадянського суспільства, які не мають значного досвіду законопроектної роботи в умовах колосальної бюрократизації державного апарату, важко зрозуміти, що ідеальних законів не існує. Тому навіть над найбільш досконалим законопроектом можно працювати до безкінечності, знаходячи все нові і нові недоліки;
– Україна вже і так втратила надто багато часу на розробку відповідного законодавства. Адже навіть зі спливом 5 років військового конфлікту з північним сусідом ознак закінчення війни не спостерігається, а інформаційне протистояння лише наростає.

Досвід держав-світових лідерів
З кінця минулого року правоохоронці ФРН отримали право застосовувати чи не найбільш жорстке законодавство в світі, яке надає право блокувати сайти, акаунти у соцмережах, не лише через відверте поширення інформації, що слугує інструментом вчинення злочинів, а і через поширення “фейкових” новин (так званий “Закон Netzwerkdurchsetzungsgesetz”). До порушників законодавства німці передбачили просто таки драконівські санкції – обсяг штрафу може досягати 50 млн. євро. Не дивно, що німецькі громадські організації та опозиція піддали закон нещадній критиці, звинувативши уряд Меркель в наступі на свободу слова.
Схожа ситуація і у Франції, де “закон LOPPSI 2” встановлює можливість обмеження доступу до сайтів без рішення суду та, за аналогією з законопроектом № 6688, передбачає ведення правоохоронцями реєстру заблокованих сайтів.
У подібному руслі, з незначними відмінностями, врегульовані обмеження і в низці інших країн сталої демократії – США, Італії, Польщі, Бельгії.
Приділяти велику увагу досвіду РФ, Китаю, Північної Кореї та інших країн з подібними політичними режимами взагалі не є доцільним з огляду на те, що ментальні особливості місцевого населення та глибокі репресивні традиції дають можливість урядам особливо не враховувати людський фактор.

Що відбувається цієї хвилини в українському інтернет-просторі?
Якщо увійти до глобальної мережі прямо цієї хвилини, можна без особливих зусиль переконатися у мирному функціонуванні цілої низки сайтів, контент яких, навіть без глибокого аналізу, як мінімум, не сприяє злагоді в українському суспільстві. Типовими є заголовки: “Украина – не государство”, “Соседние с Крымом области не подчиняются Киеву”. Прикро те, що доступ пересічних громадян до таких ресурсів призводить до появи, нехай і незначної, кількості прихильників “русского мира”. Тому чи варто дивуватися ситуації, коли лікар одного із медичних закладів столиці нещодавно відмовився надавати допомогу онкохворому “каратєлю-АТО-шнику” або коли декілька десятків людей в Одесі виходять на вулицю пом’янути загиблого бойовика Захарченка.

На фото: типовий контент українського сегменту інтернету. Будемо і дальше мовчки спостерігати?

На завершення
Уряди провідних країн світу готові приймати непопулярні політичні рішення, якщо цього вимагає національна безпека, навіть попри те, що такі кроки можуть спровокувати широке невдоволення суспільства чи навіть поставити під сумнів політичне майбутнє провладної партії.
Тому і потреба у законопроекті № 6688 є. Безумовно, ризики зловживання з боку правоохоронців також є. Але окрім розширення повноважень, прийняття цього закону точно не полегшить життя слідчому чи прокурору. Адже у випадку зволікання з блокуванням шкідливих сайтів, діяльність правоохоронних органів відразу буде піддана жорсткій обструкції з боку неурядових організацій, громадськості.
В будь-якому разі, публічне обговорення цього законопроекту є дуже позитивним індикатором доволі таки зрілого хоч і молодого за віком громадянського суспільства в Україні. Активна позиція низки неурядових організацій та прискіпливий громадянський контроль засвідчують незворотність демократичних перетворень в країні.

кандидат юридичних наук Микола Лимаренко,
спеціально для видання “Час для дій”

МЗС Франції та Інститут стратегічних досліджень Міноборони рекомендують не акредитувати російські ЗМІ

  • Вересень 7, 2018

Центр аналізу, прогнозування та стратегії МЗС Франції та Інститут стратегічних досліджень Міноборони рекомендують не акредитувати російські ЗМІ, що виконують пропагандистську функцію, і не запрошувати їх на прес-конференції.

Про це йдеться в доповіді, опублікованій на сайті МЗС Франції.

Не варто маргіналізувати зарубіжні пропагандистські органи. Для початку потрібно називати їх правдивими іменами. Французький президент (Еммануель Макрон – ред.) зробив це у Версалі перед Володимиром Путіним. Ми повинні зробити висновки, тобто не акредитувати їх і не запрошувати їх на прес-конференції

У документі наголошується, що необхідно вести мову про “кремлівські” маніпулятивні тактики, не змішувати поняття “влада” і “народ”. Як зазначається, Росія – не єдина країна, яка використовує тактики маніпулювання інформацією, проте “єдина держава, яка робить це так давно та так уміло, що пропаганда стала її офіційною доктриною”.

Цю доповідь прокоментував у своєму Twitter посол України у Франції Олег Шамшур.

Доповідь МЗС Франції підтверджує маніпуляції інформацією Росією на глобальному рівні. Одна з рекомендацій доповіді – не акредитувати і не запрошувати на прес-конференції журналістів-рупорів Кремля у Франції – RT і Sputnik

У травні минулого року на спільній прес-конференції з президентом Росії Володимиром Путіним у Версальському палаці президент Франції Еммануель Макрон заявив, що російське державне телебачення RT та інформагентство Sputnik діяли не як журналісти, а поширювали неправдиву інформацію, вели себе як органи впливу та брехливої пропаганди.

Що говорили Українські ЗМІ про зустрічі Порошенка на саміті НАТО

  • Липень 14, 2018

Українські засоби масової інформації активно працювали на полях саміту НАТО та передавали інформацію про перебіг зустрічей президента України Петра Порошенка та про події які мають безпосереднє відношення до України. Вони повідомляли, що загалом події пов’язані із висловлюваннями президента Трампа щодо Німеччини та Північного Потоку 2 грають на руку Україні.

Президент Порошенко зустрінеться із генеральним секретарем, також він буде мати ще декілька важливих зустрічей. Також він візьме участь у засіданні самого альянсу. Те, що говорив Трамп вимагаючи більше грошей і більшої незалежності Німеччини від Росії все це грає нам на руку

Також журналісти зробили акцент на зустрічі між президентами США та України, відмітивши що це напевно головна зустріч, проте порядок дня в президента є дуже насиченим і позитивний перебіг цих зустрічей може допомогти Україні.

Президент України матиме зустріч із Трампом та іще ряд важливих перемовин із главами інших держав та організацій. Дуже приємно, що сьогодні доводиться говорити так багато позитивних новин яких так не вистачає Україні особливо коли мова іде про наші політичні перемовин

Нагадаємо, багато експертів уже розповіли про те, що даний саміт НАТО був найважчим за його історію, це викликано різкими заявами президента США та тим, що він на певний час заблокував роботу саміту відмінивши всі зустрічі.

Іноземні ЗМІ приділяють дуже мало уваги ситуації на Донбасі

  • Червень 19, 2018

Іноземний експерт виступив на одному із українських телеканалів, він розповів про бачення Заходу ситуації в Україні. Також ним було висловлено думку щодо недостатньої уваги з боку представників ЗМІ по ситуації на Україні, за його словами серед європейців дуже низький рівень усвідомлення реальної картини того, що відбувається в Україні.

Я увесь час відчував недостатність інформації про війну в Україні у західних ЗМІ. Через це ми і маємо таку ситуацію, і навіть зараз колеги у мене іноді запитують, війна в Україні уже закінчилась так? Це дуже велика проблема через те, що війна вона ведеться також в інформаційному просторі, і тут люди отримують інформацію переважно із російських ЗМІ які її подають в своєму ключі

Під час інтерв’ю експертом була також висловлена думка про те, яким чином Росія намагається впливати на формування думки щодо України шляхом використання «тролів» які проводять інформаційні компанії в Інтернеті.

Росія зараз використовує свої ЗМІ в Європі, фабрики тролів, та інші способи для компанії із формування викривленого уявлення стану речей, це частина гібридної війни. Навіть громадяни моєї країни, Британії не завжди знають що відбувається в Україні. Британці відносяться до російських матеріалів досить критично, вони розуміють, що Росія втручається в політичні процеси в Європі

Нагадаємо, нещодавно американський президент заявив, що розслідування із приводу можливого втручання Росії у вибори в США запам’ятається як темна сторінка американської історії.

Українські ЗМІ розповіли про Тимошенко

  • Червень 17, 2018

В ряду Українських ЗМІ почала з’являтись інформація щодо політичної компанії Юлії Тимошенко, так на одному із телеканалів розповіли про лист від організацій пацієнтів які просять Тимошенко не брехати про закупівлю ліків.

Пацієнткі організації просять Тимошенко не брехати про закупку ліків, відкритий лист до лідерки Батьківщини написала 41 пацієнтська організація

Інші ЗМІ звернули увагу на фотографію Юлії Тимошенко на фоні карти України на якій відсутній Крим.

В соціальних мережах активно обговорюють світлину із ймовірно нової політичної кампанії лідерки Батьківщини Юлії Тимошенко, на світлині вона із квітами на тлі карти України без Криму

Також в ході сюжетів про Юлію Тимошенко один із телеканалів розповів про заяви політиків за якими вона зустрічалась із послом Росії.

Росіяни спричинили іще один скандал, Марія Захарова я її цитував написала на своїй сторінці у Facebook, українці, вас знову обманули в черговий раз, насправді Юлія Тимошенко із послом Росії зустрічалась

Нагадаємо, нещодавно Тимошенко виступила із заявою у якій розповіла про необхідність запровадити в Україні парламентську форму правління канцлерського типу.

Реакція світової преси на спецоперацію СБУ щодо інсценування смерті російського журналіста

  • Червень 1, 2018

Після спецоперації СБУ із інсценування вбивства російського журналіста Аркадія Бабченка ЗМІ іноземних країн не залишились осторонь ситуації та випустили ряд статей на дану тему. Так американська газета The Washington Post в статті підняла тему спів розмірності масштабу операції та її наслідків.

Зараз спецслужба України СБУ порушила заборону та принесла величезний «троліговий» сюрприз, це і є боротьба із дезінформацією на думку СБУ по принципу «око за око». В середу ввечері СБУ заявило про те, що вбивство журналіста було інсценоване із метою виявлення виконавця який мав отримати за його вбивство 40 тисяч доларів та особи яка замовила дане вбивство. Проте слід зауважити, що в даному випадку ми бачимо класичний пріоритет цілі, і засоби для її досягнення неважливі

Також щодо спецоперації висловилося інше видання Atlantic Council у своїй статті вони аналізують як дана ситуація може вплинути на імідж України та висловлюють обурення щодо інформації яка надходила до ЗМІ.

Я поділяю несхвалення даної спецоперації. Коли держава маніпулює фактами навіть в ім’я інформаційної війни це гра з вогнем, пояснення не мають значення. Те що сталося перетнуло лінію, цей сценарій обманув не тільки громадськість, але і журналістів і що саме головне, його сім’ю. В цей час коли недостовірної інформації є надто багато, дана операція не підіймає імідж країни

Нагадаємо, СБУ України провело спецоперацію в якій було інсценовано вбивство російського журналіста Аркадія Бабченко.