Керівництво компанії Google відмовилося від розробки спеціального пошуковика для Китаю

  • Грудень 18, 2018

Система мала відповідати жорстким вимогам цензури в цій країні.
Спеціальний пошуковик Dragonfly повинен був видаляти контент, який китайське керівництво розцінить як небажаний. Історія пошуку в мережі мала прив’язуватися до номерів телефонів користувачів.
Компанія офіційно не підтверджувала розробку такого пошуковика для Китаю. Минулого тижня в ході слухань у конгресі США гендиректор Google Сундар Пічай заявив, що інформація про китайський пошуковик Google з вбудованою цензурою є не більше ніж чутками.
В кінці листопада близько 500 співробітників Google підписали лист керівництву, в якому висловили протест проти розробки такого пошуковика. Ці протести, а також суперечності, що виникли в компанії після публікації повідомлень про розробку такого пошуковика, стали причиною закриття проекту.

Працівники компанії Google по всьому світу вийшли на вулиці в знак протесту. Вони вимагали змінити ставлення до жінок у компанії.
“В офісах Google по всьому світу працівники влаштували безпрецедентну акцію протесту в четвер, 1 листопада”, – повідомили у BBC Україна.

США шукають угоду з Китаєм

  • Липень 10, 2018

США встановили 25-процентні мита на імпорт продукції з Китаю.
Це рішення було прийнято 6 липня.
Хоча передумови складалися в попередні місяці.
Нагадаємо, вперше Трамп пригрозив підвищити мита на китайський імпорт в квітні поточного року. На той момент у списку Трампа значилося 1333 товарів, які підлягають під підвищені мита.
Згодом зі списку було виключено 515 товарів, але додано 284 товарів.
Загалом, зараз підвищення імпортних мит торкнулося 818 китайських товарів, загальний обсяг яких становив $34 млрд. Ще 284 товарів із цього списку поки що під питанням, це додатково близько $16 млрд. обороту.
Отже, на першому етапі США підвищили мита на $50 млрд. китайського імпорту.
Однак, найімовірніше, це ще не межа.

Якщо Трамп не досягне поставлених цілей, вже озвучена наступна черга: 10-відсотковий тариф на $200 млрд. китайського імпорту. А в перспективі, ще на $300 млрд.
Загалом, Трамп має намір підвищити (завищити) мита на $500 млрд. китайського імпорту.
Трамп анонсував черговість подальших підвищень як 50-200-300.

Мінкомерції КНР розцінює прийняте рішення Трампа як найбільшу торгову війну в економічній історії, в порушення діючих норм і принципів СОТ.

Трамп, в свою чергу, говорить про бажання укласти з Китаєм угоду.
Якщо мова йде про підготовку угоди, то в чому ця угода могла б полягати? І головне, за якою ціною вона обійдеться? У тому числі, для США.

Якщо мова йде про підготовку угоди, то, насамперед, слід звернути увагу на авантюрні методи Трампа, де можна помітити блеф, «гру з вогнем», імпульсивність, розгойдування, які нерідко складно підкріпити раціональними розрахунками.

Загалом, більш доречно говорити не стільки про угоду як про стратегії стримування.

США, підвищивши імпортні мита на китайську продукцію, формально заявили про заходи захисту проти несправедливої торгової практики», а також проти порушень прав інтелектуальної власності.
Найбільше занепокоєння у Вашингтоні викликає діюча амбіційна китайська програма «Made in China-2025». А якщо точніше, той факт, що Китай з його величезною держекономікою, використовуючи багатомільярдні державні кошти, просто «перекуповує» американські технології. Причому все це відбувається в рамках діючої системи торгівлі, заснованої на принципах СОТ.

Іншими словами, «несправедлива торгова практика» – це лише формальна відмовка.
США за фактом захищаються від конкуренції з боку Китаю. І основним інструментом захисту в даному випадку виступає жорсткий протекціонізм, хоч він йде врозріз з діючими принципами міжнародної торгівлі.
США відчувають, як Китай намагається обігнати їх технологічно. І зараз жорсткими протекціоністськими методами намагаються діяти на випередження.

До кінця червня Трамп взагалі планував встановити повну заборону на китайські інвестиції в будь-які американські технології. Але в кінцевому результаті, поки що ця заборона не був введений.

Зате посилюється американський держконтроль за іноземними інвестиціями.

Комітету з іноземним інвестиціям Конгресу (CFIUS) дозволено скасовувати будь-які інвестиції, які представляють ризики для нацбезпеки.

…Загалом, в «торговельної війни» між США і Китаєм ми ще побачимо багато нового.
Якщо «торгова війна» між США і Китаєм продовжиться (а «торгова війна», як бачимо, має тенденцію не тільки до продовження, але і до ускладнення) – це матиме стримуючий ефект не тільки на економіку Китаю, але і на США, а також взагалі на уповільнення глобальної економіки.

За даними Інституту Петерсона, близько 85% китайської продукції, яку Трамп планує додатково обкласти митом – це устаткування та комплектуючі, які згодом використовуються для виробництва готової американської продукції. Іншими словами, «торгова війна» Трампа додатковим тягарем ляже на плечі американських платників податків.

Додамо до цього також ефект відповідних контрсанкцій Китаю, який симетрично встановив 25-процентні мита на 545 найменувань китайської продукції на загальну суму $34 млрд. Під питанням поки ще 114 найменувань – на суму $16 млрд. Причому китайські контрсанкції вдарять по інтересам американських фермерів, які складають ядро електорату Трампа.

Однак, крім економічних і електоральних втрат, «торгові війни» Трампа негативно позначаються на міжнародному іміджі США. Тим більше, що Трамп, підвищуючи імпортні мита, одночасно веде торговельну війну не тільки проти Китаю, але і навіть проти своїх союзників. Як по трансатлантичної, так і за транстихоокеанскої інтеграції. Зокрема, стосовно Євросоюзу, Японії, Південної Кореї, а також Канади і Мексики.
Війна «всіх проти всіх» не тільки розхитує основи міжнародного партнерства, але і підсилює напруженість у міжнародних відносинах, провокує конфлікти, підриває сформоване довіру.

З одного боку, Європа, прагне зміцнити власну економічну самодостатність і опинилася в авангарді боротьби на захист цінностей, зараз шукає компроміси з Китаєм і Японією, зацікавлена також розширити свою присутність на азіатських ринках.

З іншого боку, Китай продовжить послідовно скорочувати свою залежність від західних ринків. І зокрема, тісніше зміцнювати відносини з євроазіатським континентом. У тому числі, через відновлений Новий Шовковий шлях.
Схожі процеси відбуваються в Азії, де наприклад, Південна Корея, Малайзія та Індонезія вже зробили істотні кроки до зближення з Китаєм.

...І все це ще один показник, що тактика угод Трампа «тет-а-тет» в умовах глобалізації не спрацює. У сучасному світі глобалізації учасники зацікавлені не тільки стабільність, але і в сталий розвиток, а також в довірі, партнерство, єдиних, чітких і прозорих правил, які є одні для всіх.
Таким чином, принаймні, один програв «торговий війнах» – це Трамп.

ІГОР ШЕВИРЬОВ

Китай приступив до будівництва 30 «міст-губок» для боротьби зі змінами клімату

  • Листопад 18, 2017

Жителі Піднебесної самим руйнівним наслідком глобального кліматичного зсуву для себе визнали повені. І приєдналися до світової програми «The Sponge City Initiative», в рамках якої вже 30 великих китайських міст почали освоювати «губчасту архітектуру». Її головне завдання — накопичувати і контролювати переміщення масштабних опадів.

Кращих успіхів поки добилися в місті Линганге, де на $119 млн. вже збудовані дороги з водопроникним покриттям і водно-зелена паркова зона. І там, і там прокладені системи для збору, фільтрації і зберігання води – місто може переробляти майже все, що ллється з небес. Тут багато рослин b не буває посухи, але вологість підтримується на певному комфортному рівні.

Як саме реалізувати концепцію «міста-губки», вирішують влади на місцях, з урахуванням специфіки регіону. На цю програму в Китаї виділили $12 млрд., але ці гроші лише 20 % від потрібної суми. Інше заплатить великий бізнес, який і стане головним бенефіціаром вигадки. Вважається, що до 2020 року 80 % міських округів країни зможуть ефективно переробляти 70 % всіх атмосферних опадів.

На досягнення китайців з заздрістю дивляться жителі Х’юстона – міста, який цього літа буквально потонув від дощів, принесених ураганами. Або в Берліні, де хотіли б вирішити проблему питної води для населення до того, як вона досягне масштабів катастрофи. Але фахівці сходяться на думці, що все це – лише декоративні, тимчасові заходи. І міняти насправді потрібно не вигляд міст, а клімат на планеті, поки не стало зовсім пізно.

 

Підготував: Вадім Щіменко