Після створення в Україні Єдиної помісної церкви РПЦ чекає поступовий розкол

  • Листопад 15, 2018

Хоча Українська православна церква Московського патріархату й збережеться як частина РПЦ, проте після створення в Україні Єдиної помісної церкви на неї чекає поступовий розкол.

Вона буде маргіналізуватися, зменшуватися та перестане буде найвпливовішою у православному світі. Вважає релігієзнавець Андрій Юраш.

Як зауважив він, всі елементи ідентичності УПЦ МП буде зруйновано зі створенням нової церкви.

В організаційному плані УПЦ буде поступово розколюватися. З неї будуть все активніше виходити єпископи та священнослужителі, які поділяють ідеологію помісного українського православ’я. Є єпископи, які вже це задекларували. Я переконаний, що є кілька десятків владик, які за відповідних обставин будуть готовими більшістю свого духовенства приєднатися до автокефального руху

Він зауважив, що УПЦ МП як структура в єдності з Московським патріархатом збережеться.

У цьому ніхто не сумнівається. Статистика говорить, що від 14% до 19% населення України є свідомими прихильниками московської юрисдикції, і їй буде забезпечено всі умови, – переконує релігієзнавець. – Та всі елементи її ідентичності зі створенням помісної церкви буде зруйновано. Вона втратить самодостатню органічну єдність, якою вона пишалася 25 років з часів Харківського собору

Дізнались, хто не підписав постанову собору Російської церкви в Україні про розрив із Константинополем.

Константинопольський патріархат скасував акт про передачу території України під адміністрацію Російської церкви

  • Листопад 2, 2018

Тому відтоді в Україні не існує УПЦ Московського патріархату.

Про це розповів архієрей Константинопольської церкви, представник Вселенського патріархату архієпископ Тельміський Іов в інтерв’ю.

Скасуванням акту 1686-го скасована адміністрація Московською церквою Київської митрополії та всіх єпархій в Україні, – сказав архієпископ. – Із канонічної точки зору, це означає, що сьогодні в Україні УПЦ МП більше не існує. Всі архієреї відтепер в Україні де-факто, згідно з цим рішенням синоду, є архієреями Вселенського престолу, і вони тепер повинні чекати директиву Вселенського патріархату щодо свого подальшого існування

Це означає, що всі ієрархи українських церков в очах Константинополя мають однаковий статус і рівні права на участь у соборі Вселенського патріархату щодо автокефалії української церкви.

Представник Константинополя утримався від відповіді на питання, коли може бути скликаний собор щодо української автокефалії. За його словами, Вселенський патріарх скличе цей собор, коли вважатиме, що “час настав”.

Він також пояснив, що в Україні не зможуть канонічно існувати 2 православні церкви.

Згідно канонів церкви, на території однієї держави має бути тільки одна православна церква

11 жовтня синод Вселенського патріархату прийняв рішення надати томос про автокефалію православній церкві в Україні.

Константинопольський патріархат обґрунтував рішення надати Україні автокефалію

  • Вересень 28, 2018

Він опублікував 29-сторінковий текст “Вселенський престол і церква України – говорять документи”, в якому наводяться дані з архівів, які доводять її незалежність від Московського патріархату.

Історичне дослідження проводилося за підтримки освітнього фонду банку National Bank of Greece. У ньому стверджується, що Константинополь ніколи не передавав Київську митрополію, на основі якої виникла Українська церква, в канонічну територію Московського патріархату. Право хіротонії (священства), згідно з документом, було надано Москві “з фінансових причин”, “з необхідності” і “носило тимчасовий характер”, повідомляє російське видання РІА Новини.

Офіційні документи свідчать про те, що Константинопольська церква ніколи не зраджувала де-юре свої канонічні права на церкву України . Таким чином, Вселенський патріарх має право і обов’язок виявляти материнську турботу про церкву України в кожному випадку, коли вважатиме за необхідне

У Російській православній церкві розкритикували історичні дані, опубліковані Константинополем. Представники Московського патріархату підкреслили, що всі відомості потребують перевірки, а сама ситуація вимагає серйозної наукової дискусії. У РПЦ, наприклад, сказали, що у відомих документах не прописаний тимчасовий характер передачі Київської митрополії.

Предстоятель Української православної церкви Московського патріархату митрополит Онуфрій відмовився зустрічатися з представниками Вселенського патріархату. Архієпископ Даниїл та єпископ Іларіон приїхали, щоб допомогти з організацією Собору, на якому проголосять створення Української помісної православної церкви та оберуть її керівника.

Напередодні автокефалії УПЦ: вирішальний бій за Україну

  • Вересень 14, 2018

Стамбульська зустріч: відправна точка вирішальної битви
1 вересня у Стамбулі Вселенський патріарх Варфоломій особисто повідомив главі РПЦ Кирилу про намір дарувати автокефалію УПЦ. Зрозуміло, що завдяки потужній мережі зарубіжної агентури верхівка Кремля та Кирил, як невід’ємна частина провладної вертикалі, були добре поінформовані про ретельне опрацювання Вселенським патріархатом питання Томосу для УПЦ. Тим більше, що підготовка подібних питань це справа навіть не одного року, адже ще у 2008 р. В. Ющенко звертався до Святійшого з подібним проханням. Проте оточення Кирила явно недооцінило реальності намірів Варфоломія, маючи на те вагомі аргументи.
Так, РПЦ може похвалитися не лише найбільшою чисельністю прихожан серед помісних православних церков (приблизно третина усіх православних), але і особливим статусом Кирила на владному олімпі Кремля.
Фактично Кирил є одним із небагатьох, хто має прямий доступ до Путіна та входить до найближчого оточення російського президента
До того ж навряд чи, окрім РФ, у християнському світі є країна (за винятком, можливо, Грузії), де церква могла б впливати не лише на релігійні питання, а й на будь-які політичні процеси та навіть перебувала на державному утриманні (хоч офіційно це і не закріплено).
Такий привілейований статус дає можливість РПЦ активно впливати на світове православ’я не лише фінансово, а і через можливості дипломатичних установ РФ за кордоном, а також зарубіжної агентури ФСБ, ГРУ, СЗР (маються на увазі традиційні методи роботи російських спецлужб – вербування священнослужителів, часткове фінансування будівництва та оздоблення церков, інформаційні кампанії у зарубіжній пресі тощо).
Прикладом потужнього впливу РПЦ на помісні церкви є ігнорування участі представниками Антиохійської, Грузинської і Болгарської автокефалій у першому за останнє тисячоліття Вселенському Соборі на Кріті у червні 2016 р. Офіційна причина демаршу: незгода з деякими організаційними питаннями. Реальне ж пояснення полягає, безумовно, у намірах РПЦ публічно задекларувати, що центр світового православ’я віднині зміщується з Константинополя в напрямку Москви

На фото: директор ФСБ Олександр Бортников з главою РПЦ Кирилом

Про недооцінку Кирилом Вселенського патріарха свідчить і те, що реакція РПЦ на наміри Варфоломія дарувати автокефалію УПЦ послідувала не відразу, а лише через тиждень. Тобто цілком очевидно, що РПЦ не мала заздалегідь підготовлених для оприлюднення заяв, узгодження яких з Кремлем займає, певний час.
Так, лише 9 вересня Відділ зовнішніх церковних зв’язків РПЦ оприлюднив погрози розірвати відносини з Константинополем, якщо УПЦ отримає автокефалію. Не дивно, що наступним рупором РПЦ став її український філіал – УПЦ (МП), який вказав на грубе порушення Константинополем канонічної території Української православної церкви.

На фото: глава УПЦ (МП) Онуфрій та В.Путін

Але найбільшу тривогу викликає той факт, що ледь не відразу після нещодавньої Стамбульської зустрічі священники усіх 53 єпархій УПЦ (МП) активізували роз’яснювальну роботу з прихожанами про нібито «катастрофічні наслідки можливого надання Вселенським Патріархом Варфоломієм Томосу для УПЦ (Київського патріархату) на чолі з “розкольником Денисенком”, що загрожує існуванню усього світового православ’я». Свої аргументи священнослужителі підкріплюють тим, що через “розкольників-капешників” у нашій країні триває війна – «і це тільки початок». Такі бесіди відбуваються головним чином відразу по завершенні недільних богослужінь у формі проповіді священників до своєї пастви, проте мають місце і під час здійснення церковних таїнств (хрещення, вінчання, соборування).
Безумовно, подібна пропаганда відбувалася і раніше, проте вона не мала настільки системного характеру, коли всі попи УПЦ (МП) виступили єдиним фронтом, доводячи пастві чітко узгоджені антиукраїнські меседжі.
При цьому, дивує злагоджена робота священників та оперативність з якою позиція РПЦ була доведена усім 10 тисячам попів УПЦ (МП). Це ще раз вказує на те, що принципи організації роботи РПЦ та її українського філіалу дуже подібні до військової структури.

Чому українське православ’я є настільки важливим для Росії?
Українське православ’я є ключовим форпостом для РФ. Не секрет, що за чисельністю єпархій Україна співставна з Росією. До того ж Кремль прекрасно усвідомлює, що в країні, населення якої довіряє по суті лише церкві, найефективнішим інструментом впливу на людей є звичайний рядовий священник. Саме священник, який у межах своєї єпархії знає по імені чи не кожного прихожанина та досконало обізнаний з проблемами звичайних українських сімей, формує громадську думку на селі, у місті, регіоні та, зрештою, у цілій країні. А якщо врахувати, що священниками є здебільшого високоінтелектуальні особистості з колосальними навиками професії психолога, стає зрозумілим, що священнослужитель – найефективніший інструмент впливу на громадську думку в Україні. Думаю кожен, хто проходив таїнство сповіді міг переконатися, що досвідченому священнику не складно швидко розібратися в проблемах сповідальника та віднайти для нього потрібні слова.
Все це зайвий раз засвідчує, що контроль Кремлем частини УПЦ дає можливість ефективно впливати на внутрішній та зовнішній суверенітет України. Тут доцільно вести мову і про можливість за допомогою церкви забезпечувати “правильне голосування” прихожан на виборах, і швидко організовувати акції протесту, налаштовувати людей проти ЄС і НАТО та багато всього іншого.
В світлі цього, навряд чи правильним буде вважати, що вплив РПЦ на Україну продиктований, у першу чергу, матеріальним збагаченням за рахунок хай навіть значних пожертвувань українських прихожан.

Чи вистоїть Вселенський патріарх?
Вселенський патріарх вистоїть. У нього просто не має іншого виходу, ніж проявити принциповість у питанні Томосу для УПЦ – хай навіть шляхом глобальних змін у православному світі.

Цьому є логічне пояснення.
Так, протягом останніх десятиліть зростання впливу РПЦ на світове православ’я прямо пропорційно призводило до падіння авторитету Константинополя, який вже у недалекому майбутньому ризикував перетворитися скоріше на історичний, ніж релігійний центр.
Дійшло навіть до того, що у 2016 р., за півроку до Вселенського собору під головуванням Варфоломія, Кирил провів на Кубі історичну зустріч з Папою Римським. У такий спосіб намісник РПЦ не лише певною мірою посягнув на компетенцію Вселенського Патріарха, а і дав усьому православному світу сигнал, що саме Москву відтепер потрібно починати сприймати як всеправославний центр. Дуже символічний крок напередодні червневого Собору на Кріті.

На фото: Кирил зустрічається у Гавані з Папою Римським Франциском

Важко не помічати і динамічне зростання чисельності прихожан та храмів УПЦ (КП) і УАПЦ, категоричне неприйняття паствою усього, що має відношення до країни, з якою триває війна. Та і офіційна статистика з року в рік вперто засвідчує постійне зростання чисельності прихожан УПЦ (КП) та УАПЦ при стабільному зниженні прихильників УПЦ (МП).
Більш того, збільшення чисельності православних в Україні на тлі приросту кількості мусульман в РФ уже протягом недалекого майбутнього може перетворити саме УПЦ на найбільшу помісну церкву в православному світі.
Щоправда УПЦ і так вже давно досягла масштабів помісної церкви. На тлі цього, просто нелогічними в очах Вселенського патріарха, та і зрештою усього православного світу, виглядають звинувачення з боку РПЦ на адресу мільйонів прихожан УПЦ (КП) в розкольництві.

На завершення
Ситуація розгортається таким чином, що своїм зневажливим ставленням до Вселенського Патріарха та відверто ворожою політикою у відношенні України саме РПЦ є розкольником світового православ’я.
При цьому, особливо болючим для Кремля стало усвідомлення незворотності не лише автокефалії УПЦ, а і розуміння того, що зростання ролі Української православної церкви відбуватиметься при одночасному зниженні масштабів та авторитету РПЦ.
Зрозуміло, що процес надання Томосу займе певний час – найбільш вірогідно близько півроку. І це час вирішальної битви. Час, коли Росія задіє усіх можливих засобів, включно з агентурою ФСБ для того, щоб дискредитувати ідею автокефалії УПЦ, посіяти ворожнечу між християнами України різних конфесій.
В цих умовах православним вірянам дуже важливо розуміти, що бесіди священнослужителів з прихожанами про “розкольників-капешників”, потужна інформаційна кампанія російських та деяких українських ЗМІ з дискредитації автокефалії УПЦ є ніщо інше, ніж відчайдушна робота спецслужб РФ у вирішальній битві за Україну.

Микола Лимаренко

Ідея «Руского мира» народилась в келіях священників РПЦ

  • Липень 29, 2018

Президент України Петро Порошенко розповів про значення для України надання Томосу та незалежність церкви. Він окремо підкреслив те, що Росія використовує у війні всі методи в тому числі і свою церкву та священників, і що ідея війни на Україні зародилась в келіях священнослужителів РПЦ.

Насправді вона сама назвалася “скріпою” режиму. Вона повністю і беззастережно підтримує реваншистську імперську політику Кремля. Більше: доктрина “Русского мира” народилася в люксових келіях ієрархів РПЦ. Ця ситуація – загроза національній безпеці України, яка просто зобов’язує нас діяти. Автокефалія – це питання нашої незалежності. Для того і вважаю вкрай необхідним обрубати всі щупальця, якими всередині нашого державного організму орудує країна-агресор

Також президент зауважив, що питання про відділення та автономію української церкви це не лише внутрішньо українське питання, це питання світової геополітики та національної безпеки.

І з перших днів мого президентства я поставив собі за мету домагатися створення Єдиної помісної православної церкви та визнання її вселенським патріархом. Автокефалія – це питання нашої незалежності. Це питання нашої національної безпеки. Це питання всієї світової геополітики

Нагадаємо, вселенський патріарх нещодавно підтвердив свій намір надати українській православній церкві незалежність.