Закон про люстрацію був написаний за вказівкою Москви

  • Липень 24, 2018

Український журналіст та телеведучий Дмитро Гордон виступив на одному із українських телеканалів із заявою про те, що закон про люстрацію чиновників був написаний за вказівкою та сприяння Росії. На його думку через даний закон із поліції та інших державних структур було викинуто чимало професіоналів.

Закон про люстрацію, або так зване очищення влади був написаний за вказівкою Москви. Цих людей вчила наша країна, вони здобували досвід. Вони отримували знання, вони отримували все що потрібно і ставали професіоналами в своїй сфері, і їх звільняли тільки за те, що вони працювали під час президентства Януковича, може тоді давайте звільнимо взагалі всіх хто за нього голосував. Всі люди які сильно виступали за прийняття даного закону працювали по сценарію російських спецслужб

Також Гордон розповів про те, що зараз, перед виборами парламенту та президента Україна знаходиться у величезній небезпеці, проблема полягає в бездіяльності новостворених органів які мали б боротись із корупцією.

Питання зараз стоїть в тому, чи доживе Україна до президентських виборів, я насправді зараз говорю дуже страшні речі і стараюсь не хвилюватись. Небезпека яка зараз є, вона дуже висока, Нас зараз захлиснула величезна хвиля корупції, у мене були надії на НАБУ, САП, та інші структури, це все «фількіна грамота» тепер я це зрозумів

Нагадаємо, згідно опитування які проводились серед бізнесменів, 90% респондентів заявили, що їм доводилось мати справу із корупцією в Україні.

РНС слідкуватиме, щоб до другого читання закон про антикорупційний суд відповідав вимогам Венеціанської комісії

  • Березень 1, 2018

Чесні і принципові народні депутати повинні об’єднатися навколо спільних поправок для того, щоб до другого читання закон про антикорупційний суд відповідав усім вимогам Венеціанської комісії.

Про це заявив один з лідерів РУХУ НОВИХ СИЛ народний депутат Юрій Дерев`янко на брифінгу в парламенті 1 березня.

Сьогодні Верховна Рада під тиском обурених українців і міжнародної спільноти змушена була ухвалити в першому читанні законопроект про Антикорупційний суд, який дозволить покарати корупціонерів”, — заявив він.

За словами нардепа, зараз всі справи проти топ-корупціонерів розвалюються в судах, які сьогодні підконтрольні президентові України.

“До цього часу немає жодного високопосадовця, який був би покараний за корупцію. Президент і Банкова, які вчора на брифінгу рапортували про успішну судову реформу, не можуть назвати жодного такого прізвища”, — підкреслив нардеп.

Він відмітив, що тільки коли ситуація дійшла “до межі”, коли МВФ почав ставити ультиматуми стосовно отримання чергового траншу для України, це голосування відбулось.“Цей законопроект є недосконалий, він абсолютно не відповідає вимогам і рекомендаціям Венеціанської комісії, він дає можливість президенту впливати на формування суду, робити його залежним від себе і неспроможним працювати ефективно”, — зазначив нардеп.Він відзначив що за останні 4 роки українці були свідками того, як під виглядом так званої судової реформи президент узурпував ключові органи судової системи: Вищу раду правосуддя і Вищу кваліфікаційну комісію.

“Ми бачили як відбувався добір суддів Верховного суду. Більше 60 суддів не могли пояснити свої статки, походження свого майна, але були протягнуті. Тому не можна допустити, щоб антикорупційний суд, який має розглядати низку резонансних корупційних справ, якими займаються НАБУ і САП, був обраний за тим самим сценарієм”, — підкреслив політик.

Він закликав народних депутатів, які дійсно хочуть, щоб ця інституція була незалежною, докласти до другого читання усіх зусиль, консолідуватися навколо спільних поправок для того, щоб зробити цей закон дійсно європейським, де президент не матиме впливу на формування суддівського корпусу, і де суд матиме всі відповідні юрисдикції для тих порушень закону, якими займається САП і НАБУ.

“Ми маємо також дати можливість нашим іноземним партнерам висловлювати своє категоричне вето, а не просто на рівні дорадчого голосу, щоб не пропускати людей, які мають сумнівну репутацію, які не зможуть пояснити свою доброчесність. Щоб цей суд дійсно вперше став незалежним і дійсно антикорупційним”, — закликав один з лідерів РНС.

Дерев`янко зазначив, що РУХ НОВИХ СИЛ буде дуже уважно стежити за тим, щоб “Президент не обманув знову все суспільство, міжнародних партнерів і народних депутатів.”

“Більше 4 місяців люди стоять під ВР, виходять на мирні марші протесту, щоб антикорупційний суд запрацював. Нам потрібно бути пильними і широким фронтом громадськості та чесних народних депутатів тиснути з вимогою прийняти закон про Антикорупційний суд, що завершить формування антикорупційної вертикалі в Україні”, — підсумував Дерев’янко.

Нагадаємо, 1 березня народні депутати підтримали в першому читанні внесений президентом Петром Порошенком законопроект про Антикорупційний суд.

Чи доцільно створювати антикорупційний суд в Україні?

  • Лютий 15, 2018

Де існує антикорупційний суд? В країнах, які показують
хороші результати боротьби з корупцією?
В Кенії, наприклад, в Уганді, в Малайзії?

Президент України Петро Порошенко

Петро Олексійович Порошенко – чудовий оратор, а його спічрайтери, мабуть, найкращі в країні. Проте його ad analogiam щодо створення антикорупційного суду в Україні стала як для учасників 14-ї зустрічі YES, так і для української пасіонарної громадськості незрозумілою. Адже як можна порівнювати  Малайзію, одного з «азійських тигрів», який займає в рейтингу CPI-2016 55 місце (Transparency International, 2017) та Україну з її 131 місцем?

Проте дискусії щодо створення антикорупційного суду ведуться до цього часу. Пройшло близько двох років з початку роботи НАБУ та САП, за весь цей час до суду були скеровані 92 матеріали проваджень (НАБУ, 2017). Результати вражають – жодного вироку щодо справ проти топ-корупціонерів. Відсутність в Україні дієздатної та неупередженої судової системи зводить зусилля антикорупційних органів нанівець. На цьому фоні постало питання створення окремого, антикорупційного, судового органу, що розглядав би справи НАБУ та САП.

Необхідність даного судового органу підтвердили як деякі політики, так і більшість громадських організацій. Водночас, ми маємо потужну підтримку наших західних партнерів щодо створення антикорупційного суду. Позиції ОБСЄ, Венеціанської комісії, ЄС та США не залишають простору для маневрів – Україна має створити антикорупційний суд.

«Крім того, Комісія зазначає, що, на думку міжнародного співтовариства, єдиний шлях у боротьбі з корупцією на високому рівні в Україні – це оперативне створення високопрофесійного антикорупційного суду (ВАС), як передбачено Законом “Про судоустрій та статус суддів”, судді яких обрані на основі прозорої процедури із залученням міжнародної допомоги»[2]. Надзвичайно важлива теза з висновку Венеціанської комісії щодо законопроектів №6011 та №6529. Підтвердження стійкої думки щодо життєвої необхності створення окремого, незалежного антикорупційного суду.

Та все ж таки, маючи достатньо теоретичних та документальних підтверджень необхідності його створення, чи наявні в нас практичні факти дієвості даної інституції?

В 2009 році в Уганді було створено так званий Anti-Corruption Division як частину судової системи, антикорупційний суд, чиї функції були спрямовані на розгляд корупційних та пов’язаних з корупцією справ. Проте, даний антикорупційний суд виявився неефективним, адже «ACD це частина існуючої судової ієрархії, що слідує встановленим процедурам. Судді Вищого Суду рекомендовані JSC, призначені президентом та затверджені парламентом» (U4 Brief, 2016). Дана інституція виявилась абсолютно неефективною якраз таки через те, що процедура формування даного органу була закритою по своїй суті: ACD формували органи державної влади, ті самі корумповані органи та посадові особи, з якими ACD мала боротися.

Приклад Уганди є дуже показовим, оскільки законопроект №6529 пропонує створити антикорупційну систему в Україні з дуже схожим механізмом відбору та роботи суддів. Життєвий досвід показує, що Уганда – не найкраща країна для наслідування. А Венеціанська комісія в той же час підтверджує, що законопроект №6529 – абсолютно неприйнятний.

Досить цікавим є малайзійський досвід створення антикорупційних інституцій. Адже дана країна почала свою боротьбу з корупцією на інституційному рівні ще у далекому 1967 році зі створення так званих «Anti-Corruption Agency (ACA), the Public Complaints Bureau (PCB), Auditor General’s Office, Public Accounts Committee, Police, Attorney General’s Office, Customs and Malaysian Administration Modernization and Management Planning Unit (MAMPU)»[3]. За наступні роки багато органів було розформовані або об’єднані в так звану Malaysian Anti-Corruption Commission.

Боротьба з корупцією тривала з перемінним успіхом, багато малайзійських дослідників стверджували, що через низьку політичну волю, певні дефекти в політичній системі, культурі та інституціях антикорупційна політика потерпіла крах (Siddique 2010, 2011).

Проте, все пізнається в порівнянні. Адже, як було сказано вище, у світовому рейтингу «Corruption Perception Index–2016», створеному Transparency International, Малайзія займає 55-е місце, в той час як Україна – лише 131-е. З цього можна зробити висновок, що в порівнянні з Україною, «малайзійськи антикорупційний експеримент» є досить успішним, а їхній досвід вартий вивчення.

Слід зазначити, що доцільність створення окремого антикорупційного суду обґрунтовується не лише міжнародним досвідом. Перш за все, необхідність створення даного судового органу вимагають звичайні закони логіки. В «Концепції проекту Закону про Вищий антикорупційний суд» від ОБСЄ зазначено: «Нинішній стан розгляду корупційних справ у загальних судах України характеризується низьким рівнем ефективності судової системи, в результаті чого розгляд корупційних справ невиправдано затягується, а особи, які вчинили тяжкі кримінально карані корупційні діяння, уникають відповідальності. Непоодинокі випадки прийняття суддями неправосудних рішень у результаті зовнішніх впливів, низької кваліфікації суддів, а також великої завантаженості суддів іншими справами»[4].

В даній тезі викладені основні та найбільш болючі проблеми судової системи України:

  • сильний зовнішній політичний вплив та тиск на суддів з боку зацікавлених політиків та груп впливу;
  • низька кваліфікація суддів загальних судів в розрізі розгляду складних корупційних справ;
  • велика завантаженість загальних судів.

Результати впливу даних факторів на розгляд корупційних справ у загальних судах ми можемо бачити наочно: звільнення з-під варти екс-голови ДФС Романа Насірова, необґрунтоване засекречення рішення Краматорського суду щодо повернення активів Януковича, затягування справи Розенблата-Полякова. Деякі провадження НАБУ та САП не приймаються до розгляду вже більше року.

Абсолютний і катастрофічний провал має досить зрозумілі причини – сучасні суди України, будучи однією із фундаментальних опор корупційної системи, не можуть боротися проти елементів тієї ж системи. Адже всі члени цією всеукраїнської кругової поруки (продажні політики, промислові лобі, окремі олігархи) мають одне підґрунтя і намагаються захистити своїх «природних союзників» та «опору режиму» – суди.

В даному випадку я погоджуюсь з думкою Голови Правління Центру Протидії Корупції Віталієм Шабуніним, який зазначив, що боротьба з корупцією – це замкнений ланцюговий процес. Він складається з певних ланок: досудове розслідування – НАБУ, процесуальне керівництво та судове представництво – САП, розгляд у суді та винесення вироку – Антикорупційний суд. З відсутністю однієї із ланок, в даному випадку – антикорупційного суду, втрачається будь-який сенс боротьби з корупцією. Адже наявність спеціалізованого суду – кінцева стадія, на якій корупція «отримує обличчя», стає караною та може бути відшкодована. З відсутністю даного органу, вся робота НАБУ та САП стає даремною[5].

Аргументи противників створення спеціалізованого суду можна викласти в двох тезах:

  • Конституція прямо забороняє створення особливих та надзвичайних судів;
  • Навіщо створювати ще один суд, якщо можна реформувати суддівську систему і не створювати ще одного ненажерливого «бюджетного монстра».

По-перше, Конституція дійсно забороняє створення надзвичайних та особливих судів (ст. 125). Проте антикорупційний суд з правової точки зору і не підпадає під жодну з цих дефініцій. Його порівняння з Вищими господарськими, кримінальними та адміністративними судами є більш коректним та обґрунтованим (Venice Commission’s Opinion, 2017).

Щодо другої тези, то на реформування сучасної судової системи та введення в неї певних спеціалізованих антикорупційних функцій піде набагато більше часу та фінансів, ніж на створення окремого Антикорупційного суду. Наочні приклади створення НАБУ та реформування ГПУ доводять нам даний факт: створення з нуля більш ефективне, ніж поступове реформування існуючого.

Також, дану позицію підтвердила в своєму висновку і Венеціанська комісія: «Ця реформа [судова реформа] явно спрямована на реконструкцію української правосуддя відповідно до стандартів Ради Європи та забезпечення верховенства права в Україні. Хоча це й багатообіцяючий та похвальний, але все ще триваючий, процес, Венеціанська комісія вітає нинішню ініціативу щодо прийняття додаткових, конкретних та швидких заходів для створення ВАС, відповідального за розгляд гучних корупційних справ, з огляду на нагальну потребу в розслідуванні даних злочинів та факт, що такі випадки є особливо чутливими та складними»[6].

Тож для мене питання доцільності створення антикорупційного суду як органу, якому будуть підслідні провадження НАБУ та САП, не є дискусійним. За усіма законами логіки, міжнародним досвідом та рекомендаціями наших партерів і зарубіжних організацій, а також досвідом «кульгавого» функціонування української судової системи, Вищий антикорупційний суд є не просто доцільним. Він стає життєвою необхідністю для нашої держави, наступним кроком до подолання тієї нео-патримоніальної системи, що склалась в Україні.

Посилання:

  • [1]– виступ Петра Порошенка на Yalta European Strategy 2017; переклад EspresoTV, – https://www.youtube.com/watch?v=h_knQISUvjQ
  • [2], [6] – European Commission For Democracy Through Law (Venice Commission); Ukraine // Opinion on the Draft Law on Anti-corruption courts // And on the Draft Law On Amendments to the Law on the judicial system and the status of judges (concerning the introduction of mandatory specialization of judges on the consideration of corruption and corruption-related offences) // adopted by the Venice Commission at its 112th plenary session (Venice, 6-7 October 2017),

http://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2017)020-e [Неофіційний переклад].

  • [3] – “Insight of Anti-Corruption Initiatives in Malaysia” Nur Shafiqa Kapeli, Nafsiah Mohamed // International Accounting and Business Conference 2015, IABC 2015 // Published by “ScienceDirect” 2015.
  • [4] – Документ розроблений в рамках реалізації Проекту Координатора проектів ОБСЄ в Україні «Підтримка інклюзивного законотворчого процесу у сфері реформи судівництва». Цей документ не є офіційним документом Координатора проектів ОБСЄ в Україні і не відображає позицію Координатора проектів ОБСЄ в Україні.
  • [5] – лекція В. Шабуніна в ACREC.

Долженко Ганна