Тривожний сигнал для України

  • Грудень 19, 2017
Центр з контролю і координації припинення вогню передбачений Мінськими угодами і працює в Донецькій області з 2014 року. Туди входять представники України, Росії, а також бойовики.

Тому заява російської сторони про відкликання своїх представників – це продовження російської традиції в даному конфлікті, чергова спроба перекласти проблеми з хворої голови на здорову.

Проте для нас це дуже тривожний сигнал. За цим формальним приводом може ховатися намір Кремля підвищити інтенсивність конфлікту на Донбасі. А потім, посилаючись на те, що їхніх представників немає в цій спільній групі, можна спокійно у всьому звинувачувати Україну. Мовляв, їм не дають проконтролювати ситуацію, Київ нібито позбавив їх такої можливості, і тому українські представники тепер у цьому центрі що хочуть, те й роблять. Тому для нас – це поганий сигнал. На мій погляд, подібні заяви є свідченням того, що Росія хотіла б підвищити інтенсивність воєнних дій на Донбасі.

Хоча для українських військових подібна поведінка Росії не є ні новиною, ні якимось одкровенням. Генеральний штаб України був обізнаний про такий можливий розвиток подій. Військові завжди готуються до гіршого, і не тільки до таких «подарунків» з Росії. Українські військові були давно готові і до підвищення активності диверсійно-розвідувальних груп противника, і до підвищення активності бойовиків на лінії розмежування.

Військові завжди готуються до гіршогоУ штабі АТО вже заявляють, що в останні дні бойовики активізувалися Я пов’язую це з тим, що на носі – обмін полоненими. Тривають переговори на всіх рівнях, вони можуть бути неофіційними, можуть бути двосторонніми. І те, що ми зараз спостерігаємо, це вже звична для нас тактика Росії – підвищувати ставки під час переговорного процесу, щоб Україна пішла на поступки і прийняла їх умови.

Говорячи про прогноз того, чи відбудеться анонсований обмін полоненими найближчим часом, мені б хотілося сподіватися на краще. Але як воно буде насправді, складно говорити: у росіян стільки тарганів у голові, що за кожним просто не встежиш.

 Автор: Миколай Сунгуровский