Закон про Антикорупційний суд має відповідати вимогам Венеціанської комісії

  • Січень 16, 2018

Голова Верховної Ради повинен звернутись до Президента Петра Порошенка з вимогою відкликати законопроект про антикорупційний суд №7440 та внести новий, який відповідатиме вимогам Венеціанської комісії, а також якнайшвидше винести на розгляд законопроект №7248 про імпічмент Президента.

Про це заявив народний депутат Юрій Деревянко під час погоджувальної ради 15 січня.

Він підкреслив, що одна із вимог стосовно створення антикорупційного суду має шанс бути виконаною, адже законопроект Президента №7440 внесений в парламент.

“Але ми всі ознайомились з ним і розуміємо, що багато тез і норм цього законопроекту не виповідають вимогам Венеціанської комісії“, — зазначив депутат.

В зв’язку з цим є пропозиція, щоб пришвидшити ухвалення цього законопроекту — звернутися до Президента, щоб він переніс законопроект з метою відповідності вимогам Венеціанської комісії. Щоб ми не витрачали перше, друге читання для затягування цього процесу”, — звернувся нардеп до спікера Андрія Парубія.

За словами одного з лідерів РНС, друге важливе питання полягає в тому, щоб парламент якнайшвидше розглянув законопроект про імпічмент Президента.

Прошу Вас, Андрію Володимировичу, пришвидшити розгляд законопроекту 7248 “Про Президента та порядок припинення його повноважень” в профільному комітеті. Вже майже три місяці пройшло з того часу, коли він був зареєстрований. Комітет до цього часу не розглянув його, вже є висновок ГНЕУ. Тому прохання дати відповідне доручення профільному комітету, щоб ми могли рухатись також в цьому законопроекті“, — звернувся народний депутат до голови ВРУ.

Нагадаємо, громадські експерти оцінюють законопроект Президента про Вищий антикорупційний суд № 7440, як такий, що не відповідає висновку Венеціанської комісії та не дозволяє забезпечити незалежність антикорупційного судочинства.

Зокрема, наступні положення не відповідають вимогам комісії: не передбачено ключової ролі міжнародних донорів в доборі антикорупційних судів; дискримінаційні вимоги до іноземних учасників, які призначають експертів до відбору суддів; нереалістичні вимоги до кандидатів у судді;юрисдикція Суду не повністю охоплює справи, розслідувані НАБУ, і, навпаки, охоплює випадки, які не пов’язані з корупцією як такою; не встановлено кількість суддів Антикорупційного суду.

21.10.2017 Оновлення політикуму

  • Жовтень 21, 2017

Маніпулювання думкою суспільства на основі зовнішніх і внутрішніх впливів та найновіших досягнень сучасних політтехнологій і методів психологічної обробки призвело до того, що на даний момент в Україні сформована і діє політична еліта, яка, різними способами мінімізувавши вплив електорату, постійно забезпечує своє переобрання. Далі вона перепризначає свою владу, яка в свою чергу на наступних виборах забезпечує переобрання політичної еліти. Така карусель з незначними варіаціями диспозицій політично-олігархічних кланів і складає основу ерзац-політичного життя України на протязі 15-и років. Це призвело до масової деградації політикуму:

– Тотальна корумпованість.
– Практично тотальна залежність від інтересів олігархату.
– Відсутність елементарного розуміння стану суспільства та уяви про соціальні процеси і виклики.
– Низька або фальшива освіта.
– Повне нехтування інтересів громадян та відверте нехтування будь-якими обов’язками.
– Зневага до держави, людей та моралі, як такої –взагалі.
– Вседозволеність на підставі недоторканості, подвійного громадянства, відкритих для втечі кордонів та трактування принципів демократії як вседозволеність .
На даний момент суспільство повністю свідоме того, що цей політикум віджив, є злочинним і потребує заміни. Складність ситуації полягає в багатьох факторах нашої сучасної реальності. Але головним з них є відсутність дієвого механізму заміни такого політикуму оскільки цей політикум сам визначає і узаконює даний механізм. Така патова ситуація потребує нестандартного підходу.
На мій погляд існує два шляхи: довгий і короткий. Про довгий, тобто корінну зміну структури політичного життя, можна буде говорити лише з наступним складом парламенту. А зараз потрібні першочергові заходи.
Короткий шлях:
– Депутатами ВР можуть бути лише громадяни України, які у попередні роки вже були депутатами не більше 1 чи 2 каденцій. Для цього потрібно провести роботу серед виборців щоб вони не голосували за «рудиментів».
– Кандидати в депутати до ВР повинні мати підтверджену вищу освіту та довідку про проходження ЗНО з історії України та української мови в об’ємі ЗОШ з мінімальним прохідним балом.
– Депутати ВР повинні мати зарплату не нижчу ніж у суддів (інакше це не відповідає їх суспільному навантаженню) щоб могли жити в столиці і забезпечувати сім»ї. Але не всі. Європейські вчені визначили рівень повного гарантованого незалежного («щасливого») життя людини в об’ємі 5 Млн. 100 тис. євро для чоловіків і 5 Млн .300 тис. євро для жінок. Тому ті депутати, які завдяки ресурсам та можливостям держави і суспільства тим чи іншим чином вже досягли цього рівня чи вище, ведуть свою депутатську діяльність повністю на безоплатній основі. Депутати, які досягли статків 1 Млн. євро – отримують лише кошти на безпосередню депутатську діяльність.
– Депутати ВР повинні залишатися недоторканими особами щодо виконання депутатських повноважень інакше вони будуть повністю блоковані. Депутатів потрібно позбавити недоторканості за зраду державних інтересів, розголошення державної таємниці, корупцію та кримінал. Тобто вони вільні в межах політичної діяльності, а все решта – як у звичайних громадян. У випадку подання до суду матеріалів про зраду державних інтересів, розголошення державної таємниці, корупцію та кримінал депутат автоматично припиняє депутатську діяльність до вироку суду. У випадку, коли депутат втрачає депутатський мандат чи працездатність його місце автоматично займає кандидат, який був наступним за результатами виборів.
– Балотуватися кандидатом у депутати ВР можуть лише ті особи, які є громадянами України не менше 10-и років підряд.
– Не можуть балотуватися кандидатом у депутати ВР особи, які працювали чи співпрацювали з КДБ, СБУ, служили чи служать в міліції-поліції чи закінчили учбові заклади цих відомств. Їх суспільство уже обрало встановленим чином на відповідальну службу. В іншому разі втрачається сенс призначення і діяльності цих структур: вони просувають себе в політику, самі себе обирають, спекулюючи недоступними для інших громадян можливостями, самі себе контролюють, а далі узурпують владу. І приклад тому РФ.
– Кандидати в депутати (партії) повинні викладати програми своєї майбутньої діяльності лише в суворій відповідності і послідовності до розділів Конституції України щоб виборцям було легко і зручно порівнювати.
– Кількість депутатів за відкритими партійними списками потрібно скоротити до однієї третини парламенту.
Такий мінімум буде достатнім для початкових змін та першочергового оздоровлення політикуму.

Автор: Андрій Льова

Есико Кавасіма. Зла принцеса

  • Жовтень 19, 2017

24 травня 1907 року в Пекіні народилася принцеса Айсиньгеро Сяньюй. Її батько був сином великого князя Су — члена маньчжурської імператорської династії Цин. Дівчинка була 14-й за рахунком дочкою, і її чекало прекрасне майбутнє. Що і говорити — бути принцесою по крові мало кому випадає в житті.

Проте в 1911 році в Маньчжурії почалася Народна революція, правляча династія була повалена, і 6-річна дівчинка втратила сім’ї. Їй пощастило більше, ніж іншим — вона залишилася в живих і була удочерина японським торговцем Нанива Кавасіма. Однак рухали цією людиною зовсім не милосердя та добрі наміри. За личиною підприємця переховувався спритний аферист і хитрий шпигун, шефом якого був голова японської розвідки Квантунської армії Кендзі Доихара.

Дівчинку переправили до Японії і стали виховувати в самурайському дусі, як “хорошого хлопчика”, адже вона повинна була стати виконавцем чужої волі, витривалою і слухняною. До того ж Есико пройшла навчання в розвідувальній школі, де спіткала особливу бойове мистецтво і отримала навички по здійсненню диверсій, терору і розвідки.

Коли Есико виповнилося 17 років, вона закохалася і збиралася вийти заміж. Але вітчим не хотів випускати пасербицю, до якої сам відчував пристрасть, з покори і холоднокровно зруйнував її плани. Дівчина не перенесла душевної драми і намагалася покінчити життя самогубством, але її врятували. З того моменту в Есико щось надломилася. Вона обстригла волосся, стала одягатися переважно на чоловічий манір, приховувала груди під туго зав’язаним шарфом і взагалі поводилася дивно. На своєму спаленому зображенні в жіночому обличчі вона залишила записку наступного змісту: “Це фото кінця жіночого життя. Я хочу стати чоловіком”. Поповзли чутки, що дівчина відчуває сексуальний потяг до представників обох статей.

Кращим виходом у сформованих обставинах Есико порахувала переїзд в Китай. У 1929 році вона опинилася в Шанхаї, де після вимушеного, але недовгого заміжжя познайомилася з японським військовим аташе Рюките Танака і стала його коханкою. Коли Танака дізнався, що ця гарна і розумна жінка є китайською принцесою, він запропонував їй взаємовигідне співробітництво. Завдання Есико — встановлювати контакт з потрібними людьми, спокушати їх і вивідувати інформацію, яка повинна полегшити японцям вторгнення в Піднебесну. Кавасіма ж сподівався з допомогою японців повернути владу аристократії.

У 1932 році окупація японцями Маньчжурії завершилася. Однак тиск світової спільноти змусили японські окупаційні влади створити видимість правомірності своїх дій, і вони створили маріонеткову державу Маньчжоу-го. Очолити її запросили представника династії Цин Генрі Пу І. Але вже встиг побувати в опалі молодий імператор категорично відмовився брати участь у політичних інтригах. І тут у гру вступила Есико. Вона запропонувала свої послуги генералу Кендзі Доихаре, з’явившись до нього під покровом ночі в чоловічому вбранні. І генерал, який плекав плани повного підпорядкування Китаю, сприйняв цю ідею з ентузіазмом.

Есико пустила в хід всю свою чарівність, щоб переконати Пу І очолити Маньчжоу-го. Вона не соромилася в засобах і методах — стала коханкою Пу І, привчила його до наркотиків, спритно залякала і навіть спокусила імператрицю, зробивши її своєю союзницею. Результат не змусив себе довго чекати — Пу І прийняв титул імператора Маньчжоу-го. Але правителем він став номінальним, будучи лише виконавцем чужої волі, а реальна влада була зосереджена в руках японських намісників і Есико.

Заселення японцями Маньчжурії викликало активний протест китайських селян. Доихара прагнув придушити опір місцевих жителів з допомогою “тактики випаленої землі”, яку називав “три”: всіх вбити, пограбувати всіх, все спалити.

 

Підготував: Вадім Щіменко

Калинівка

  • Жовтень 2, 2017

Напевне, нема в Україні такої людини, яка б досі не чула про військовий полігон в Калинівці Вінницької області. І так само нема жодної людини, яка б не притримувалась тої чи інакшої версії причин цієї трагедії. Хтось впевнено вказує в бік Кремля, якому надзвичайно вигідно ослабити воюючу Україну, хтось говорить про підпал та диверсію, хтось – про ворожий дрон, який так само зник, як і з’явився, таємничо розчинившись в сутінках. І невеликий прошарок суспільства насмілюється пошепки чи в повний голос звинувачувати в тому, що сталось, найвище керівництво країни. І мова тут йде не лише про злочинну недбалість, а й про злий умисел. (Існує думка, що в даній ситуації перше прямо випливає з другого)

Є кілька причин, які змушують людей схилятись сам до такої версії. По-перше, на четвертий рік війни майже 200 тонн боєприпасів так і зберігаються просто неба, за символічною огорожею і з такою ж символічною охороною. По-друге, за останні два роки вибухає вже четвертий склад, і після попередніх трьох підпалів можна було хоча б увімкнути протипожежну систему? По-третє, незважаючи  на постанови про розосередження боєприпасів, склад у Калинівці був завантажений втричі більше проти норми. Ну, і по-четверте, – яким чином вдалося так швидко порахувати суму збитків? Хіба вона була відома завчасно, а пожежа – лиш метод приховати серйозні недостачі, викликані збутом озброєння за кордон в не самий законний спосіб. І це при тому, що бійців на фронті змушують здавати гільзи від набоїв під розпис!

В підсумку – маємо велику кількість аргументів, що прямо або дотично вказують на невипадковість трагедії та пряму зацікавленість в ній не одного можновладця, а то й цілих привладних «кланів». І звідси ж випливає очевидне завдання пасіонарної верстви суспільства – притягти до відповідальності ДІЙСНО винних в цих подіях, не списуючи вчергове всі «косяки» на зовнішнього ворога, адже внутрішній сьогодні – не менш, а то й більш небезпечний.

 

Автор: Юлія Арефьева