Напередодні автокефалії УПЦ: вирішальний бій за Україну

  • Вересень 14, 2018

Стамбульська зустріч: відправна точка вирішальної битви
1 вересня у Стамбулі Вселенський патріарх Варфоломій особисто повідомив главі РПЦ Кирилу про намір дарувати автокефалію УПЦ. Зрозуміло, що завдяки потужній мережі зарубіжної агентури верхівка Кремля та Кирил, як невід’ємна частина провладної вертикалі, були добре поінформовані про ретельне опрацювання Вселенським патріархатом питання Томосу для УПЦ. Тим більше, що підготовка подібних питань це справа навіть не одного року, адже ще у 2008 р. В. Ющенко звертався до Святійшого з подібним проханням. Проте оточення Кирила явно недооцінило реальності намірів Варфоломія, маючи на те вагомі аргументи.
Так, РПЦ може похвалитися не лише найбільшою чисельністю прихожан серед помісних православних церков (приблизно третина усіх православних), але і особливим статусом Кирила на владному олімпі Кремля.
Фактично Кирил є одним із небагатьох, хто має прямий доступ до Путіна та входить до найближчого оточення російського президента
До того ж навряд чи, окрім РФ, у християнському світі є країна (за винятком, можливо, Грузії), де церква могла б впливати не лише на релігійні питання, а й на будь-які політичні процеси та навіть перебувала на державному утриманні (хоч офіційно це і не закріплено).
Такий привілейований статус дає можливість РПЦ активно впливати на світове православ’я не лише фінансово, а і через можливості дипломатичних установ РФ за кордоном, а також зарубіжної агентури ФСБ, ГРУ, СЗР (маються на увазі традиційні методи роботи російських спецлужб – вербування священнослужителів, часткове фінансування будівництва та оздоблення церков, інформаційні кампанії у зарубіжній пресі тощо).
Прикладом потужнього впливу РПЦ на помісні церкви є ігнорування участі представниками Антиохійської, Грузинської і Болгарської автокефалій у першому за останнє тисячоліття Вселенському Соборі на Кріті у червні 2016 р. Офіційна причина демаршу: незгода з деякими організаційними питаннями. Реальне ж пояснення полягає, безумовно, у намірах РПЦ публічно задекларувати, що центр світового православ’я віднині зміщується з Константинополя в напрямку Москви

На фото: директор ФСБ Олександр Бортников з главою РПЦ Кирилом

Про недооцінку Кирилом Вселенського патріарха свідчить і те, що реакція РПЦ на наміри Варфоломія дарувати автокефалію УПЦ послідувала не відразу, а лише через тиждень. Тобто цілком очевидно, що РПЦ не мала заздалегідь підготовлених для оприлюднення заяв, узгодження яких з Кремлем займає, певний час.
Так, лише 9 вересня Відділ зовнішніх церковних зв’язків РПЦ оприлюднив погрози розірвати відносини з Константинополем, якщо УПЦ отримає автокефалію. Не дивно, що наступним рупором РПЦ став її український філіал – УПЦ (МП), який вказав на грубе порушення Константинополем канонічної території Української православної церкви.

На фото: глава УПЦ (МП) Онуфрій та В.Путін

Але найбільшу тривогу викликає той факт, що ледь не відразу після нещодавньої Стамбульської зустрічі священники усіх 53 єпархій УПЦ (МП) активізували роз’яснювальну роботу з прихожанами про нібито «катастрофічні наслідки можливого надання Вселенським Патріархом Варфоломієм Томосу для УПЦ (Київського патріархату) на чолі з “розкольником Денисенком”, що загрожує існуванню усього світового православ’я». Свої аргументи священнослужителі підкріплюють тим, що через “розкольників-капешників” у нашій країні триває війна – «і це тільки початок». Такі бесіди відбуваються головним чином відразу по завершенні недільних богослужінь у формі проповіді священників до своєї пастви, проте мають місце і під час здійснення церковних таїнств (хрещення, вінчання, соборування).
Безумовно, подібна пропаганда відбувалася і раніше, проте вона не мала настільки системного характеру, коли всі попи УПЦ (МП) виступили єдиним фронтом, доводячи пастві чітко узгоджені антиукраїнські меседжі.
При цьому, дивує злагоджена робота священників та оперативність з якою позиція РПЦ була доведена усім 10 тисячам попів УПЦ (МП). Це ще раз вказує на те, що принципи організації роботи РПЦ та її українського філіалу дуже подібні до військової структури.

Чому українське православ’я є настільки важливим для Росії?
Українське православ’я є ключовим форпостом для РФ. Не секрет, що за чисельністю єпархій Україна співставна з Росією. До того ж Кремль прекрасно усвідомлює, що в країні, населення якої довіряє по суті лише церкві, найефективнішим інструментом впливу на людей є звичайний рядовий священник. Саме священник, який у межах своєї єпархії знає по імені чи не кожного прихожанина та досконало обізнаний з проблемами звичайних українських сімей, формує громадську думку на селі, у місті, регіоні та, зрештою, у цілій країні. А якщо врахувати, що священниками є здебільшого високоінтелектуальні особистості з колосальними навиками професії психолога, стає зрозумілим, що священнослужитель – найефективніший інструмент впливу на громадську думку в Україні. Думаю кожен, хто проходив таїнство сповіді міг переконатися, що досвідченому священнику не складно швидко розібратися в проблемах сповідальника та віднайти для нього потрібні слова.
Все це зайвий раз засвідчує, що контроль Кремлем частини УПЦ дає можливість ефективно впливати на внутрішній та зовнішній суверенітет України. Тут доцільно вести мову і про можливість за допомогою церкви забезпечувати “правильне голосування” прихожан на виборах, і швидко організовувати акції протесту, налаштовувати людей проти ЄС і НАТО та багато всього іншого.
В світлі цього, навряд чи правильним буде вважати, що вплив РПЦ на Україну продиктований, у першу чергу, матеріальним збагаченням за рахунок хай навіть значних пожертвувань українських прихожан.

Чи вистоїть Вселенський патріарх?
Вселенський патріарх вистоїть. У нього просто не має іншого виходу, ніж проявити принциповість у питанні Томосу для УПЦ – хай навіть шляхом глобальних змін у православному світі.

Цьому є логічне пояснення.
Так, протягом останніх десятиліть зростання впливу РПЦ на світове православ’я прямо пропорційно призводило до падіння авторитету Константинополя, який вже у недалекому майбутньому ризикував перетворитися скоріше на історичний, ніж релігійний центр.
Дійшло навіть до того, що у 2016 р., за півроку до Вселенського собору під головуванням Варфоломія, Кирил провів на Кубі історичну зустріч з Папою Римським. У такий спосіб намісник РПЦ не лише певною мірою посягнув на компетенцію Вселенського Патріарха, а і дав усьому православному світу сигнал, що саме Москву відтепер потрібно починати сприймати як всеправославний центр. Дуже символічний крок напередодні червневого Собору на Кріті.

На фото: Кирил зустрічається у Гавані з Папою Римським Франциском

Важко не помічати і динамічне зростання чисельності прихожан та храмів УПЦ (КП) і УАПЦ, категоричне неприйняття паствою усього, що має відношення до країни, з якою триває війна. Та і офіційна статистика з року в рік вперто засвідчує постійне зростання чисельності прихожан УПЦ (КП) та УАПЦ при стабільному зниженні прихильників УПЦ (МП).
Більш того, збільшення чисельності православних в Україні на тлі приросту кількості мусульман в РФ уже протягом недалекого майбутнього може перетворити саме УПЦ на найбільшу помісну церкву в православному світі.
Щоправда УПЦ і так вже давно досягла масштабів помісної церкви. На тлі цього, просто нелогічними в очах Вселенського патріарха, та і зрештою усього православного світу, виглядають звинувачення з боку РПЦ на адресу мільйонів прихожан УПЦ (КП) в розкольництві.

На завершення
Ситуація розгортається таким чином, що своїм зневажливим ставленням до Вселенського Патріарха та відверто ворожою політикою у відношенні України саме РПЦ є розкольником світового православ’я.
При цьому, особливо болючим для Кремля стало усвідомлення незворотності не лише автокефалії УПЦ, а і розуміння того, що зростання ролі Української православної церкви відбуватиметься при одночасному зниженні масштабів та авторитету РПЦ.
Зрозуміло, що процес надання Томосу займе певний час – найбільш вірогідно близько півроку. І це час вирішальної битви. Час, коли Росія задіє усіх можливих засобів, включно з агентурою ФСБ для того, щоб дискредитувати ідею автокефалії УПЦ, посіяти ворожнечу між християнами України різних конфесій.
В цих умовах православним вірянам дуже важливо розуміти, що бесіди священнослужителів з прихожанами про “розкольників-капешників”, потужна інформаційна кампанія російських та деяких українських ЗМІ з дискредитації автокефалії УПЦ є ніщо інше, ніж відчайдушна робота спецслужб РФ у вирішальній битві за Україну.

Микола Лимаренко

У Раді пропонують реабілітувати учасників акції “Україна без Кучми” окремою постановою парламенту

  • Березень 16, 2018

Один народний депутат Юрій Дерев’янко виступив з ініціативою реабілітувати ув’язнених учасників акції “Україна без Кучми” окремою постановою Верховної Ради.
Про це він заявив на спільному брифінгу з учасниками цих подій та нардепами в парламенті.
“Ці мужні люди, мужні хлопці, тоді зовсім молоді, внесли свій дуже важливий внесок в те, щоб Україна справді була демократичною”, — сказав Дерев’янко.

Він додав, що сьогодні дуже важливо відновити справедливість. “Нам зараз дуже важливо, що Верховна Рада після двох революцій внесла свій внесок, щоб ця справедливість була законодавчо зафіксована. Щоб були реабілітовані ті всі люди, які за вказівкою Кучми були політичними в’язнями і мають вироки судів, які абсолютно нічого спільного не мають зі вчиненням злочину”, — сказав нардеп.

Дерев’янко також закликав не допустити, щоб в Україні на політичному підґрунті з’являлись політичні в’язні. “Прошу всіх наших колег підтримати цю ініціативу і зробити свій внесок цього року, навесні, щоб відновити історичну справедливість”, — звернувся Дерев’янко до народних депутатів.

Народний депутат Ігор Гузь, який також був учасником акції “Україна без Кучми”, нагадав, що 9 березня було 17 років з того часу, як відбулись пам’ятні події акції.”17 чоловік, учасників акції “Україна без Кучми, були за гратами декілька років. Ці люди заслуговують на реабілітацію, вони були засуджені за політичними звинуваченнями тодішнього режиму Леоніда Кучми”, — сказав Гузь.

Народний депутат Ігор Луценко вважає, що ця історія ще не закінчилась.“Протести почались після вбивства журналіста Георгія Гонгадзе і до цих під вбивці не покарані”, — нагадав він.

Представник УНА-УНСО Ігор Мазур (Тополя), який був ув’язнений за участь в акції, повідомив, що з 17 чоловік, які відсиділи по 2-3,5 роки за гратами, троє уже померли.

“Їхні рідні мають ярлик, що вони були кримінальними злочинцями. Це Руслан Зайченко, Денис Андрусенко, Андрій Костенко. Микола Карпюк уже чотири роки знаходиться за гратами в Росії, заарештований ФСБ”, — сказав він.

Нагадаємо, в минулих скликаннях Верховної Ради постанова про реабілітацію учасників акції “Україна без Кучми” вже була зареєстрована, однак не набрала необхідної кількості голосів.

Новий законопроект про боротьбу із «фейками»

  • Березень 3, 2018

Артур Герасимов голова фракції БПП закликав верховну раду створити робочу групу завданням якої стане розробка законопроекту який буде покликаний боротись із розповсюдженням неправдивої інформації так званими «фейками».

Я хотів би звернутися до голови Верховної Ради з пропозицією створити робочу групу з напрацювання цього законопроекту. Розробити його та прийняти його у парламенті. Закон про протидію фейкам. Давайте не будемо забувати, що сьогодні кількість фейків, яку наш північний сусід буде розповсюджувати в нашій державі, не зменшуватиметься, а буде тільки зростати

Дану ініціативу деякі депутати сприйняли із долею сарказму, так зокрема народний депутат від Самопомочі Олег березок висловив таку думку.

Справді, чудесний законопроект про боротьбу з фейками. Цим законом ми допоможемо президенту позбутися 90% чиновників у президентській адміністрації, які продукують фейки, а особливо у ГПУ

Нагадаємо, дана ініціатива була викликана тим, що відбулася полеміка між грузинським телеканалом «Руставі – 2» та президентом згідно новини щодо звернення Порошенка до ФСБ. Адміністрація президента України назвала дану інформацію низькопробною підробкою.

Чим відгукнуться звернення Порошенко в ФСБ: прогнози експертів

  • Січень 18, 2018

Минулого тижня грузинський телеканал «Руставі-2» опублікував копії звернення президента України Петра Порошенка до ФСБ, датовані лютим 2007 року, де він обіцяє не діяти проти інтересів Росії.

На копіях одного з заяв видно дату — 3 лютого 2007 року. Саме в той день тоді ще народного депутата Порошенка не пустили до Росії.

«Я, громадянин України Порошенко Петро Олексійович 26.09.1965 р. н., у період перебування на території Російської Федерації зобов’язуюсь неухильно дотримуватися російське законодавство, не брати участь у діяльності, спрямованої проти інтересів РФ», — зазначено в заяві.

В іншому заяві до директора ФСБ Порошенко стверджує, що недопуск його на територію Росії є необов’язковим, «тому, що до антиросійської кампанії президента Ющенка я не маю ніякого відношення. Я є одним із засновників Партії регіонів. Пізніше колишній перший заступник глави Адміністрації Януковича, юрист Андрій Портнов підтвердив цю інформацію. 3 лютого 2007 року Петра Порошенка не впустили на територію Росії. 6 лютого стало відомо про те, що Порошенко заборонено в’їзд на територію Російської Федерації.

Але що найцікавіше: практично відразу ж в АП заявили, що оприлюднена інформація — фейк. А «Руставі-2» наполягає на достовірності опублікованих заяв.

Що ж насправді стоїть за публікацією заяв, нібито написаних Порошенко ФСБ 10 років тому? Як це вдарить по рейтингу Порошенко і є склад «зради» в цих заявах? Про це «Фраза» запитала у людей, які вміють прораховувати події на кілька ходів вперед.

Євген Філіндаш, політолог, директор Українського центру соціальної аналітики:

Зараз складно сказати, це справжні документи або все-таки підробка. Основна частина фактів, які там наведені від імені Порошенко, дійсно мають місце, і це не секрет, наприклад, з приводу Липецька, тощо.

Тим не менш однозначно сказати, підробка це чи ні, зараз ще не можна. Однак те, що ця історія черговий раз вдарить по Порошенко, поза всяких сумнівів. Порошенко зараз дуже негативно сприймається основною масою населення, причому як антимайданним населенням, так і тим, хто був за Євромайдан. Не зважаючи на те, що вони його і обрали, навіть ці виборці зараз негативно ставляться до Порошенка. Тому зараз будь-який випад проти Порошенка незалежно від того, на чому він буде ґрунтуватися: на реальних фактах або на бавовні, в будь-якому випадку буде бити по ньому. Коли більшість населення сприймають політика вкрай негативно, вони готові повірити в будь поширюваний негатив, що і відбувається зараз з Порошенком.

Сергій Биков, політичний експерт:

Зараз вже абсолютно зрозуміло, що цей компромат фейковий, і про це вже неодноразово заявлялося. Так, йде відверте нестикування по датах як мінімум року щодо одруження сина Порошенко. У так званому компроматі ідеться про 2007 рік, а син Порошенка одружився лише в 2013 році.

Однак потрібно визнати, що цей компромат зроблено досить якісно. По-перше, у справах оперативної розробки нумерацію сторінок ніколи не ставили ручкою. Річ у тім, що не зважаючи на те, що за всіма нормативами нумерація сторінок повинна наноситися незмивною ручкою, в зв’язку з тим, що часто виникала необхідність виїмки тієї чи іншої сторінки, заміни сторінок місцями, додавання сторінки в справу тощо, відповідно нумерація сторінок проводилася виключно олівцем. І тільки тоді, коли приїжджав хтось із регуляторів з Москви чи з області, нумерацію наводили ручкою.

І тут ми бачимо, що оприлюднені заяви були зроблені досить якісно. З іншого боку, я не вірю в те, що це витівки ФСБ. Я схильний вважати, що це привіт від наших заокеанських партнерів для того, щоб попередити Петра Олексійовича про те, що дійсно є певний компромат і необхідно бути більш поступливим і припинити перешкоджати здійсненню зовнішнього управління країною з боку США.

Віктор Небоженко, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»:

Ця історія жодним чином не вдарить по Порошенко. Річ у тім, що ті, хто стоять за цим скиданням, розраховують на падіння рейтингу Порошенко. Але у нього і так рейтинг 8-10%. Всі, хто могли в ньому розчаруватися, вже розчарувалися і відійшли від нього. Люди вже знають і що він багатий, і що він дружить з Путіним тощо. Швидше за все, це послання самому Порошенку, але не за змістом.

Там є згадка псевдоніма агента «Лоліта», там є згадка про те, що це 86-а сторінка. Тобто президенту як би говорять: «Знаєш, у нас на тебе ще 80 сторінок компромату». І це, безумовно, б’є по Порошенко тому, що йому треба якось визначатися, «дружив» він з ФСБ чи не «дружить».

А всі ці заяви не мають ні політичної, ні юридичної сили, і я не можу зрозуміти, чому півтори тисячі порохоботов з такою ненавистю на це накинулися.

Інше питання, що все це буде дуже повільно, з Інтернету все це потрапить у газети і десь до весни добереться до українських сіл.

Хоча, швидше за все, це послання особисто Порошенко, і я боюся, що це послання саме з Москви, а не з Грузії. Мало хто звернув увагу на те, що цей вкидання припав на той момент, коли потрібно було приймати вкрай важливий закон про деокупацію Донбасу. І в цей момент в залі було все президентська більшість. Швидше за все, Путін пригрозив йому: «Хлопче, ти не будеш грати на дві сторони за принципом колобка, який і від бабусі пішов, і від дідуся пішов, тобто працювати на Кремль, шукаючи переваги роботи з Росією, і на Вашингтон, оголошуючи нас агресорами».

І потрібно визнати, що Росії вдалося зупинити цей закон. Швидше за все, саме для цього все й робилося, і Саакашвілі тут ні при чому. Саакашвілі просто, як досвідчений політик, вдає з себе великого маніпулятора.

Але найголовніше, що тепер всі заяви щодо Порошенка будуть оголошуватися фальшивками.

Тому повторюю: ніяких політичних наслідків для Порошенка ця історія не матиме. Але закон не прийнятий, і це вже реальність. Фальшивка це чи ні, вже не так важливо. Важливо, що людям показали, що є агент «Лоліта», є оперативна розробка і є 86 сторінок.

Олеся Яхно, політолог, директор Інституту національних стратегій України:

Річ у тім, що вже є офіційний коментар від прес-служби президента, де сказано, що це фейк, тому логічно, що це не може мати ніякого продовження. Я думаю, що дуже багато хто спочатку зрозуміли, що це фейк, і потім ми бачили, як в Мережі запускали різні заяви самого різного характеру з підписом Порошенко та вхідним номером. Пішов стьоб на цей вкидання. Що стосується наслідків, то в першу чергу це вдарило по самому телеканалу «Руставі».

Багато хто знає, що Саакашвілі досі зберігає свій вплив на цей телеканал, тому зараз вся ця історія виглядає таким чином, що Саакашвілі, якого звинувачують у тому, що він здійснює акції за гроші Курченко і відмовляється давати зразки свого голосу для експертизи, просто робить свого роду «алаверди». І зверніть увагу, що перші дні Саакашвілі сам активно коментував ці листи. Мені здається, що найбільше ця історія дискредитує сам канал «Руставі-2» і всіх, хто з ним пов’язаний.

***

Дійсно Порошенко писав злощасні заяви в ФСБ або це не більше ніж фейк, ми з вами, мабуть, не дізнаємося ніколи. Але питання навіть не в цьому. За великим рахунком, пересічному українцю глибоко наплювати, чи були написані ті заяви і чи є в них ознаки зради. Куди важливіше зрозуміти, чому більшість з нас набагато охочіше повірять в чергове зрадництво з боку чинної влади, ніж в те, що цю владу хтось хоче обговорити.

 

Автор: Олена Коваленко