Мужність та інформація

  • Серпень 31, 2017

В Росії панує мишлення колишніх віків, котре, без сумнівів, дуже дорого їх коштуватиме, і це найближшим часом. Важко сказати, про що (і чим) думали кремльовські аналітики перед анексієй Криму, хіба що “захопимо, а там хоч трава не рости”. Вона і не росте. Ейфорія “кримнаш” закінчилась в Росії не лише через санкції, котрі нищать її економіку. Зараз вже вийшли на світло дня у всій красі проблеми, котрі ще нещодавно не лізли у голови кремльовським сидільцям. Важкі та загалом нерозрішімі. Одна з них – кримські татари.

18 травня по всіму Криму відбулися траурні церемонії річниці депортації кримських татарів, починаючи від Сімферополя. Московські окупанти чинили згідно їх вічної схеми: переслідування, затримання, нічні “візити” ФСБ, побіття активістів “невідомими”, ну, і всі такі речі, сумно знайомі на протязі віків. Колись це діяло. Діяв страх, діяла спроможність загарбника примусити жертву до покори та мовчання. Але надійшли зовсім інші часи. Отже…

На тлі всіх заходів ФСБ, поліції та всіх окупаційних структур, також добровільних стукачів, на багатьох домах з’явилися прапори кримських татарів. Нібито дрібниця. Але прапори ніколи не бувають дрібницею. Про це знає загарбник. Але цим разом зробити нічого не може. І не лише тому що відбулася справжня інформаційна революція, коли таємного майже нічого бути не може.

“У Феодосії затримали і вже відпустили Сулеймана Кадирова, який намагався покласти квіти”.

“У Сімферополі затримали активіста Сервера Кераметова за одиночний пікет. За даними, силовики відібрали пояснення про проведення несанкціонованого заходу, а потім відпустили”.

“Силовики намагалися затримати активіста національного руху кримських татар Сулеймана Кадирова, який прийшов покласти квіти до пам’ятника депортації. Після з’ясування всіх обставин, Кадирова відпустили”.

“Заступник глави Меджліса Аліше Умеров повідомив, що Сервер Ізмайлов – літня людина з хворобою Паркінсона, «який вийшов на площу з національним прапором, і тільки за це його затримали».

Це повідомлення в соціальних мережах. Затримують – і відпускають. Ще й літню людину з важким невилікувальним захворенням, але ж перелякані. І все це, коли:

“У Зверненні активістів кримськотатарського народу вказано, що після початку анексії Криму на півострові були вбиті, викрадені, піддані тортурам, обшукам, затриманням і арештам безліч представників кримськотатарського народу”.

Вдумаємось. Репресії тривають, але колишнього ефекту вже не мають. І не матимуть. По перше: не має страху. А це вже велика невдача окупанта, а якщо сказати більше – найпоганіший знак для нього, бо скоро прийдеться забиратися геть. По друге: у окупанта попросту не має сил та засобів для повномасштабних репресій на зразок сталінських. Не має сил, фінансів, а головне, в діях російських окупантів явно бачимо ознаки паніки.

“Голова Меджлісу кримських татар, народний депутат Рефат Чубаров з нагоди Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу виступив з трибуни Верховної Ради. Там, серед іншого, він назвав дії президента РФ Володимира Путіна в Криму продовженням репресій радянського диктатора Йосипа Сталіна”.

В одному можна поспорити з паном Чубаровим: не Йосипа Сталіна, а Адольфа Гітлера. Бо Сталіна підтримував – чи мовчав – цілий так званий “вільний світ”. А зараз цей “вільний”, як у випадку Гітлера, почув з боку Путіна велику небезпеку для своїх задів. Порівняйте но матеріали західних ЗМІ про Сталіна та ЗРСР з нинішніми про Росію і Путіна. Про Путіна пишуть зараз, як колись про Гітлера. А ЗМІ так чинять тому, що отримали відповідні вказівки. Інформаційний етап “кінечного вирішення російського питання”. Як колись німецького. А далі…

Згадаємо нещодавні слова голови РНБО Олександра Турчинова: статус АТО вже не відповідає реаліям війни з терористичною Росією, треба готуватися до звільнення окупованих теріторій України. Звільнення, пані і панове. Як гадаєте, чи відважився би пан Турчинов на щось такого без… ну, так, “маякнули”. З Лондону та Вашингтону. Це реальний стан річей, нинішнє керівництво України без такого “маякування” не робить ані пів кроку. Зрештою нічого поганого у цьому не має – якщо на сьогодні. Інша річ, що інтереси Украіни і Заходу дуже часто не збігаються. Але не зараз, коли США очолів нарешті не дуже каламутний боягуз Обама, а пан Трамп, чиї наміри видні як у Києві, так вже і в Москві. Коли пані Меркель чітко вказали на її дійсне місце голови окупаційної адміністрацїї та необхідність підпорядкування країнам – переможцям у ІІ Світовій війні. Ця дуже важлива та маловідома для більшісті тема освітлюватиметься у наступних статтях.

Нові санкції проти Росії, ухвалені Сенатом США. Цим дуже незадоволені панове німці та австрияки, але їх незадоволення мають справжні сильні цього світу у глибокому поважанні. На кордонах Росії зосереджені військові контингенти НАТО, котрі готові також для превентивного удару. До Європи перекидають цілодобово найновішу зброю з США та Канади. Ця остання виступає вже у новій якості лідера західного світу в Європі. Яку силу має українська діаспора та лоббі у цієї країні, хіба що не треба пояснювати.

І нарешті: канадський уряд є готовий до реальної військової допомоги Україні. Одночасно з ухваленням Конгресом США постанови про постачання летальної зброї Україні. На навчаннях НАТО відпрацьовують висаджування десанту на теріторію деякої терористичної держави чи на захоплену через неї теріторію. А ЗСУ, загартовані у війні з Росією, швидко переводять на стандарти НАТО. Доречі, кожна “нова” країна НАТО для початку отримувала “безвіз” для своїх громадян. Як Україна нещодавно.

Ось чому відпускають затриманих татарів. Ось чому вони, татари, не бояться, хочби репресії тривають, людей тортурують, переслідують, вбивають. Але: всі вже знають, що цьому скоро прийде кінець. Як окуповані, так окупанти.

Нові часи є геть незрозумілими для кремльовських сидільців, як і для російського стада, пастухами котрого вони поки що працюють. Коли корита опустіють, стадо взбунтується. Коли пусте корито, пропаганда ані до чого. А опустіють. Це також всім ясно. Також на Кремлі. Також олігархам, котрі явно не проти винести ногами вперед помітно слабкого “нацлідера”.

Мужня поведінка кримських татарів це свойого роду лакмусовий папірець. Але вони не лише мужні. Вони мають інформацію від своїх лідерів, адже Мустафа Джемільов та Рефат Чубаров мають дуже поважні міжнародні зв’язки. Чим можна, діляться зі співвітчизниками.

Отже, слідкуємо за подіями. Нудно не буде.

 

Юрій Пономаренко