Петро Порошенко не прибув на річницю вшанування Героїв Крут в Чернігівській області

  • Січень 29, 2018

Президент України мав взяти участь в урочистостях з нагоди вшанування пам’яті Героїв Крут, проте не прибув на церемонію. Після початку церемонії та виконання гімну, виступив віце прем’єр України  Павло Розенко. Він пояснив відсутність президента несприятливими погодними умовами, у зв’язку із якими президенту не дозволили приземлитись в чернігівській області.

«Як відомо сьогодні, на даній церемонії мав бути присутній президент Порошенко, але через несприятливі погодні умови, і через штормове попередження, яке сьогодні відбувається і в Києві і тут йому не дали дозволу на приземлення у чернігівській області»

Розенко зазначив що була ідея приїхати автомобілем, проте Порошенко вважав неприйнятним щоб на нього очікували близько двох годин. Також міністр передав вибачення від імені гаранта, та розповів що наступні заходи 29 січня будуть проводитись за участю Порошенко.

«Наступні заходи і на Аскольдовій могилі і в інституті телекомунікацій та інформатизації безумовно, безперечно будуть проводитись за участю президента»

Нагадаємо що 28 та 29 січня в Україні відбуваються урочистості з нагоди 100-ліття бою під Крутами.

Унікальна виставка “Українське коло: до сторіччя визвольних змагань”

  • Січень 24, 2018

22 січня у день сторіччя проголошення Українською Центральною Радою Четвертого універсалу – 22 січня 2018 р. в музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» відкрилась унікальна виставка «Українське коло: до сторіччя визвольних змагань (1917–1921 рр.)» присвячена 100-річчю проголошення незалежності УНР та Дню Соборності України.
Виставка Українське коло є міжнародним виставковим проектом, присвяченим драматичному і доленосному періоду української історії, який призвів до створення модерної держави на українських етнічних теренах.

Автентичні експонати, представлені на виставці, ніби повертають нас у ті далекі часи. Це меморіальні речі Симона Петлюри та Володимира Винниченка з Нью-Йорку, документи про вступ України (УНР) до Ліги Націй з архіву офісу ООН у Женеві, Велика державна печатка УНР та печатка Центральної Ради, прапор Першого пішого Запорізького полку імені гетьмана Петра Дорошенка, що прибув з Варшави, перстень Скоропадського.
До організації виставки долучилися 30 музеїв, бібліотек та архівів з 4 країн! Понад 70% артефактів вперше демонструються в Музеї історії Києва!


Головні концептуальні підходи виразно проявляються у побудові експозиції та зумовлюють її структуру. Виставка об’єднує чотири тематичних блоки:
І. Відродження Нації.
ІІ. Розбудова Держави.
ІІІ. Змагання за Україну.
IV. Боротьба за міжнародне визнання.

Куратор проекту Українське коло Юрій Савчук провів для всіх гостей цікаву екскурсії, ознайомимо із представленими експонатами та розповів про ті буреломні часи. Виставка вдалася, окрім тільки одного. Серед представлених експонатів є безліч тогочасних фотографій та відео, на яких чітко видно український жовто-блакитний прапор, якому на жаль на виставці місця не знайшлося і не має жодної про нього згадки, зокрема нормативних документів як про перший стяг Української Народної Республіки та Української революції.
При цьому творчим задумом виставки на думку організаторів, її структура, експозиційна композиція та художні зустрічі підпорядковані головному концепту: досвід минулого, застереження майбутньому та сучасний історичний квест.

Леонід Коваленко

Століття Української незалежності

  • Січень 23, 2018

Петро Порошенко виступив на урочистому зібранні з нагоди Дня Соборності України та 100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки.  Він заявив що Україна однією із перших проголосила про незалежність від Російської імперії, та на жаль не змогла її втримати, закликав зробити висновки з уроків історії.

«Головне, що не дало тоді постати українській незалежній державі – брак внутрішньої єдності, політичні чвари, анархія.»

22 січня 1919 року на Софіївському майдані у Києві був проголошений четвертий універсал Центральної Ради. Універсал було ухвалено роком раніше саме тому в цей день святкується разом із Днем Соборності століття незалежності Української Народної Республіки. На цю дату було призначено перше засідання Української Народної Ради.

Політолог Олександр Семченко проводить деякі аналогії між періодом УНР та сучасною Україною. Порівнюючи звернення до народу яке приведено в четвертому універсалі про нестачу хліба та зерна, спад промисловості, закриття фабрик та заводів він говорить про неприпустимість повторення даних помилок в наш час.

«Ми дійсно слідуємо традиціям, тому що: фабрики померли, заводи померли, залізна дорога, ви коли небу їздили Українською залізницею? Це американські гірки»

В цей день заклики до висновків з історії висловили багато українських політиків та громадських діячів.

100-річчя державності жовто-блакитного прапора

  • Січень 15, 2018

Міста цвітуть, блакить ясніє,
Ллє сонце золото згори
А над хатами наша мрія:
Жовто-блакитні прапори.
Олександр Олесь

В рамках відзначення 100-річчя Української революції та важливих історичних подій того періоду 11 січня у прес-центрі Українського кризового медіа центру відбулася прес-конференція з нагоди 100-річчя законодавчого акту Центральної Ради Української Народної Республіки про державний прапор України (Тимчасовий законопроект про флот Української Народної Республіки від 29 грудня 1917 р. за старим стилем, 11 січня 1918 року за новим стилем). У прес-конференції взяли участь народний депутат України Сергій Мельничук, лідер політичної партії “Патріот” Микола Голомша, голова громадського об’єднання “Жовто-блакитний прапор” Георгій Лук’янчук, представник громадської організації “Сонце України” Леонід Коваленко, науковці-дослідники. У виступах політиків та громадських діячів прозвучала гостра необхідність повернення сучасній українській державі поряд з такими вже існуючими національно-державними символами, як княжий Герб-Тризуб, історичний національний Гімн «Ще не вмерли..» та стародавньою назвою національної валюти – Гривня, в якості державного прапора України – національного Жовто-Блакитного прапора, як притаманного як національному світогляду, так і історичній багатовіковій традиції, що тягнеться від Трипілля до часів Київської Русі через добу козаччини, і аж до Української національної революції 1917-го року.

Також пропонується негайно позбутись нав’язаного комуністичною більшістю у Верховній Раді 1-го та 2-го скликання на початках відновлення державності Україною у 90-х роках минулого століття наряду з синьо-жовтим прапором і радянської назви парламенту – «Верховна Рада»(рудименту часів колоніальної УРСР). Натомість дати назву вищому законодавчому органу в кращих європейських традиціях – «Національні Збори».

В серпні-грудні 1991 року Україна відновила свою незалежність після 70-річчя московсько-більшовицької окупації. Держава Україна стала де-факто(на жаль не де-юре) історико-політичною правонаступницею Української Народної Республіки (УНР), незалежність якої була проголошена під жовто-блакитним прапором на Софійському майдані IV Універсалом Центральної Ради 22 січня 1918 року за новим стилем ( 9 січня 1918 року за старим стилем). Адже фактично весь 1917-й рік – рік Української національної революції та початок 1918-го аж до гетьманського перевороту пройшов під національними жовто-блакитними прапорами, про що свідчать як історичні документи, так і спогади очевидців тих історичних подій та твори українських класиків початку ХХ століття.

Українська Народна Республіка творилася саме під жовто-блакитним прапором, який вперше на державному рівні законодавчо був прийнятий 29 грудня 1917 року. У подальшому, хоч прапор і був змінений законодавчо на синьо-жовтий за гетьмана Скоропадського, але українці продовжували вести національно-визвольну боротьбу під жовто-блакитними прапорами. Підтвердженням цьому є статті та тексти тих часів, фотографій, листівок, документальних кінофільмів (хроніка), спогади учасників, а також перші статті й наукові розвідки українських істориків на початках відновлення незалежності України в 90-х роках.

Саме Жовто-блакитний за світоглядно-історичною традицією, що складалась віками й тисячоліттями, став першим українським прапором, під яким українці починали виборювати свою державність в другій половині ХІХ – першій половині ХХ сторіччя під час національно-визвольних змагань та Української революції 1917-20рр.

Активно почала пропагуватися жовто-блакитна символіка ще на початку Першої світової війни в 1914 році. Очікуваним, позитивним для українців, результатом Першої світової війни стала реальна перспектива утворення незалежної держави України в центрі Європи. Вишколена у парамілітарних організаціях галицька молодь здобувала незалежність України під жовто-блакитним прапором в легіоні Українських Січових Стрільців (УСС), у складі армії Австро-Угорської імперії.

Українські Січові Стрільці під жовто-блакитним прапором. Галичина, 1917 р.

Солдати Української Галицької армії під жовто-блакитним прапором

Своєрідним історичним «ренесансом» стало відродження української жовто-блакитної символіки на Великій Україні і в Галичині під час святкування 100-річчя від дня народження Великого Кобзаря – Т. Г. Шевченка у 1914 році. Жовто-блакитні прапори замайоріли по всій Україні, в ворогуючих Російський і Австро-Угорський імперіях. В 1914 році на території України, що була у складі Російської імперії було заборонено святкування ювілею Тараса Шевченка. Однак за ініціативою львівських студентів Лизанівського, Охримовича та Семця київські студенти у березні вийшли на маніфестацію під жовто-блакитними прапорами. А вже в 1917 році після повалення російської монархії по всій території Російської імперії вшанування українського пророка вже відбувалося під жовто-блакитними та малиновими (червоними) прапорами. 25 березня відбулася грандіозна маніфестація українців у Петрограді з приводу панахиди по Шевченку. Як повідомляли російські газети, над 20-тисячним натовпом майоріли український січовий прапор, запорізькі бунчуки, на грудях багатьох присутніх були жовто-сині кокарди. Того дня «Речь», зокрема повідомляла: «Над натовпом перед Казанським собором майоріли величезні прапори жовто-блакитного забарвлення колишньої Запорозької Січі й Гетьманщини».

Інша петроградська газета «Русская воля» писала: «У всіх жовто-блакитні стяжки. Написи на жовто-блакитному полі – «Хай живе вільна Україна!», на червоному – «Хай живе демократична федеративна республіка Росія!» Подібні маніфестації українців з приводу вшанування Шевченка тоді відбувалися в багатьох містах Росії. На жовто-блакитному прапорі маніфестації у Томську був напис: «Республіка, автономія, Україна». На маніфестації українських військових частин у Царському Селі солдати йшли з червоними та жовто-блакитними прапорами.

Російська газета «Речь» називає жовто-блакитний прапор козацьким, тим, який колись мала Запорозька Січ. І газета не помиляється, бо цей прапор дійсно був козацьким і його шлях почався із глибокої давнини. Михайло Грушевський у 9 томі Історії України-Руси описав битву козаків в 1651 році під цим прапор біля Гомелю: «О восьмій годині рано, при зміні варти, побачили спершу корогву червону з білим хрестом і білою обвідкою; потім показалася друга, червона корогва, а коло неї три білі, й дві чорні і дві жовто-облочисті; під ними 8 тисяч козаків, кінних і піших, вибраного війська». Саме під жовто-блакитним прапором відомий російський та український художник Ілля Репін зобразив на картині запорожців, що пишуть листа турецькому султану.

Щодо історичної правдивості події, що зобразив Репін, є цитата приведена А. Сокульським у статті «Морські походи запорожців»: «Крім відомих істориків та мистецтвознавців, картину ретельно «облизав» (вираз Рєпіна) видатний російський філолог, знавець давніх пам’яток культури України Федір Євгенович Корш (1843-1915). Він подав на ім’я царя своє «всеподданнейшее заключение»: «Ваше Величество…, знамена казацкие, изображенные художником Репиным на его картине, не содержат по своему цветовому набору никаких иностранных веяний, а отражают в себе извечную преемственность цветов золотых и небесных, постоянно присущих для всех знаков отличий в Южной Руси (Малороссии) еще во Бремена Великих князей киевских, вплоть до роспуска запорожской вольницы… Сказанному имеется предостаточно письменных подтверждений в отечественных и иностранных сугубо исторических источниках, а равно – в ряде предметов материального искусства тех древних Времен“.

Підтвердженням, що козаки мали жовто-блакитне розміщення кольорів є наприклад ікона Покрова Пресвятої Богородиці та герб козацького полку.

Стародавня козацька ікона з українським прапором на рушнику

Прапор з гербом Українського полку 1775 р.

Жовто-блакитне поєднання кольорів мав герб Києва 1480 року, що знаходиться у гербовнику Конрада Грюненберга.

А вже у 1917 році в розгар Першої світової війни в Києві та інших містах Російської імперії, зокрема і у Петербурзі, швидко поширилась традиція використання українцями-військовиками жовто-блакитних прапорів. Так, перший ешелон козаків-українців у кількості 1198 чоловік вирушив на німецький фронт із Києва 14 травня 1917 року, як зазначалось у «Віснику Українського військового комітету», «під національним жовто-блакитним прапором». Під ним козацтво вишикувалось через три дні перед штабом Верховного Головнокомандуючого генерала Брусилова в Кам’янець-Подільському. Росіянин Брусилов, узявши до рук жовто-блакитний прапор, звернувся до солдатів-українців з такими словами: «Под этим прапором я вижу достойное казацкое войско украинцев, которое, надеюсь, поможет мне в трудный час борьбы за благо всего народа. Слава украинскому казацкому войску!»
1 липня 1917 року на ділянці фронту Конюхи – Потутори в Галичині перейшов у наступ під жовто-блакитними прапорами 6-й українізований корпус російської армії, який зайняв три лінії німецько-австрійських окопів. У цьому виявилась трагедія українського народу: під жовто-блакитними прапорами українці воювали між собою на користь Росії та її ворогів. Але і брататися в часи Першої світової війни через колючий дріт серед перших почали українці , що воювали під жовто-блакитними прапорами.

Та й сама Українська національна революція розпочалася під жовто-блакитним прапором, свідчення чого можна знайти у книзі «При джерелах боротьби» Миколи Ковалевського – українського політичного діяча, члена Української Центральної Ради: «Я не можу забути одного епізоду під час першої української демонстрації в Києві 1 квітня 1917 р. Стрункими лавами йшли тоді київські українці під жовто-блакитними прапорами». «Група українських демонстрантів несла великий жовто-блакитний прапор. За ним ішла група української молоді, яка несла кільканадцять жовто-блакитних прапорів, а за нею ішли тисячі киян, міщан та інтелігенції, військових і цивільних з жовто-блакитними відзнаками. Спеціяльну групу творили кількасот селян із прикиївських сіл, які теж несли жовто-блакитні прапори…». Про цю демонстрацію пише і проф. Яків Зозуля, член Української Центральної Ради, у своїй книзі «Велика Українська Революція»: «українська маніфестація в Києві. 100.000 учасників з 320 жовто-блакитними прапорами».

Колишній глава Генерального секретаріату Володимир Винниченко згодом писав: «Ми рішуче нічого не міняли в суті тої державності, що була за часів Тимчасового уряду. Ми тільки міняли національну форму її – замість біло-синьо-червоного прапора ми вішали жовто-блакитний». Під жовто-блакитним творилось та воювало українське військо. Видатний поет Олександр Олесь 1917 року вітав українське військо, яке відроджувалось в той час, такими словами:

Українське військо, мов з могили встало,
Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло,
Розгорнуло прапор сонячно-блакитний,
Прапор України! Рідний, заповітний!

Під жовто-блакитним прапором воювали багато військових підрозділів. Зокрема Перший Запорозький им. Костя Гордієнка полк кіннотних гайдамаків у 1917 р. використовував жовто-синій прапор з чорним тризубом за звороті (про це, принаймні, свідчив В.Петрів), Кіннотний полк 4-ї Київської дивізії мав жовто-синій прапор з чорними тризубами (по обох боках) на жовтому тлі, Полк імені Кармалюка прийняв собі жовто-синій прапор з тризубом на одному боці й зображенням Матері Божої та Архистратига Михаїла з іншого» і т.д.

Подібні ж процеси національного піднесення відбувались і на Чорноморському флоті, де більшість моряків була з України. Так «українізований» есмінець «Завидний» першим на Чорноморському флоті у липні 1917 р. не тільки підняв жовто-блакитний стяг український прапор, але й вийшов під національним українським прапором у морський дозор.. 25 (12) жовтня 1917-го Центрофлот підтримав ініціативу Чорноморського Українського військового комітету про підняття на один день українських національних прапорів на всіх кораблях, судах, у портах і фортецях флоту. О 8-й годині цього дня під звуки корабельних ринд та оркестрів на корабельні щогли та портові флагштоки було урочисто піднято жовто-сині стяги та на кораблях набрані прапорами стеньгові сигнали “Хай живе вільна Україна”.

А 29 грудня 1917 року на своєму засіданні вперше(!) вже на законодавчому рівні Мала рада УНР затвердила запропонований Д.Антоновичем проект українського морського прапора, виробленого Українською Морською радою: матерія складалася з двох смуг – жовтої (вгорі) та синьої (внизу); на синій розташовано золотий знак князя Володимира – тризуб з хрестом угорі. Отже саме 29 грудня 1917 р. Мала Рада УНР затвердила проект українського морського прапору, як жовто-блакитного, а потім у березні 1918 р.(за місяць до своєї ліквідації внаслідок гетьманського перевороту) Центральна Рада затвердила жовто-блакитний прапор символом УНР. Блакитно-жовтим український прапор вже став при гетьману Скоропадському і таким залишався при Директорії. Але українці в більшості своїй продовжували українську революцію під жовто-блакитним й надалі. Очевидно жовто-блакитне розташування кольорів в українців закладено генетично, починаючи ще з давніх часів.

22 січня 1918 року ми святкуватимемо 100-річчя IV-го Універсалу Центральної Ради, яким була проголошена незалежна Українська Народна Республіка. А 22 серпня 2017 року ми відзначили 25-річницю урочистої передачі повноважень від УНР до сучасної України. Тому для України, як правонаступниці УНР вже настав час перебрати ЖОВТО-БЛАКИТНИЙ державний прапор, як продовження тяглості державницьких традицій Української нації.

Георгій Лук’янчук

P.S. на світлинах:
6608 – виступ лідера політичної партії “Патріот” Миколи Голомши (справа-наліво): народний депутат України Сергій Мельничук, лідер політичної партії “Патріот” Микола Голомша(за трибуною), представник громадської організації “Сонце України” Леонід Коваленко, голова громадського об’єднання “Жовто-блакитний прапор” Георгій Лук’янчук;
6620 – виступ народного депутата України Сергія Мельничука(справа-наліво): лідер політичної партії “Патріот” Микола Голомша, народний депутат України Сергій Мельничук(за трибуною), представник громадської організації “Сонце України” Леонід Коваленко, голова громадського об’єднання “Жовто-блакитний прапор” Георгій Лук’янчук;
Додатки та посилання:

Урочисте проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР на Софійській площі в Києві. 22 січня 1919 р.

Єднання синьо-жовтих і жовто-блакитних прапорів. Історична Злука УНР і ЗУНР 22 січня у Києві 22 січня 1919 р.

Український стяг зі старої листівки. Музейний експонат. Початок 20 ст

Головний Отаман; голова Директорії УНР (13 лютого 1919 року — 10 листопада 1920 року) – Симон Петлюра.

Прапори в музеї Петлюри в Парижі, 1940 р.

Марка часів УНР номіналом 2 грн., початок 1921 р.
(1919 року адміністрація Директорії замовила у віденській друкарні військово-географічного інституту серію з 14 марок із номіналами від 1 до 200 гривень.)


Українська Центральна Рада документи і матеріали у 2-х томах 10 грудня 1917 року – 29 квітня 1918 року 2 том Київ Наукова думка 1997 р. У другому томі збірника подаються протоколи засідань VIII та IX сесій Української Центральної ради та Малої ради, протоколи Генерального секретаріату. Затверджена до друку вченою радою Інституту історії України НАН України.
Згідно протоколів надрукованих у цьому двотомнику 29 грудня 1917 року було затверджено законодавчий акт «Тимчасовий законороект про флот Української Народної Республіки» згідно якого військово-морським прапором був жовто-блакитний.
Протоколи засідань Генерального Секретаріату 29 – 30 грудня 1917 року. 29 грудня 1917 року 7 питання було наступне:
«Слухали і ухвалили доложений генеральним секретарем Антоновичем проект тимчасового закону про флот Української Народної Республіки.
Постановили: внести проект тимчасового закону про флот Української Народної Республіки на розгляд Української Центральної Ради».
У законодавчому акті від 29 грудня 1917 року із яким можна ознайомитися у другому томі двотомника на сторінках 78-79 під другим пунктом написано: «Прапором Української військової флоти є полотнище в двох жовтому і блакітному кольорах. В кряжі блакітного кольору історичний золотий трезубець часів Українсько-Руської держави Х віку». Далі у третьому пункті зазначено: «Прапором Української торговельної флоти є полотнище в двох, жовтому і блакітному, кольорах».
Копія цього законодавчого акту представлена і в державному архіві у фонді ЦДАВО України ф. 1063, оп. 3, спр. 1, арк. 143.
Підтвердженням того, що розглядався і був затверджений законодавчий акт саме як жовто-блакитний прапор є згадка учасника тогочасних подій Дмитра Дорошенка в Історії України 1917–1923 рр. Про це він пише наступне: “18 січня 1918 р. Мала Рада затвердила предложений Д.Антоновичем проект українського морського прапору, вироблений Українською Морською Радою. Прапор виглядав так: матерія складалася з двох смуг, вгорі жовта, внизу синя; на синій золотий знак кн.. Володимира – Тризуб з хрестом угорі (ст. 384, Д.Дорошенко, видання 1932 року “Історія України 1917 – 1923 рр. Том І. Доба Центральної Ради”).

Сучасні українські історики на зорі незалежності України в 90-х роках одностайно зголошувалися на тому, що Українська Народна Республіка в 1917 – першій половині 1918 рр. до гетьманату Скоропадського виборювала незалежність саме під жовто-блакитним прапором, який був затверджений на законодавчому рівні. Зокрема із цією інформацією можна ознайомитися в наукових працях: Гломозда К., Павловський О. «Українська національна символіка: походження, традиції, доля» – Київ, 1989, Сергійчук В.І. «Доля української національної символіки», – Київ, 1990, Сергійчук В.І. «Національна символіка України», – Київ, 1992; статтях: Гломозда К., Яневський Д. «Українська національно-державна символіка особливості історичної традиції» // Філософська і соціологічна думка. – 1990. – № 1-3, Гломозда К., Яневський Д. Історичні герби: відзнаки та прапорові барви України // Історичний український журнал. – 1990 – №4-5, Климкевич Р.О. Найвищі відзнаки Західно-Української Народної Республіки // Український історик. – 1968. – № 1/4, Сергійчук В. Жовто-блакитний прапор // Наука і суспільство. – 1990. – №9, Сергійчук В. Давайте не шукати зловісних кольорів // Молодь України. – 5 квітня 1990 р., Ткаченко В. Українська національна символіка у пошуках форми та змісту // Молодь України. – 2 та 3 серп¬ня 1989 р., стаття Якимович Б. «До питання про українську національну символіку» в брошурі «Національна символіка» журналу Пам’ятки України та інші. Національній символіці України і зокрема жовто-блакитному прапору присвячені «Клейноди України (з Історії державної і національної символік)» видані редакцією журналу «Філософська і соціологічна думка» (в основі видання – ґрунтовна стаття кандидатів історичних наук), «Українські війьскові прапори й корогви. Історичний нарис» Микола Битинський та неоціненна праця історична розвідка відомого дослідника української символіки Тадея Скотинського «Український герб і прапор» видана 1935 року у Львові та інші.
Із вище перерахованих праць можна привести ще ряд даних, які є підтвердженням тому, що Українська революція творилася саме під жовто-блакитним прапором та саме під цим прапором розгорталися революційні події в 1917 – 1921 рр.

До 100-річчя Української революції. «Тимчасовий законороект про флот Української Народної Республіки»

  • Січень 12, 2018

100 років тому 11 січня 1918 року за новим стилем (20 грудня 1917 року за старим стилем) Генеральний Секретаріат Центральної Ради Української Народної Республіки затвердив для подальшого розгляду Українською  Центральною Радою законодавчий акт «Тимчасовий законороект про флот Української Народної Республіки». Згідно цього закону було затверджено жовто-блакитний військово-морський прапор Українського флоту.

З цього приводу та зокрема увіковічування цієї дати як затвердження жовто-блакитного прапору на законодавчому рівні у прес-центрі Українського кризового медіа центру відбулася прес-конференція за участю народного депутата України Сергія Мельничука, лідера політичної партії “Патріот” Миколи Голомши, представників громадської організації “Сонце України” Леоніда Коваленка, громадського об’єднання “Жовто-блакитний прапор” Георгія Лукянчука, науковців-дослідників. Учасники заходу розповіли про історичні події прийняття цього закону, протоколи засідань Української Центральної Ради та зокрема про сам жовто-блакитний прапор, як такий, що планувався стати державним прапором Української Народної Республіки та його значення

Згадаймо як жовто-блакитний прапор приймався 100 років тому на законодавчому рівні в Українській Народній Республіці. Згідно інформації із протоколів двотомника законодавчих документів та матеріалів Української Центральної Ради «Українська Центральна Рада документи і матеріали у 2-х томах 10 грудня 1917 року – 29 квітня 1918 року 2 то, Київ Наукова думка 1997 р. У другому томі збірника подаються протоколи засідань VIII та IX сесій Української Центральної ради та Малої ради, протоколи Генерального секретаріату.  Затверджена до друку вченою радою Інституту історії України НАН України» 29 грудня 1917 року було затверджено законодавчий акт «Тимчасовий законопроект про флот Української Народної Республіки» згідно якого військово-морським прапором був жовто-блакитний.

Протоколи засідань Генерального Секретаріату 29 – 30 грудня 1917 року.  29 грудня 1917 року 7 питання було наступне:

«Слухали і ухвалили докладений генеральним секретарем Антоновичем проект тимчасового закону про флот Української Народної Республіки.

Постановили: внести проект тимчасового закону про флот Української Народної Республіки на розгляд Української Центральної Ради».

У законодавчому акті від 29 грудня 1917 року із яким можна ознайомитися у другому томі двотомника на сторінках 78-79 під другим пунктом написано: «Прапором Української військової флоти є полотнище в двох жовтому і блакитному кольорах. В кряжі блакитного кольору історичний золотий тризубець часів Українсько-Руської держави Х віку». Далі у третьому пункті зазначено: «Прапором Української торговельної флоти є полотнище в двох, жовтому і блакитному, кольорах».

З цим законодавчим актом можна також ознайомитися в державному архіві у фонді ЦДАВО України ф. 1063, оп. 3, спр. 1, арк. 143.

Підтвердженням того, що розглядався і був затверджений саме жовто-блакитний прапор, є згадка учасника тогочасних подій Дмитра Дорошенка в Історії України 1917–1923 рр.: «18 січня 1918 р. Мала Рада затвердила запропонований Д. Антоновичем проект українського морського прапору, вироблений Українською Морською Радою. Прапор виглядав так: матерія складалася з двох смуг, вгорі жовта, внизу синя; на синій золотий знак кн.. Володимира – Тризуб з хрестом угорі». (ст. 384, Д. Дорошенко, видання 1932 року “Історія України 1917 – 1923 рр. Том І. Доба Центральної Ради”).

Чому Д. Дорошенко дає дату 18 січня не зрозуміло, оскільки згідно тих же протоколів Інституту історії України (сторінка 106) 13 січня 1918 року на засіданні Малої Ради цей законопроект, як дрібний було прийнято без суперечок. Під час цього засідання законопроект називався «Про чорноморський військовий та торговельний флот».

Леонід Коваленко