- Ваша оцінка візиту Президента Петра Порошенка до США і які наслідки це буде мати для України? (Оксана Гринько, Хмельницький).
Оцінюю позитивно. Трамп, звісно, грає свою гру, викручуючись із неприємної ситуації, куди з власної волі й потрапив, – проте Порошенко, як майстерний фаховий дипломат, зі своєю місією впорався, вважаю, блискуче (додаткові зустрічі з віце-президентом – Майклом Пенсом (особливо на фоні «Кремлегейту»), міністром оборони США; участь у переговорах начальника Генерального штабу ЗСУ В. Муженка та ін.). Думаю, скоро ми побачимо втішні практичні результати цих зустрічей.
- Що Ви думаєте про щойно надане подання генерального прокурора України щодо зняття депутатської недоторканості з декількох народних депутатів? (Валентин Ревзов, Черкаси).
Процес очищення влади й покарання винних вже йде, хоча й, може, подекуди проти волі навіть ініціаторів та виконавців. Країна хоча й повільно, але повертає на дорогу закону з манівців «понять». Сьогодні закладаються результати майбутнього, тож попереду буде значно цікавіше.
- Мені відомо, що Ви берете активну участь з різних боків – «за» і «проти» – зміни нашого державного прапора на жовто-синій. Які зі своїх аргументів ви вважаєте найсильнішими? (Ольга Гужва, Луцьк).
Вас, певно, не зовсім точно поінформували. Я дотримуюся твердої думки, що чинний порядок кольорів, самі кольори, форма та інші параметри державного прапора України є цілком усталеними, правильними й мають залишатися незмінними. Сумніватися у них, вважаю – такий само нонсенс, як у факті зміни пір року чи геоїдній формі нашої планети. Коли Україна у кінці 1980-х – на початку 1990-х рр. йшла до незалежності, у тодішній ще республіканській пресі точилася грандіозна дискусія з приводу майбутньої державної символіки – і повірте, що від широких кіл її учасників лунали пропозиції набагато екзотичніших варіантів прапора й герба. До роботи були залучені сотні найкращих фахівців (материкових та діаспорних), які опрацювали гори історичних джерел – і на основі цієї титанічної колективної праці постала наша державна символіка. Тож про слабкість аргументів можна говорити лише зі сторони нинішніх ревізіонерів останньої: сотням історичних джерел вони можуть протиставити хіба що абсурдні у цій давно вирішеній справі канони східного вчення «Фен-шуй» чи окремі випадки плутанини з розміщенням прапора у часи визвольних змагань якимись самодіяльними повстанськими угруповуваннями. (Оскільки місце для відповідей обмежене, списку літератури тут не дам– пораджу лише тим, хто не може дістатися бібліотеки й підняти підшивки або переглянути відповідні книжки, почитати в Інтернеті – напр., на «Історичній правді» – статті на тему прапора). http://www.istpravda.com.ua/short/2014/08/22/144148/ http://www.istpravda.com.ua/columns/2011/07/29/48180/
- Чому в такій багатій країні, як наша, такий низький рівень життя чесних, працьовитих людей? (Вадим Туренко, Харків).
Багато в чому – через байдужість цих людей до власної долі поза межами своєї праці, через згубні надії на абстрактних керівників, що мусять безумовно ощасливити кожного підданого. Є банальна істина: «кожна людина кує своє щастя сама».
І, як сказав Іван Франко у творі «Обриваються звільна всі пута…», «…Не від бога те царство нам спаде,
Не святі його з неба знесуть, –
Але власний наш розум посяде,
Сильна воля і спільний наш труд».
- Яке Ваше ставлення до участі на території РФ українських спортсменів у змаганнях і наших артистів у мистецьких та культурних заходах? (Світлана Леленко, Жовті Води).
Негативне – навіть попри усвідомлення, що для розвитку спорту й культури участь у міжнародних заходах необхідна. Проте сусідська недоімперійка не заслуговує на таку участь іноземців – як не бажана присутність за святковим обіднім столом разом з людьми хоч і вельми знайомої, своєї, домашньої, але все ж худоби (бо нічого доброго для учасників трапези це все одно не принесе – як це блискуче зображено, наприклад, у старій радянській кінокомедії-м’юзиклі «Весёлые ребята»). Добре, що нині відбувається поступова ізоляція (та й самоізоляція, за звичним сценарієм) РФ, у рамках світової обструкції, від міжнародних проектів.
- Шановний Тарасе! Чи знаєте Ви, 25-річчя якої визначної історичної події ми відзначатимемо в серпні цього року? (Михайло Роль, Київ).
Серпнем 1992 року датовано декілька важливих подій з історії України. Наразі можна назвати принаймі дві: урочисте відкриття відновленої Києво-Могилянської академії та припинення існування Державного Центру Української Народної Республіки на вигнанні і оголошення правонаступницею Української Народної Республіки створеної 24.08.1991 р. Української держави (з урочистою передачею історичних символів державної влади – прапора, печатки, а також клейнодів І. Мазепи представникам української влади – Президенту Л. Кравчуку, прем’єр-міністру І. Вітольд та спікеру ВР І. Плющу).
- Розставте перелічені країни, починаючи з найдружнішої, на Ваш погляд, до України: Грузія, Казахстан, Нідерланди, Канада, Франція, Білорусь, Литва, Польща, США, Ізраїль. (Оргкомітет).
Канада, Грузія, США, Литва, Польща, Ізраїль, Франція, Нідерланди, Казахстан, Білорусь.
Проте я не є фахівцем з геополітики, тому моя думка цілком може видатися поінформованішим людям дилетантською.
- Шановні Михайле і Тарасе! Так хто насправді має нести відповідальність за те, що моє чарівне місто Лева завалене сміттям? (Орест Левченко, Львів).
Всі джерела вказують, що бездіяльними у цьому питані протягом усіх своїх каденцій були насамперед всі представники міської влади (та й обласної теж): мер, депутати та ін. Проблеми не вирішувалися роками, вже при трьох президентах країни – тож чи варто «кивати на дзеркало», авантюрно звинувачуючи у своїх гріхах нинішнього? Думаю, відповідь очевидна – і своє слово мають сказати виборці міста.
- Якщо все ж таки внесуть до Парламенту та проголосують закон про зняття мораторію на продаж сільськогосподарських земель,то, на Вашу думку, якою мала б бути мінімальна / середня ціна за один гектар землі в Україні? Так, щоб селянин не виявився обдуреним! (Роман Дзерин, Київ).
Ціна має відповідати чинним на момент продажу економічним реаліям. Її складові описані у спеціальній літературі: географічне розташування, призначення, стан і т.п.
- Яке Ваше ставлення до заборони використовувати тварин у цирку? З них дійсно там знущаються, чи навпаки – тварини в цирку щасливі? (Людмила Шевченко, Київ).
Негативне, якщо це стосується поважних, сертифікованих за всіма внутрішніми й міжнародними нормами циркових установ, як Національний цирк України. Я вивчав це питання, особисто переглядав умови утримання й виступи тварин у НЦУ, проштудіював (як науковець, з відповідним серйозним підходом) спеціальну літературу (із зоопсихології, дресирування, нормативну базу тощо) і можу стверджувати, що у згаданій установі тварин не кривдять.
Про інші цирки (приватні) так категорично стверджувати не можу, бо умов не бачив. Втім, мандрівні звіринці, організовані аматорські у гіршому розумінні слова, мають бути заборонені. Як людина, змалку оточена домашніми тваринами (а вони у нас вдома не переводилися упродовж поколінь – від собак-котів до великої рогатої худоби, бо мешкали ми завжди у приватних будинках), скажу: неможливо биттям, кривдою досягти співпраці не лише з людьми, а й з «братами нашими меншими». Можна, звісно, добитися терором вимушеного послуху, але погляньте на реакції наділеного емоціями, розумом і почуттями приблизно 5-річної людської дитини звіра (не виловленого у дикій природі, як твердять маніпулятори-неуки, а народженого у сотому поколінні тут-таки, у цирку!) на арені, коли лунають щирі оплески його виступу, і скажіть щиросердно: невже це схоже на результат знущань?! Ну, спробуйте тоді проробити такий фокус зі своїми хатніми тваринами – і побачите тоді все самі. Але тут ще риторичне питання, чи потрібна ця очевидна правда проплаченим маніпуляторам, що мріють про ласий шмат земельки у центрі міста на місці НЦУ, та їх корисним добровільним помічникам… Мабуть, так само, як і історичні реалії сьогодення та минулого – добровільно оглухлій і осліплій двоногій «ваті», що твердить мантри про незмінно добру до аборигенів імперію, «гражданскую войну», милосердя людоїда та ін. маячню…
Пора тим, хто все ж помиляється, йдучи за натовпом, подолати інфантилізм й лінощі та особисто пересвідчитися, що підстав для паніки немає. А от контроль за умовами для тварин, дотриманням їх прав слід робити чимраз жорсткішим на всіх рівнях – і для установ, і для фізичних осіб. Бо міра моральності людей, як справедливо зазначили ще наші далекі предки, визначається якраз ставленням до найбеззахисніших – дітей, старих, тварин…