У США зарплати у державному секторі нижчі, ніж у топових компаніях

  • Січень 16, 2020

Поки зарплати міністрів та держслужбовців жваво обговорюють в Україні, у США існує унормована практика нарахування зарплат та бонусів для посадовців.

Ось кілька фактів.

1. Всі заробітні плати чиновників будь-яких рівнів у США – відкрита інформація, яку можна знайти онлайн щодо кожного службовця. Зарплату нараховують за прозорою системою відповідно до посади (рівня і так званого “кроку”) та стажу. Наприклад, президент країни отримує $400 тис. на рік, віце-президент – $247 тис. Однак, це до вирахування податків, які в середньому складають 25%.

Президент США отримує $400 тис. на рік, віце-президент – $247 тис.

2. Підвищення оплати праці можливе лише завдяки переходу у вищий “ранг” (Grade – GS) та “сходинку” (Step). Підняття на вищу сходинку відбувається кожні 1-3 роки. Начальство може і винагородити переходом на вищу сходинку раніше. А от зростання в ранзі здійснюється лише зі зміною посади та обов’язків та не завжди негайно супроводжується зростанням зарплати. Окремо може відбуватись коригування ставки з огляду на інфляцію на 3-4% для всіх працівників державного сектору, – це можливо лише за рішенням президента США.

3. За роботу у свята, а на державному (федеральному) рівні їх – 10, службовцям виплачують подвійну оплату за день роботи. 10% доплачують за роботу у неділю та в нічні години – з 6 вечора до 6 ранку. Також існує “локальна” надбавка, яка вища у великих містах із дорогим рівнем життя. Всі бонуси чи премії також обкладають податком.

Порівняно із топовими приватними компаніями, зарплати у державному секторі нижчі

4. Порівняно із топовими приватними компаніями, зарплати у державному секторі нижчі. Наприклад, HR-менеджер у великій міжнародній FMCG-компанії Nestlé отримує в середньому $102 тис. у рік. У державних структурах – $95 тис. Натомість, робота у державних структурах приваблює, передусім, стабільністю, кількістю вихідних, відносно високою пенсією та іншими бонусами.

Примітно, люди, які проходили у США військову службу, мають суттєві преференції під час прийому на федеральні позиції.

5. Такі зарплати держслужбовців можуть здатись великими, але треба пам’ятати про рівень витрат у США. За так званим “індексом Біг-Мака”, Америка – у топі країн світу за рівнем цін. Україна – серед держав, де цей бургер коштує найменше.

Це відображає загальний рівень цін на продукти харчування, оплату праці та оренду. До прикладу, в найдорожчому місті у США – Сан-Франциско – середній дохід родини складає $96 тис. до сплати податків. Це близько $6 тис. у місяць чистими. І при цьому середня сума орендної плати у місті – $3,5 тис. на місяць.

Державні працівники мають від 13 до 26 робочих днів оплачуваної відпустки на рік, залежно від стажу, а також 13 днів лікарняного

6. Державні працівники мають від 13 до 26 робочих днів оплачуваної відпустки на рік, залежно від стажу, а також 13 днів лікарняного. Лише із 2020 року у чиновників з’явилась можливість мати 12 тижнів відпустки по догляду за дитиною – до цього до чи після народження дитини жінки повинні були використовувати відпускові та лікарняні, що вони встигнули накопичити, чи залишатися вдома за власний рахунок.

7. Державні службовці мають гарне страхування життя та медичне страхування, що може бути кращим за провідні корпоративні пропозиції. Крім того, чиновники мають пільги на використання громадського транспорту. У Вашингтоні держслужбовцям повністю оплачують проїзд на метро та автобусах до офісу та додому, що допомагає розвантажити столичні дороги, які все одно вважаються одними із найбільш завантажених в країні.

8. Серед працівників федеральних агенцій, так само як і в американських приватних компаніях, широко поширена практика роботи з дому за виконання низки умов і зі згоди керівництва. До речі, хоча федеральний уряд у Вашингтоні може закритися за найменшого снігу, це не означає, що чиновники просто відпочивають. Більшість з них працює з дому, згідно із заздалегідь встановленими процедурами, у тої же час вони не створюють заторів та дають можливість працювати снігоприбиральній техніці.

Прогули – найшвидший шлях до звільнення

9. Покарання за прогули, а особливо – подання неправдивої інформації про свою присутність на роботі, у державних службовців може бути вищою ніж у приватних компаніях. Адже якщо чиновник “краде час” у своєї агенції, він “краде гроші платників податків”. Прогули – найшвидший шлях до звільнення.

10. Якщо Конгрес і президент не можуть дійти згоди щодо державного бюджету на наступний рік, то федеральний уряд не має фінансування, а більшість державних структур – від міністертсв до національних парків – змушені закритися, і працівників відправляють у неоплачувану відпустку. Частина службовців агенцій, що мають статус таких, що виконують “критично важливі функції”, як-то працівники служб безпеки в аепорортах, змушені працювати безоплатно. Вони отримують компенсації, лише коли влада узгоджує федеральний бюджет.

Марія Прус

Інформація про зарплати і премії спричинила психологічний перелом

  • Січень 15, 2020

Старі політичні еліти були не найкращими й не найвідбірнішими, а нові – просто не встигають дозріти.

Початок 2020 року став дуже буремним і драматичним як для світової, так і для української політики. Я ще 3 січня “напророкував”, що нова близькосхідна криза не може не зачепити й Україну.

Ні, не тому що ми теж близькосхідна країна (ми усе ж таки живемо в Європі), а тому, що у сучасному світі “де тонко – там і рветься”. А у нас усе дуже тонко у соціальному прошарку політичної еліти.

У сучасному світі “де тонко – там і рветься”. А у нас усе дуже тонко у соціальному прошарку політичної еліти

Уся увага зараз була прикута до кризи, спровокованої збиттям українського Боїнга й неадекватної реакції політичного керівництва, яке і до і після події відпочивало від виконання безпосередніх обов’язків.

Кажуть, що й держсекретар США Майк Помпео, телефонував Володимиру Зеленському в Оман із запитанням, як він там опинився. В акурат перед самим знищенням іранського генерала Сулеймані. Не дивно, що після цього Зеленському довелося публічно звертатися до західних партнерів за “доказами” збиття іранцями літака МАУ. Це стало фактичним зізнанням у тому, що вони припинили ділитися з владою України розвідувальною інформацією.

Отже, це було зовнішньополітичне і безпекове банкрутство нових еліт. Але це лише частина психологічного перелому січня-2020, бо починається і внутрішньополітичне банкрутство.

Старі еліти дуже часто піддавалися на вимоги Заходу, але одна стала фатальною для них. Із запровадженням в Україні електронного декларування посадових осіб українські виборці усвідомили усю глибину соціально-економічної прірви між ними й тими, кого вони обирають.

Фактично це делегітимізувало увесь правлячий клас України (бо “усі ж однакові”), розірвало вертикальний зв’язок в українському соціумі, а отже, зруйнувало саму інтегрованість суспільства. Немає довіри – немає нічого.

І навіть фактор зовнішньої загрози і війни вже не стримував. Вибори 2019 року – це колективна поразка старих еліт, змінили всіх.

Відтепер соціологи можуть знову починати фіксувати значне падіння довіри до представників нової влади

Але є одне але. 2020 рік розпочався з того ж самого – оприлюднення інформації про зарплати і премії уже абсолютно нових посадовців. Нові еліти наступили на ті самі граблі, якими перемогли попередників.

Я стверджую, що відтепер соціологи можуть знову починати фіксувати значне падіння довіри до представників нової влади. Бо настає той психологічний перелом.

А країна тим часом гостро потребує не старих чи нових політиків, а компетентного управління. І у 2020 році, можливо, як ніколи раніше.

Володимир Горбач
Політичний аналітик Інституту Євро­атлантичного співробітництва

Для самозбереження самодержавства РФ треба періодично міняти виконавців, щоб нічого не змінювати в природі самодержавної влади

  • Січень 15, 2020

Дійство, яке офіційно називається “послання президента РФ Федеральним зборам”, на 21-му році перебування Путіна при владі перетворилося на ритуальний обряд поклоніння сакральній постаті головного джерела всіх благ. Сховатися від залучення до цього обряду на території РФ можна було тільки вдома, завбачливо вимкнувши телевізор і про всяк випадок щільно закривши вікна, оскільки на стіні сусіднього будинку цілком могли організувати екран, який транслював послання Путіна. Безпрецедентна “інформаційна підтримка” президентського послання включала в себе трансляцію послання в аеропортах, барах, кафе, в громадському транспорті, поліклініках, лікарнях, бібліотеках, а також на фасадах будівель, на стадіонах, кінотеатрах і на борту Міжнародної космічної станції.

Всю першу частину послання Володимир Путін пародіював лідера ЛДПР Жириновського, який зовсім недавно поблизу Красної площі роздавав москвичам і гостям столиці гроші і їжу, обзиваючи їх при цьому кріпаками і холопами. Громадяни гроші і їжу брали і дякували. Так само поводився в Манежі Путін, тільки Жириновський давав гроші в руки конкретним людям, а Путін вербально обдаровував цілі групи росіян, в тому числі матерів і класних керівників. Скільки всього грошей роздав громадянам Жириновський, оцінити досить складно, а ось загальну суму подарунків, якими Путін нагородив підвідомчу популяцію, вже оцінили приблизно в 400-450 мільярдів рублів.

Послання транслювали в аеропортах, барах, кафе, в громадському транспорті, поліклініках, лікарнях, бібліотеках, а також на фасадах будівель, на стадіонах, кінотеатрах і на борту Міжнародної космічної станції

Присутні депутати, міністри та інші “кращі люди міста” кожен подарунок вождя вітали бурхливими оплесками. Догадливі оператори відразу переводили камери на тих, хто аплодує, щоб всі хто дивиться трансляцію, розуміли, що Путін ось прямо зараз знову вчинив дуже правильно.

Втім, в деяких моментах трансляції операторам вдавалося проявити не тільки кмітливість, а й почуття гумору. Наприклад, коли Путін роздавав подарунки регіонам, кидаючи направо і наліво бюджетні гроші, веселі оператори щоразу показували крупним планом сумне обличчя міністра фінансів Сілуанова, губи якого беззвучно шепотіли якісь слова, дуже схожі на благання про порятунок. У той момент, коли Путін став розповідати про розвиток науки, сучасних технологій, роль знань та інтелекту в сучасних умовах, екрани телевізорів повністю заповнило обличчя Валуєва.

А варто було Путіну вимовити фразу, що “кожен другий вчений у нас буде не старшим за 40 років”, як в кадрі з’явився ректор МДУ Садовничий, якому в цьому році скоро стукне 81 рік.

Держдума тепер стане не “попередньо обговорювати”, а затверджувати кандидатури прем’єра і міністрів

Кульмінаційним моментом послання мали стати путінські поправки в Конституцію РФ, які президент збирається винести на референдум, можливо, вже цьогоріч. Велика частина цих поправок нічого не змінює. Те, що Держдума тепер стане не “попередньо обговорювати”, а затверджувати кандидатури прем’єра і міністрів, це, звичайно зробило щасливими Володіна, Ярову і Жириновського, які не могли приховати радості, але жодним чином не змінює самодержавного характеру влади в путінській Росії. Оскільки навіть найбільш бурхлива уява не зможе намалювати ситуацію, при якій Путін хоче в прем’єри, наприклад Н., а думці стверджують якогось М. Найграндіознішим наслідком даної поправки до Конституції стане зростання капіталізації свічкового заводика Ж., розташованого за адресою: Ленінський проспект, будинок 1, шляхом приєднання до нього будинку № 3. Те ж саме можна сказати і про надання статусу Держраді, і про права Ради Федерації проводити консультації щодо призначення президентом керівників силових відомств.

Єдиною значущою поправкою до Конституції стане зміна частини 4 статті 15, в якій зараз закріплений пріоритет міжнародного права над російським законодавством. Цю ненависну усім “патріотам” кримнашівського призову норму ліквідують. Краще за всіх радість “патріотів” висловив Микита Михалков:

“Ми, нарешті, не будемо підкорятися міжнародним законам, а житимемо за своїми законами в спірних питаннях. Ми знаємо, яким чином світові закони і громадська думка поза Росією вирішуватимуть наші питання. Сьогодні розповіли, що ми спираємося тільки на свої закони, тільки на свої інтереси, тільки на свою конституцію, а це і є запорукою суверенітету країни”.

Щоб хоча б трохи зменшити ступінь злиднів населення, треба дати дихати бізнесу, припинити весь час порушувати міжнародне право, піти з України та Сирії, а також покласти Крим на місце

Тобто романтична спроба вписати Росію у світову цивілізацію, яку розпочали на початку 1990-х, закінчилася невдачею. Якщо раніше про це можна було говорити на рівні публіцистики, то тепер це буде закріплено в Основному законі країни.

Що ж стосується широко анонсованої боротьби з бідністю, то ніяких ознак цієї боротьби в путінському посланні не було. Оскільки для того, щоб хоча б трохи зменшити ступінь злиднів населення, треба дати дихати бізнесу, усунути з нього полчища чайок і сєчіних, припинити весь час порушувати міжнародне право, піти з України та Сирії, а також покласти Крим на місце. А гарячі обіди для першокласників злидні населення не здолають.

Відразу після завершення путінського послання Медведєв заявив про те, що уряд в повному складі подає у відставку. Путін вже повідомив, що Медведєву запропонують посаду заступника голови Ради безпеки. Для самозбереження самодержавства треба періодично міняти виконавців, щоб нічого не змінювати в природі самодержавної влади.

Темні шиби байдужості

  • Листопад 24, 2019

Вчора у мене на вікні стояла свічка – маленький квантик світла, який сповіщає всесвіт, що ми ще живі, що ми – українці, і що ми пам’ятаємо.

Такі само свічки стояли на автарках у моїй френд-стрічці. І могло здатись, що нас багато.

Але вартувало подивитись за вікно – і ілюзія зникала. Київ блимав яскравим електричним світлом у одних вікнах, де хазяї були вдома, або ж віддзеркалював чорнотою у інших, де господарі подалися деінде суботнім вечором. І добре якщо на сотню підвіконь припадав один тремтливий вогник…

Пригадуєте манкуртів у романі Айтматова? Вони не народжувались без пам’яті, і їхньої провини не було – їх скалічили, їм відібрали пам’ять, коли провели через неймовірне страждання та біль. Ті, хто вижили фізично, стали мертвими ментально.

Свічка у вікні потрібна не нашим загиблим предкам, а нашим майбутнім онукам

Ми – нація-манкурт. Голодомор став надто страшною карою, щоб після нього лишитись при пам’яті. Спрацювали біологічні захисні механізми – щоб вижити бодай фізично, треба було забути та не згадувати. Євреї, які вижили в Голокост, пройшли через таку ж само травматичну амнезію. Але в наступному поколінні навпаки – зрозуміли, що поки всі не згадають все, і поки ця пам’ять не стане частиною свідомості та самоідентифікації кожного, нація не здатна буде ожити і здолати травму. Вони пройшли цей шлях, згадали і більше не забудуть – щоб більше не допустити, і щоб понесені жертви не стали марними.

Ми ще тільки на початку цього шляху. І більшість з нас ще не розуміє, що свічка у вікні потрібна не нашим загиблим предкам, а нашим майбутнім онукам. Манкурти не мислять категоріями майбутнього часу, так само як і категоріями історичної пам’яті. Вижити тут і сьогодні, їсти, пити, розважатись, радіти одному дню – це у нас звідти ж, з Голодомору, з репресій, з воєн та окупацій. Це сприйняття життя неминуче виникає, коли просто вижити зайвий день – це вже надзавдання. Але це треба перерости. Інакше – розчинення у світі, який байдужий до нас, і створений переможцями. Нащадками тих, хто вбивав, а не тих кого вбивали.

Свічок вчора горіло до болю мало. Але все ж вони жевріли серед темряви. Як нагадування, якою поки що меншиною ми є на землі наших виморених голодом предків. І яку це накладає на нас відповідальність.

Євген Дикий

Його правління покрите мороком невідомості

  • Листопад 20, 2019

Щиро заздрю людям, які проаналізували перші півроку правління Володимира Зеленського і написали про це великі пости з плюсами і мінусами. Для мене перші півроку Зеленського покриті мороком невідомості:

1. Я не знаю, як Зеленський ставиться до нашого ворога – Росії. З одного боку, він наш головнокомандувач, з іншого – в Росії ринок для його бізнесу, а в його команді повно русофілів від Разумкова з “Молодих регіонів”, до Єрмака.

2. Я не знаю, як Зеленський планує закінчувати війну. Про “перестати стріляти” я чув, але я дуже не впевнений, що це працює. Стріляти ми, начебто, перестали, а люди продовжують гинути і кінця краю цьому не видно.

3. Я не знаю, яку економічну політику проводить Зеленський. На вибори його партія йшла лібертаріанцями, а після виборів сказали, що стануть соціалістами. Це настільки різне, що поєднати не вийде ніяк.

На вибори його партія йшла лібертаріанцями, а після виборів сказали, що стануть соціалістами. Це настільки різне, що поєднати не вийде ніяк

4. Я не знаю, як Зеленський ставиться до євроінтеграції. Він вимовляє якісь слова про це, але його МЗС заточений під роботу з Росією і євроінтегратори один за одним залишають МЗС.

5. Мені незрозуміле ставлення Зеленського до ринку землі. Він, начебто, і за ринок, але іноземцям землю продавати не хоче. Так це ринок чи земельний міжсобойчик для українських олігархів?

6. І мені незрозуміла ще ціла купа речей. Соціальна політика. Децентралізація. Декомунізація. Боротьба з корупцією. Відносини з Коломойським. Чому не сидить Ахметов. Навіщо згорнули реформу судової системи. Навіщо беруть під тотальний контроль суди і силові відомства.

Зрозуміло тільки одне. Півроку Зеленський має необмежену владу. І ніхто не розуміє, куди він веде країну. І чи веде взагалі.

Сергій Марченко

Бізнеси стають сильними завдяки продуктам, а по-справжньому великими — за допомогою емоційної близькості з клієнтами

  • Листопад 10, 2019

Ринок перенасичений товарами і послугами. За кілька днів можна отримати товар з іншої частини планети, натиснувши кнопку “купити”. 20 років тому було важко уявити, що людина буде вибирати смартфон з десятка можливих варіантів. Це формує у покупця, з одного боку, почуття пересичення, а з іншого — бажання бути особливим. Неможливо створити товар, який закохає в себе, не вклавши в нього почуття. Люди відчувають маніпуляції.

Щоб створити емоційний продукт, потрібно:

– працювати в інтересах клієнта, бути його союзником,

– бути не тільки корисними, а щирими і чуйними,

– відрізнятися від інших, пропонуючи більше,

– бути собою, але регулярно посилювати досвід.

Ваші клієнти вже знають, як побудувати класну компанію. Потрібно просто уважно подивитися, що вони люблять, що їх драйвить, чим вони користуються щодня і чого їм не вистачає для щастя

Коли автоматизовані системи замінять більшість сервісів, емоційні проекти будуть попереду. Ви досягнете успіху, якщо будете мислити глобально і забудете про кордони.

Ваші клієнти вже знають, як побудувати класну компанію. Потрібно просто уважно подивитися, що вони люблять, що їх драйвить, чим вони користуються щодня і чого їм не вистачає для щастя. Мітч Штейн, технологічний директор Apple, радив: “Не питайте користувачів, чого вони хочуть. Живіть з ними. Дивіться на ситуацію широко. Вам потрібно зрозуміти культуру, в якій живуть ваші користувачі, зрозуміти, що ними рухає”. Спостереження і емпатія відкривають нам болі та проблеми клієнтів.

“Краще, щоб серед ваших клієнтів було 100 осіб, які люблять вас, ніж мільйон людей, які просто непоганої про вас думки. Знайдіть цю сотню”, — говорив Пол Грем, співзасновник Airbnb. 100 перших клієнтів повинні відчути, що вносять свій внесок у розвиток спільноти. І Airbnb знають свою справу. Вони пропонують те, чим не можуть похвалитися однотипні готелі: житло на будь-який смак і бюджет із зануренням в культуру.

Думайте про те, як зміниться навколишній світ, бізнес-середовище або окрема людина, завдяки вам

Думайте про те, як зміниться навколишній світ, бізнес-середовище або окрема людина, завдяки вам. Людям потрібен живий бренд, який подарує новий досвід, якісний сервіс і позитивні емоції. Так, наші резиденти можуть об’єднуватися і створювати нові проекти. Наприклад, в одному з офісів пиляє свій продукт айтівець, продукт крутий, класна начинка, вибух ринку. Але представити продукт на цьому самому ринку айтівець не може. На happy hours він знайомиться з екстравертом-маркетологом, у якого за плечима — 10 років експертизи. Результат — відмінний продукт виходить на ринок і потрапляє до своєї цільової аудиторії.

У всіх сучасних брендів є своя філософія, яка виділяє продукт із десятка подібних. Бренди розповідатимуть історію створення і творця. Люди люблять купувати легенду. Ідіть від нудних історій про можливості компанії. Придумайте свій сюжет. Сторітеллінг — це потужний канал завоювання аудиторії. Так, деякі бренди прикрашають упаковки продуктів фотографіями своїх клієнтів, інші — пропонують приміряти окуляри за допомогою VR.

Люди люблять купувати легенду

Пам’ятайте про проблему “останньої милі”. Коли продукт готовий майже повністю, є ризик залишити його незавершеним, забути про ті 5−10% відсотків роботи, які здаються факультативними, або зробити все абияк. Насправді фінальна частина важлива. Саме на цьому етапі легко зробити помилку або упустити головне. Не забувайте, що емоційний продукт як огранений алмаз. Його потрібно відшліфувати. Дизайн робить рішення цілісним. Кожна деталь важлива. Кожен елемент несе окремий меседж. Все повинно бути продумано до дрібниць. Перша наша локація в БЦ Senator оформлена в стилі арт-деко, переносить в Нью-Йорк часів “Великого Гетсбі”. Другий майданчик в БЦ Gulliver — відсилання до рок-клубів Лос-Анджелеса 1980-х. Creative State of Arsenal — у стилі арт-нуво. Чотири основні риси мого бізнесу — сміливість, зухвалість, технологічність, комфорт. Для успіху важливі ком’юніті, що надихає, відкритість і здатність виходити за рамки. У такій атмосфері будуть народжуватися Google і Apple нового часу.

Люди хочуть об’єднуватися заради спільного зростання, нових ідей і спільного майбутнього. Уже сьогодні соціальне підприємництво, циркулярна економіка, impact-інвестування, sharing economy — двигуни бізнесу.

У книзі “From waste to wealth” говорять про те, що компанії, побудовані за цими принципами, будуть економічно вигідними в довгостроковій перспективі. Вони більше не будують бізнес тільки навколо прибутку, а прагнуть створити сприятливий вплив на світ навколо. В майбутньому бізнес буде займатися соціальним інвестуванням у великих масштабах. Кожна компанія повинна задуматися про те, що залишить після.

Ера володіння речами вже в минулому

Ера володіння речами вже в минулому. Люди відмовляються від консьюмеризму і перевиробництва на користь sharing economy. Сотні кмпаній у всьому світі давно виступають посередниками між тими у кого є, чим поділитися, і тими хто хоче цим скористатися.

Завжди шукайте нові точки зростання. Традиційні метрики успіху компанії вже не актуальні. Неможливо задовольнити бажання покоління Y і Z без інновацій. Швидкість — нова валюта, а технології — ваше паливо. Використовуйте це.

Нас чекає масштабне впровадження автоматизованих і роботизованих комплексів. Ті компанії, які проігнорують цю тенденцію, вже завтра будуть мамонтами. За даними Harvard Business Review, 10 топових компаній світу змінили стратегію, створивши нові технологічні рішення. Так ці бренди підвищують свою цінність для клієнтів. Netflix починали з онлайн-прокату дисків, а стали найбільшою стрімінговою компанією з власним продакшном. DBS з традиційного банку перетворилися на діджитал-компанію, яку в 2018 році визнали найкращою в світі (у своєму сегменті).

Ми — свідки того, як флагмани інноваційних бізнесів Google, Amazon, Facebook змінюють світ. Компанії, у яких вийде створювати майбутнє, випереджати ринок, будуть прибутковими. Це стосується і комерційної нерухомості. Більше не потрібно володіти квадратними метрами, щоб масштабуватися і бути економічно вигідними.

Емоції створюють вектор руху. Йдіть від банальних ідей. Дивіться в майбутнє. Міняйте правила гри і ставайте трендсеттерами ринку.

Ілля Кенігштейн

Ідея карати ЗМІ за маніпуляції не може бути реалізована в правовому полі

  • Листопад 7, 2019

Коли люди без юридичної освіти закликають за щось нове карати, тобто за криміналізацію певної дії, вони абсолютно не уявляють, що кримінальне право – це наука точна, як математика. Неточною її роблять неуки в парламенті.

Ідея карати ЗМІ за маніпуляції, як би це зрозуміло пояснити, не може бути реалізована в правовому полі. Хіба за принципом – “папір все стерпить” та керуючись нормою Конституції про відсутність відповідальності нардепів за результати голосування.

Кримінальне право – це наука точна, як математика. Неточною її роблять неуки в парламенті

Чому це технічно неможливо?

Тому, що немає лінійки чи ваг, тобто однозначного і беззаперечного критерію, яким можна відділити маніпуляцію від не маніпуляції.

Для того, щоб карати ЗМІ за маніпуляцію, потрібно спочатку в законі визначити – що ж таке маніпуляція. Тобто встановити критерії.

Всі прекрасно розуміють, що за допомогою ЗМІ можна впливати на людей з метою нав’язування певних ідей, цінностей, форми поведінки. Але розуміти і довести в суді – це різні речі.

Скажімо, те, що телеканал для заставок використовує дуже красивий музичний та відеоряд – це маніпуляція. Те, що ведучі на телеекранах красиві – маніпуляція. Навіть назва каналу – це вплив на свідомість. Назва статті – теж інструмент впливу. Репутація автора матеріалу – це вплив.

Нині все, що створює та передає інформацію – це маніпуляція. Навіть сторінки звичайних людей в соцмережах, накладні вії та одяг оверсайз.

Немає лінійки чи ваг, тобто однозначного і беззаперечного критерію, яким можна відділити маніпуляцію від не маніпуляції

Нема маніпуляції лише у вбиральні. Там де людина наодинці з собою.

Якщо почати карати ЗМІ за маніпуляцію, тоді треба просто заборонити ЗМІ. Бо я не бачила ще ЗМІ, які б не використовували ті чи інші інструменти впливу на аудиторію з різною метою. Як, власне, не бачила і людей, які б не хотіли справити краще враження про себе, ніж вони є, тобто маніпулювати.

Тому треба визначитись, що ви хочете захистити. Якщо мізки і свідомість людей від стороннього впливу, тоді створіть їм нову релігію. А якщо ви хочете захистити державу від руйнівних інформаційних операцій ворога, тоді це не про заборону маніпуляцій як таких. Тоді треба:

-створювати потужну інформаційну альтернативу та противагу,

-створити систему миттєвої реакції на інформаційні диверсії РФ під прикриттям деяких наших ЗМІ,

– треба встановити критерії для визначення інформації, що посягає на безпеку нашої держави,

– треба прийняти закон про інформаційний режим в умовах війни,

– треба нарешті скоординувати інформаційні потоки органів державної влади та представників влади, бо сьогодні саме інформація від представників влади перетворює інформполе України в смітник та ослаблює критичне мислення людей.

АННА МАЛЯР

Вони свідомо відмовилися від правди

  • Листопад 4, 2019

Ми часто порівнюємо пострадянську людину з радянською. Але в тому й річ, що пострадянський обиватель, який ностальгує за СРСР, значно токсичніший, ніж громадянин “країни рад”.

Радянська людина могла бути щиро переконаною в тому, що масових репресій в 30-ті роки не існувало. Що Катинь – справа рук вермахту, а не радянських розстрільних команд. Що каральна психіатрія – це наклеп Заходу. Що компартія щиро будує державу загального благополуччя.

Зрештою, що ми хочемо від радянського обивателя? Затиснутого між роботою і домом, між чергою на шведську стінку і спробою дістати продуктовий дефіцит? Інформаційна “залізна завіса” була міцною – будь-яка альтернативна картина світу не допускалася. Навколишня дійсність була збудована до її народження, система пропаганди була відточена задовго до того, як вона почала ставити питання. У неї просто не було іншої реальності ніж та, в якій вона жила. А щойно герметичний купол почав давати тріщини – Радянський Союз почав розповзатися по швах.

Радянська людина відкидала звинувачення на адресу режиму, тому що могла в них не вірити. Пострадянська – виступає в ролі адвоката диявола

Але пострадянська людина, яка ностальгує за СРСР, – це явище зовсім іншого порядку.

Тому що в багажі у нового обивателя – дев’яності роки. Ті самі, коли відкривалися архіви. Коли з’являлися інтерв’ю дисидентів. Коли стала доступна інформація про масштаби репресій. Коли ніяких ілюзій щодо радянської системи придушення інакомислення вже не залишилося.

Пострадянській людині навіть не доводилося шукати інформацію про ту систему, яка була збудована в СРСР. У дев’яності ці дані стали мейнстрімом – вони звучали з усіх екранів і з усіх газетних шпальт. Вони були головним змістом виборчих кампаній і нового порядку денного.

Радянська людина могла виправдовувати радянський лад через незнання. Але пострадянський прихильник Радянського Союзу робить це свідомо. Радянська людина відкидала звинувачення на адресу режиму, тому що могла в них не вірити. Пострадянська – виступає в ролі адвоката диявола.

“Зате всі боялися”. “Зате стабільність”. Усі ці “зате” – це лише спроба виправдати персональним комфортом репресії проти інших

Пострадянський обиватель уже не може послатися на те, що чогось не знає. Що йому не доступні дані про реальні масштаби. Навпаки, він їх знає, але ховається за лукаве “зате”. “Зате космічні кораблі”. “Зате всі боялися”. “Зате стабільність”.

Усі його “зате” – це лише спроба виправдати персональним комфортом репресії проти інших. Він переконав себе, що йому особисто було затишно в старій реальності – і він без тіні сумніву готовий розміняти її на долі інших. Місце наївності зайняв цинізм. Незнання змінилося підлістю.

Пострадянський прорадянський – це той, хто свідомо відмовився від правди. Той, хто добровільно надів на себе шори. Той, хто готовий виносити в одну частину рівняння персональний комфорт, а в іншу – долі всіх інших.

І якщо це не підлість, то що таке підлість?

Павло Казарін

Чому б нам не позичити гроші на зовнішніх ринках для інвестицій у свої ж інфраструктурні проекти

  • Жовтень 27, 2019

І ці люди забороняють нам колупатися в носі”: $21,974 трильйони — боргове навантаження США, при ВВП $20 трлн — понад 100%. У Японії борг до ВВП майже 300%, Франція — 236%, Сінгапур — 346%, Україна — 63%.

У боргах немає нічого поганого, якщо вони використовуються як джерело нарощування капіталу і розвитку. Наприклад, якщо ви залучаєте борг під 5%, а інвестовані кошти дають 10% дохідності, але ви на чужому капіталі заробляєте вдвічі більше, ніж потрібно буде віддати.

Корпорації залучають борговий капітал для розвитку нових проектів, для виходу на нові ринки. Уряди залучають борговий капітал для стимулювання зростання економіки — для розвитку важливих інфраструктурних, енергетичних та інших проектів.

Так має бути в ідеалі.

Україна ж набралася боргів внаслідок неефективного управління і для подолання наслідків кризи 2008 року. Ми тоді перекривали бюджетний дефіцит боргами. Китай, зі свого боку, врятував свою економіку і бюджет стимулюванням внутрішнього попиту, зокрема через боргові інструменти.

$1 інвестицій в транспортну інфраструктуру дає мінімум $2 ефекту для ВВП

Уявіть собі некомпетентного директора корпорації, який не вміє заробляти гроші, а всі витрати фінансує за рахунок позик. Як довго така корпорація протягне?

Зараз президент і прем’єр-міністр заявляють про стимулювання зростання економіки до 7% на рік. Для таких темпів зростання економіки потрібно залучати до $30−50 млрд в економіку щорічно.

Інвестори в черзі не стоять, у мене питання, чому б нам самим не позичити гроші на зовнішніх ринках для інвестицій у свої ж інфраструктурні проекти?

Наприклад, $1 інвестицій в транспортну інфраструктуру дає мінімум $2 ефекту для ВВП. При інвестиціях в $100 млрд отримаємо ефект в $200 млрд. А коли ми будемо готові самі ризикувати і вкладати, вже й черга інвесторів з’явиться.

Що нам заважає сьогодні сформулювати 10 основних інфраструктурних та енергетичних проектів і з наступного року почати їх реалізовувати, залучаючи позиковий капітал? Зокрема і всередині України?

Анатолій Амелін

Ключова історія в будь-якому якісному призначенні – якісний конкурс

  • Жовтень 20, 2019

Голова Київської області Михайло Бно-Айріян подав у відставку. Я не знаю справжніх причин, але у мене немає жодних сумнівів у його порядності.

Зрештою, я вам прямо скажу – ніякі нові схеми не можливо збудувати за 100 днів, а старі очолити ще складніше, оскільки вони були зав’язані на минулу владу.

Разом з цим, я переконаний, що це тільки початок губернаторопаду. Як казав президент: “Губернатори – це моя проблема”. В цьому контексті є смисл обговорити питання, а як власне треба призначати керівників ОДА, та й в принципі РДА, і як їм бути ефективними.

За складністю керівник області значно вище за рівень міністра. Фактично, це прем’єр – в мініатюрі

Справа в тому, що за складністю керівник області, на мою думку, значно вище за рівень міністра. Фактично, це прем’єр – в мініатюрі, який відповідає за всі сфери. Тому і команда, і рівень кадрів має бути відповідними. В цьому і є проблема, адже мало хто з призначених на цю посаду усвідомлює цей масштаб, а тому неминуче потрапляє в ситуацію непідготовленості, браку знань, кадрів і рішень.

Взагалі, треба завершити децентралізацію і передати можливість областям формувати виконкоми, а нагляд довірити – префекту. Втім, поки це нереалізовано, слід обговорити можливість покращення процедури призначення голів ОДА. Ось кільки тез.

1. Ключова історія в будь-якому якісному призначенні – якісний конкурс. Безсумнівно, конкурс створює достойну конкуренцію, ліфт для сильних кандидатів, але що ще важливо – конкурс змушує кандидатів реально занурюватись в ситуацію області.

2. В рамках конкурсу кожний кандидат презентує свою програму дій по ключовим індикаторам. Система індикаторів має бути розроблена окремо. Як приклад:

  •  кількість нових інвестицій;
  •  кількість нових робочих місць;
  •  витрати на розвиток інфраструктури;
  •  кількість нових збудованих об’єктів;
  •  загальна задоволеність і відчуття змін мешканцями області.

3. Конкурсна комісія рекомендує до трьох кандидатур на ухвалення в Офіс президента.

Конкурсна комісія рекомендує до трьох кандидатур на ухвалення в Офіс президента

Такий конкурс має багатий мультиплікативний ефект. Неважливо з якої області ви родом, важливо, що для участі у конкурсі, вам треба буде реально в неї зануритись. Більше того, вам ще доведеться аналізувати купу досвідів і кейсів досягнень цих індикаторів. Можливо ви навіть будете залучати серйозних консультантів для цієї роботи. Після такого ви не будете витрачати місяці на посаді, тільки щоб розібратись де ви. Також і бюрократія не зможе вас дурачити на повну.

І ще один бонус для президента від цієї схеми. Через рік кожний голова ОДА доповідає за всіма індикаторами. Результат “на табло”. Зрозуміла і проста система оцінки роботи.

Віктор Андрусів