Зе-влада нищить наші інституції. Послідовно та планомірно

  • Жовтень 20, 2021

Ніякого непрофесіоналізму нема

У відповідь на заяву ведучої “Зворотнього відліку” Мирослави Барчук про тиск на редакцію програми з боку Офісу президента, сам президент відповів: “В цілому странно виглядає, що державне телебачення говорить про тиск держави”.

І тут вже я здивована. “Странно виглядає”, що медійник Зеленський не розуміє різниці між державним телеканалом, яким був УТ-1 і суспільним мовником, який утримується за рахунок платників податків. Це щось на кшталт ВВС, тобто медіа вільне від впливів як приватних осіб, так і держави. Реформа Суспільного була визнана однією з фундаментальних для побудови в Україні демократії. Прикро, що президент цього не знає. Або вдає, що не знає. Інакше для чого вони вливають такі шалені гроші в державний “Дом”?

Реформа Суспільного була визнана однією з фундаментальних для побудови в Україні демократії. Прикро, що президент цього не знає. Або вдає, що не знає

Те, що відбувається сьогодні з Українським культурним фондом, Держкіно, Довженко-центром, а тепер і Суспільним та багатьма іншими установами, завдяки яким культурна Україна з 2014 року почала своє культурне відродження, свідчить, що ніякого непрофесіоналізму влади нема. Вони просто нищать наші інституції. Послідовно та планомірно. Одну за одною.

Лариса Волошина
Психолог, громадський діяч

У Зе-влади є ахіллесова п’ята

  • Жовтень 15, 2021

Секрет Зеленського в атмосфері невизначеності

Саме життя вказує нам на ахіллесову п’яту популістичного режиму імені Зеленського. Вони не можуть впоратися із беззаперечним фактом. Наприклад, відставка голови правління Укрексімбанку Євгена Мецгера. Вона є виключно результатом того, що журналістам вдалося відновити відео. Адже ми розуміємо, що якби держслужбовцям вдалося знищити докази нападу, у правопорушенні зараз звинувачували би журналістів.

З нардепом Олександром Трухіним все було навпаки. Поліція – чи хто там по цій справі на підхваті – так і не змогла знайти відео з місця аварії. Це дозволило перевести стрілки фразочками: “Так ніхто ж не постраждав”. І це логічно. Ті постраждалі в аварії 6 людей, включно з двома дітьми, в розумінні хронічно потерпілого цілком можуть бути такими, що відбулися легким переляком. Атмосфера невизначеності створює ситуацію, коли кожен може заперечити що завгодно, мотивуючи це тим, що він художник – він так бачить. Коли з’являється беззаперечний факт, клеїти дурника вже не виходить.

Зе-владу майже неможливо спіймати за язика, тому що вони: по-перше, нічого розумного не говорять; по-друге, не говорять чогось конкретного; по-третє – все, що вони кажуть, суперечить одне одному

Секрет Зеленського, в протилежність секрету Полішинеля, в атмосфері невизначеності. Ніхто не знає нічого і всі достеменно знають кожен своє. Це дозволяє давати будь-якій події вигідне владі трактування. Погодьтеся, Зе-владу майже неможливо спіймати за язика, тому що вони: по-перше, нічого розумного не говорять; по-друге, не говорять чогось конкретного; по-третє – все, що вони кажуть, суперечить одне одному. В разі чого у них завжди залишається простір для “ходу конякою”. “Я вам нічого не обіцяв. Я вам нічого не винен”. Але у випадку з Мецгером ситуація однозначна і не допускає інших інтерпретацій.

Лариса Волошина
Психолог, громадський діяч

Україні на зиму бракує газу. Бідні заплатять за багатих

  • Жовтень 5, 2021

Це останній рейтинговий рік для Зеленського. Ненависть мас зростатиме

У Нафтогазі у підземних сховищах 15 млрд кубів газу. Щоб перезимувати потрібно 19 млрд. Це середній прогноз. Бо зима може бути і холодніша, і тепліша. Рання весна нам у поміч.

Але орієнтовно нам не вистачає 4 млрд кубів. По 30 тис. грн за тисячу кубів. Це – 120 млрд грн.

120 мільярдів! Це близько 10% держбюджету. Це трішки менше наших витрат на медицину у бюджеті на наступний рік.

Нам не вистачає 4 млрд кубів газу

Але Володимир Зеленський пообіцяв нам, що ціна на цей сезон залишиться по 7,96 грн за куб. У 3,5 рази нижчою за ринкову.

І що ж робити?

1. Я думаю, що вони (Нафтогаз) чекатимуть. Не купуватимуть газ, поки спекулятивна ціна, яку нав’язує Росія, не впаде. Окей, якщо вона навіть впаде наполовину – потрібно буде 60 млрд грн. Але це не точно.

2. Щоб відпетляти цю зиму без збільшення ціни треба все одно закупити газ. Де взяти гроші? Ось схема: уряд видав постанову №1011 від 27 вересня. У ній він зобов’язує Нафтогаз укласти угоду з державним “Оператором газотранспортної системи України” про визначення порядку виплати “Оператором” компенсації необхідного доходу.

Це наша знаменита Труба. Тобто дивіденди з ГТС підуть не в державний бюджет, а Нафтогазу. Так має зайти 48 млрд грн. Для приколу: ці гроші Труба і так мала виплатити, але за кілька років.

Дивіденди з ГТС підуть не в державний бюджет, а Нафтогазу

3. Ну і для розуміння: у Труби цих грошей немає. У наявності лише близько 30 млрд грн. Решту їм мав би позичити Укрексімбанк. А він рефінансом візьме ці гроші в Нацбанку.

А тут криворізький штріх Женя Мецгер замість того, щоб витягувати рейтинги Зеленського, побив журналістів “Схем”.

4. Насправді, поки неясно, як буде в деталях, але основна схема зрозуміла. У цій задачі багато невідомих: і скільки газу насправді потрібно буде до березня, і якою буде ціна весною.

5. Але одне ясно – бідні заплатять за багатих. Я от живу у скромній квартирі. І купуватиму у січні газ на 3-4 тисячі. Скільки ж мені компенсує Зеленський з Труби і державного банку.

Ці гроші могли б піти на щось інше (з Труби – прямо в бюджет), але то таке. А у кого будинок 300-500 квадратів (як у олігархів) – вони заплатять тисяч по 15-20 щомісяця. І десь скільки ж їм компенсує добрий президент. Халява, сер.

Головний висновок: це останній рейтинговий рік для Зеленського. Наступної зими ціна на газ точно буде мінімум удвічі більшою. Таку дірку бюджетом не закриєш два роки поспіль. І ненависть мас зростатиме.

Думаю, рокіровка з Дмитром Разумковим і консолідація всієї команди означає, що “слуги” готуються до чогось серйозного.

Наприклад, навесні внести зміни до Виборчого кодексу. Дозволити Зеленському образитись на звинувачення в корупції. Після цього гордо написати заяву і крикнути: народ нас розсудить.

Представники народу закричать: просимо-просимо.

У травні-червні будуть нові президентські вибори. А у серпні-вересні нові парламентські

І десь у травні-червні будуть нові президентські вибори. А у серпні-вересні нові парламентські. Вова крикне: “Вірте мені, я оновлю команду”. Скине баласт із зашкварених. І заведе найбільшу фракцію. А там, може, зайдуть якісь попутники із тих, хто набере 5-7% (Смешко або той же Разумков). Сколотять коаліцію.

І далі 5 років трешу. І сорому перед світом.

Віктор Бобиренко
Політолог

Україна скотилася до епохи бандитських розборок 1990 років

  • Вересень 22, 2021

Найголовніше – які висновки для себе зробить влада

Замах на помічника президента України Сергія Шефіра – одного з найвпливовіших “царедворців” у оточенні Володимира Зеленського – продемонстрував рівень розбалансування держави та її інституцій і поступове, але непереборне скочування держави до епохи бандитських розборок 1990-х років.

Термін “царедворець” по відношенню до Шефір я обрав зовсім не як метафору. Ми прекрасно розуміємо, що помічник президента – зовсім не чиновник, не державний службовець, як і багато інших людей з найближчого оточення Зеленського. Він саме царедворець, соратник, той, хто прийшов до влади разом із Зеленським і разом з ним з влади і піде. Саме тому у тій клановій конкуренції, яка зараз спостерігається в країні і яка стала набувати тепер виразного кримінального присмаку Шефір може сприйматися не як представник держави, а як представник клану “95 кварталу”, що намагається взяти реванш за животіння на корпоративах. І ставлення до нього і інших близьких соратників Зеленського може не відрізнятися від ставлення до представників родини Віктора Януковича, які теж намагалися взяти реванш за тривале перебування на других ролях у олігархічному середовищі.

Будівництво держави підміняється тупим піаром, який позитивно діє на шанувальників президента. Але коли стріляють по машині високопоставленого фаворита – ніякий піар вже не спрацьовує

Різниця тільки в тому, що до початку подій 2013-2014 років Янукович контролював силову вертикаль, розбалансування спостерігалося насамперед на рівні економічних відомств і не потрібних “гаранту” Збройних сил – що і призвело до незворотних наслідків. А зараз ми можемо говорити вже про повне розбалансування всіх державних інституцій. Будівництво держави підміняється тупим піаром, який позитивно діє на шанувальників президента. Але коли стріляють по машині високопоставленого фаворита – ніякий піар вже не спрацьовує. Як не спрацює жодний піар, коли почнеться неминучий у такій ситуації соціальний крах.

З країни, яка прагнула до Європи, ми перетворимося на країну, яка виявилася у Африці

І тут найголовніше – які висновки для себе зробить влада. Чи зрозуміє вона, що потрібно будувати державу – інакше з країни, яка прагнула до Європи, ми перетворимося на країну, яка виявилася у Африці. Або спробує скористатися злочином, щоб створити умови для утвердження авторитарного режиму без ефективних інституцій – і тоді ми опинимося у Африці ще раніше, ніж нам видається.

Віталій Портников
Журналіст, публіцист

Фіни повторили досвід норвежців, щоб стати успішними. Чи вдасться українцям

  • Вересень 21, 2021

В основі скандинавського успіху – неймовірна соціальна технологія. Саме їй присвячена книга “Більдунґ. Нордичний секрет краси і свободи”

Ви всі принаймні чули про серіал “Вікінги”, де розповідається про жорстоких варварів, які свого часу сплюндрували значну частину Європи. Нині ж, які світові рейтинги не взяти, від економічної свободи до глобальної конкурентоспроможності, від верховенства права до людського капіталу, і навіть у рейтингу щастя — скандинавські країни посідають найвищі місця. Як так сталося? Більше того, ще двісті років тому вони були бідними та знедоленими аграрними феодальними монархіями. Як же ж вони перетворилися на найзаможніші індустріально розвинені демократії?

Це не сталося швидко, але це й не сталося само собою. В основі скандинавського успіху — неймовірна соціальна технологія, про яку ніколи не розкажуть на уроці історії в школі, і саме їй присвячена книга “Більдунґ. Нордичний секрет краси і свободи” Лене Рейчел Андерсен і Томаса Бйоркмана.

Україна у своєму розвитку зустрічається з аналогічними проблемами. Можна ухвалити гарні закони, але звідки взяти критичну масу відповідальних дорослих громадян? Як забезпечити індивідуальне дорослішання, моральне, емоційне й інтелектуальне зростання великих мас людей? Як зробити мирний суспільний перехід до процвітання й більшої свободи?

Можна ухвалити гарні закони, але звідки взяти критичну масу відповідальних дорослих громадян?

Відповідь дають сучасні наукові моделі людського розвитку. Ви дізнаєтеся, як данцям, шведам і норвежцям вдалося розвинути мислення людей, а потім фінам (по суті, контрольний експеримент) вдалося це повторити. Разом з авторами ви спробуєте знайти відповідь на запитання, чи можна це повторити в інших місцях, і якщо так, то яким чином. Книга дуже рекомендована освітянам, митцям, політикам та громадським активістам.

Валерій Пекар
Громадський діяч, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи

Євросоюз розкрив плани на 2022 рік. Де Україна?

  • Вересень 20, 2021

Варто активно і наполегливо просувати вигідні для нас положення

Останні дні європейські політичні кола живуть обговоренням змісту і сигналів щорічного послання президента Єврокомісії про перспективи розвитку Європейського Союзу на 2021−2022 роки.

На жаль, і це вже стає сумною традицією, жодного слова про Україну, поглиблення інтеграції нашої держави до ЄС чи підтримку Києва у відсічі російській агресії чи просування “Кримської платформи” згадано не було. Шкода, що Банкова продовжує втрачати чудові можливості для закріплення України серед пріоритетів міжнародного порядку денного та фіксації “українського євроінтеграційного інтересу” на найвищих європейських майданчиках. Хотілося б вірити, що нинішні очільники Банкової та МЗС хоча б активно працювали з офісом Урсули фон дер Ляйєн та структур ЄС для відображення у посланні українських інтересів.

На жаль, і це вже стає сумною традицією, жодного слова про Україну

Разом з цим, важливо звернути увагу на окремі елементи послання, які б мали бути враховані при підготовці до Київського саміту Україна-ЄС 12 жовтня.

По-перше, євробюрократи чітко усвідомлюють, що світ та власне Євросоюз “вступає в еру гіперконкуренції, еру регіональних суперництв та загострення уваги великих гравців одне проти одного”. Вочевидь, це означає, що ближчим часом євроінституції поринуть у процес переосмислення місця і ролі Євросоюзу в глобальних та регіональних політичних, безпекових, економічних процесах, змісту та майбутнього бачення відносин ЄС із союзниками, партнерами, третіми країнами, аналізі наявних та потенційних ризиків та загроз.

Відповідно українська сторона мала б “вловити цю хвилю” і вийти на жовтневий саміт з комплексним аргументованим баченням доданої вартості України для Євросоюзу в майбутній конкурентній геополітичній боротьбі. І тут було б дуже недалекоглядно і помилково вдаватись до погроз та образ у стилі “якщо не надасте нам перспективу членства, то ми підемо на схід”. Зараз не час для геополітичних шантажів, а час для серйозних партнерських дискусій щодо спільного майбутнього і спільних перемог у глобальних протистояннях.

По-друге, події в Афганістані, загострення відносин Заходу з Росією та Китаєм надали друге дихання ідеї створення Європейського оборонного союзу. Принципово важливо, щоб Україна не залишилась осторонь цього процесу, а продовжувала наполягати і просувати максимально широке залучення нашого оборонного та військово-технологічного потенціалу. Вже кілька останніх років Україна просуває ідею залучення до реалізації проєктів в рамках Постійного структурованого діалогу ЄС (безпека та оборона). До цього варто додати і участь України у реалізації ініціативи Спільного центру ситуаційного спостереження, Європейської політики кібербезпеки та активізацію військових навчань для підвищення взаємосумісності.

Події в Афганістані, загострення відносин Заходу з Росією та Китаєм надали друге дихання ідеї створення Європейського оборонного союзу

Президент ЄК права, коли каже, що завдяки своїй географії “Європа знає краще за будь-кого, що якщо вчасно не вдатися до вирішення кризи закордоном, криза прийде до нас”. У цьому контексті Банкова і особисто Зеленський мають докласти зусиль для забезпечення участі української сторони у будь-якому форматі у Європейському безпековому саміті під час головування Франції у Раді Євросоюзу.

По-третє, цікавою з геополітичної та геоекономічної точок зору є ініціатива Єврокомісії щодо формування та імплементації стратегії Глобальних Воріт як альтернативи китайським геоекономічним проєктам. З цією ініціативою ЄС вступає у глобальну економічну боротьбу з Китаєм за відновлення вирішального впливу на світові процеси. І вже на жовтневому саміті Україна-ЄС Банкова могла б детально обговорити з лідерами інституцій роль України у реалізації цієї важливої для Європи, а відтак і нашої держави, стратегії. Така чітка позиція звісно зняла б всі непорозуміння щодо справжньої орієнтації представників нинішньої влади.

Логічно, що всі ці ідеї та домовленості могли б бути включені до заключного документу за результатами саміту, робота над яким вже ведеться.

Варто активно і наполегливо просувати вигідні для України положення, а не лише погоджуватися на банальну, вже відому бюрократичну риторику.

Костянтин Єлісєєв
Голова ГО “Центр нових рішень”

Нова війна Росії і Заходу буде у кіберпросторі. Час слів і попереджень минув

  • Липень 12, 2021

Дзвінок Байдена Путіну знову про це нагадує

Президент Сполучених Штатів Джозеф Байден подзвонив президенту Росії Володимиру Путіну, щоб обговорити питання про хакерські атаки, що проводяться з території Росії. В офіційному повідомленні пресслужби президента РФ зазначили, що Росія і США повинні діяти спільно, а їхній діалог при цьому повинен “мати постійний, професійний і неполітизований характер”.

Проте, на Заході прекрасно розуміють, що мова йде саме про політику. Тому що російські кіберзлочинці навряд чи могли б так діяти без потурання влади чи спеціальних служб. Тим більше, що нерідко хакери атакують саме політичні інституції. Один із останніх прикладів – злам серверів Національного комітету Республіканської партії США.

У Білому домі наголосили, що мають намір розслідувати причетність російської держави до цієї атаки, а в медіа з’явилася інформація, що за нею стоїть угруповання Cozy Bear або APT29, яке США пов’язують із російськими спецслужбами. У Москві все заперечують. Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков зазначив, що “це жодним чином не має стосунку до офіційної Москви”. Хоча ці слова мало кого переконують.

Група американських законодавців виступила зі звинуваченнями на адресу Москви

Після атаки на Національний комітет республіканців і недавнього удару по великій кампанії Kaseya група американських законодавців виступила зі звинуваченнями на адресу Москви. “Ще одна атака вірусу-вимагача паралізувала американський бізнес. Якщо вона, як повідомлялося раніше, організована російськими кіберзлочинцями, то це не могло бути зроблено без дозволу Володимира Путіна. Час слів і попереджень минув: він розуміє лише чіткі пропорційні наслідки” – зазначив, зокрема, сенатор-демократ Річард Блюменталь. І це – цілком показовий коментар.

Ми можемо говорити про справжнісіньких піратів XXI століття. Адже що таке класичні пірати? Це зовсім не розбійники з великої морської дороги. Це часто пройдисвіти, до послуг яких вдавалися середньовічні монархи, коли не хотіли нести особисту відповідальність за напади на ворогів. І багато таких піратів ставали навіть адміралами – ось тільки не зізнавалися в тому, що виконують делікатні державні доручення.

Сучасним піратам не потрібно нікуди їхати. В епоху інформаційного суспільства вони можуть легко дестабілізувати цілу країну, навіть не покидаючи території власної держави. Про отримання секретної інформації, втручання у вибори я вже й не нагадую. І так, кіберпростір – це простір нової війни Росії і Заходу. Дзвінок Байдена Путіну знову про це нагадує.

Віталій Портников
Журналіст, публіцист

Путін узаконив блокування Керченської протоки

  • Липень 9, 2021

2018-го ці дії Москви виглядали піратством навіть з точки зору російського законодавства

Підписання президентом Росії Володимиром Путіним закону, що дозволяє російським військовослужбовцям і бійцям Росгвардії “блокувати території та акваторії охоронюваних об’єктів для припинення спроб незаконного проникнення” ‒ думаю, хороша ілюстрація того, які висновки в Кремлі зробили з подій 2018 року, коли російські військовослужбовці та прикордонники захопили на підходах до Керченської протоки українські кораблі й затримали їх екіпажі.

Тоді ці дії Москви виглядали піратством навіть з точки зору російського законодавства. Російські чиновники не могли чітко пояснити, що насправді порушили українські моряки та якими правовими нормами регулювалися дії російських військових.

Дії росіян базувалися виключно на праві сили ‒ ми контролюємо Керченську протоку, ми оголосили її нашими територіальними водами й ми робимо все, що нам заманеться. А статті Кримінального кодексу знайдуться.

Дії росіян базувалися виключно на праві сили

Але, схоже, коли виникло бажання балотуватися стільки, скільки хочеться ‒ російську конституцію просто переписали. Путін закони не порушує.

І, можливо, не хоче, щоб їх порушували його підлеглі.

Так, вони мають діяти за законом ‒ просто закон, як бачимо, переписується, звільняючи від відповідальності за будь-які дії, зокрема й злочинні, у Керченській протоці.

Навіть більше, закон заохочує такі злочинні дії ‒ і, по суті, блокує Керченську протоку.

А як же міжнародне морське право, як же всі ці договори й конвенції, підписані Росією? А ніяк.

Упевнений, що Путін підписує нові закони саме для того, щоб створити можливість вибору між зобов’язаннями й самоуправством на користь останнього.

Поготів, коли самоуправство ‒ це вже не самоуправство, а закон.

Віталій Портников
Журналіст, публіцист

Постала загроза широкомасштабного вторгнення московської орди з РФ і Білорусі

  • Липень 3, 2021

Заява Лукашенка – це підготовка до заходження на територію держави російських окупаційних сил

Чергова заява непрезидента Білорусі Олександра Лукашенка про повне перекриття кордону з Україною є нічим іншим, як підготовкою до цілковитої здачі національного суверенітету сусідньої відносно незалежної країни.

Також крайні заяви та дії диктаторського антибілоруського і прокремлівського режиму є підготовкою до заходження на територію Білорусі російських окупаційних сил.

Все українське суспільство і влада у першу чергу мають чітко розуміти загрозу можливого широкомасштабного вторгнення московської орди по всьому периметру нашого спільного кордону з Ерефією та Білоруссю.

Усвідомлення цієї загрози, постійна підготовка до асиметричної відповіді, єдність українського народу і Збройних сил – запорука гідної відсічі агресору і окупанту.

Будьмо готові!

Ми хочемо перемогти, ми можемо перемогти, ми переможемо!

P.S. Наявність чи відсутність підборів на парадних туфлях українських жінок-військовослужбовців ніяк не впливає на боєготовність ЗСУ… Про інше треба думати та говорити.

Врешті, інакше треба діяти перед дуже реальною загрозою.

Дмитро Ярош
Командувач Української добровольчої армії

Путін продовжує множити російські міфи про Майдан і Крим

  • Червень 27, 2021

По суті, не винайшов нічого нового

У статті, присвяченій 80-річчю нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз, президент Росії Володимир Путін продовжує множити російські міфи про взаємини Росії та Заходу, політичну ситуацію в Україні, російсько-українські відносини, Майдан та, звичайно ж, про Крим.

Путін стверджує, що “відділення” Криму від України ‒ прямий результат “державного перевороту”, влаштованого в Києві Сполученими Штатами. Не буду тут полемізувати з твердженням про те, що американці, яких Кремль роками використовує для культивування образу чергового ворога Росії, влаштували переворот в Україні. По-моєму, це все ж фраза не для німецької аудиторії, для якої була підготовлена стаття Путіна, а саме для росіян.

“Відокремлення” Криму не було наслідком того, що відбувалося на Майдані

Але “відокремлення” Криму не було наслідком того, що відбувалося на Майдані. Звичайно, серед кримчан були прихильники різних політичних поглядів. Були прихильники змін ‒ ось чому сам я бачив зі сцени Майдану прапори з написами “Ялта” або “Севастополь”. Були противники Майдану, які, ймовірно, не розуміли, що відбувається в Києві. А були й противники Майдану, які разом з тим не сприймали президента Віктора Януковича ‒ перш за все за те, що глава держави встановив у Криму владу своїх ставлеників. Словом, звичне для України ‒ і незвичайне для Росії ‒ політичне різноголосся.

Але сама політична ситуація в автономії й у дні Майдану, і після нього залишалася досить спокійною ‒ куди спокійнішою, ніж в інших українських регіонах, які ні від кого не відокремлювалися.

Та й Крим не відокремлювався. Просто в останні дні Майдану на півострові почала розгортатися ретельно підготовлена російськими спецслужбами операція, метою якої була окупація Криму. І так, ця окупація була наслідком Майдану тільки в тому сенсі, що небажання президента Віктора Януковича вирішити виниклу кризу політичними засобами ‒ небажання, підтримуване й підігріване Кремлем ‒ спричинило фатальне ослаблення інституцій Української держави, яке дозволило цю спецоперацію здійснити. Тому, якщо вже користуватися термінами Путіна, причиною відокремлення Криму був зовсім не Майдан, а, впевнений, наполеглива робота з ослаблення України, яка здійснювалася керівництвом Росії в дні Майдану. Здійснювалася також, імовірно, і з метою окупувати Крим.

В останні дні Майдану на півострові почала розгортатися ретельно підготовлена російськими спецслужбами операція, метою якої була окупація Криму

Учасники протестів у Києві та інших містах України у 2013-2014 роках виступали за те, щоб їх країна була ефективною сучасною державою, яка вирішить питання про європейську інтеграцію. Саме така Україна, мабуть, не влаштовувала Путіна й саме розбудові такої України він намагався перешкодити в дні анексії Кримського півострова.

І є дуже символічним, що Путін нагадує про пропагандистський міф Кремля якраз у дні роковин однієї з поворотних подій Другої Світової війни. Тому що нацизм теж відмовляв народам у праві на самостійний вибір і пояснював свої територіальні захоплення провокаціями урядів інших країн проти етнічної німецької меншини або самої Німеччини. Путін, по суті, не винайшов нічого нового.

Віталій Портников
Журналіст, публіцист