Із 15 по 19 вересня у Львові відбувся 28-й Форум видавців — літературний фестиваль і книжковий ярмарок

  • Вересень 22, 2021

Там провели понад 160 подій наживо й онлайн. Взяли участь 250 письменників, видавців, перекладачів, громадських діячів, музикантів і культурних менеджерів. Серед них 25 — іноземні автори. Разовий квиток коштував 60 грн. Вхід на усі п’ять днів обходився у 150 грн.

— Давайте вже той квиток, бо не втерплю, — жартує при вході у Львівський палац мистецтв чоловік років 35 на вигляд у синій кофті з підкоченими по лікті рукавами.

— Я книжковий фанат, такого не пропускаю, — розповідає чоловік. Називається Артуром.

— Приїхав із Києва, спеціально взяв три дні вихідних за свій рахунок. Начальник злий, сказав, що вирахує із зарплати. Та я тут стільки потрачу, що й не буде помітно, — додає Артур.

— Щороку виділяю 10 тисяч на форум. У цю суму входить дорога, проживання і харчування у Львові, а також книжки. Цього разу взяв на тисячу більше, бо все подорожчало. Знайомі сміються. Мовляв, навіщо тягати ті книжки через пів України, коли можна замовити в інтернеті. Але ж мені треба книжку пощупати, понюхати, пооглядати, тоді це особливий кайф. Через інтернет — усе мертве.

У дворі книжкових яток на око кілька десятків. Окрім книжок, продають ще сумки, чашки, сувеніри. Всередині Палацу мистецтв ярмарок розмістився на трьох поверхах.

— Немає в Україні нормальної сучасної літератури. Усі графомани, — 56 річний Вадим Черков стоїть біля намету “Видавництва Старого Лева”. Переглядає книжки з позначкою “розпродаж”. На ярмарку придбав біографію фантаста Станіслава Лема “Життя не з цієї землі” та “Скоропадський і Крим” Сергія Громенка видавництва “Наш формат”. Витратив майже 500 грн.

— Читав Андруховича. Непоганий у нього стиль. Та й ранні твори, ті що у 1990‑ті писав, хороші. А потім писати нормально перестав. Забужко — вопше не розумію. Дивно, що всю її писанину розхвалюють. Переоцінена. Хто там ще з молодих — навіть не згадаю. Нічого не зробило ваше покоління, лиш країну розвалило. Єдина, кого досі читаю — Ліна Костенко. Її вірші — то сила. Але всі проти неї змовилися, от і не приїжджає більше на ­Форум.

29‑річна Юлія Копровська 10 років поспіль відвідує фестиваль. Цього року купила одну книжку — “Дівчина в Карпатах” Мені Мюріел Дові видавництва “Апріорі”. Заплатила 150 грн.

— Довго чекала виходу цієї книжки, — говорить Юлія. — Але розчарувала обкладинка. Наче з 1990‑х. Розмовляла з видавцями, вони сказали, що використали оригінальне фото мандрівниці. Дивно, бо поруч на стенді стояли книжки з гарними мінімалістичними обгортками, зробленими зі смаком. Не розумію в чому проблема — чи то дизайнери зробили халтуру, чи видавцям було плювати. Відповіли — я не єдина, хто на обкладинку скаржиться.

Жінка ховається від дощу під чорною парасолею з зірковим принтом. Тримає телефон зі списком книжок, які планує купити на форумі. В переліку — 13 позицій.

— Виписала ціни інтернет-магазинів, ходжу й порівнюю. Чимало книжок дорожчі на Форумі. В середньому на 20–30 гривень. Планувала витратити 2 тисячі. Загалом розчарована і ярмарком, і програмою фестивалю. Три роки тому не встигала, розривалася між подіями та автограф-сесіями, за собою носила торби з книжками, а цього року навіть не знаю, на що піти.

Відвідувачам волонтери роздають бежеві екоторби з вишневим логотипом Форуму.

— Приємний сюрприз від організаторів, — каже 33‑річна Надія Велично з Тернополя. Жінка тримає за руку сина Олексія, 5 років. У дитини на плечах теж торба з логотипом, сягає майже колін. Обоє в жовтих дощовиках.

— Чоловік приїхав у відрядження, а ми попросилися з ним на Форум. Шкода, що з погодою не пощастило. Уже другий день дощ. Вчора гуляли з Олексійком містом, а нині пообіцяла привести його сюди. Біжимо на автограф-сесію до Макса Кідрука. Читаємо його сім’єю, маємо майже всі книжки. На покупки батько нам дав тисячу гривень. Собі навряд чи щось виберу, але куплю те, що син захоче. За умови, що потім прочитає.

Хлопчик капризує і смикає жінку весь час за руку.

— Стараємося з чоловіком заохотити малого до читання. Поки що погано виходить. Не може всидіти за книжкою. Може, після цієї події зрозуміє, що читати — це круто.

Оля Стадник і Вікторія Кущик — другокурсниці. Навчаються у Львівському університеті Івана Франка на філології. Роздивляються новинки “Видавництва Анетти Антоненко”.

— Нам викладачі радили прийти на Форум. Торік через пандемію не вийшло. Цього року тієї помпезності, про яку нам всі говорили, не застали, — каже Ольга. Дівчина придбала книжки “Секс та релігія”, “Лайно. Темна матерія” і “Алкоголь. Дух сп’яніння”. Заплатила 450 грн. — Люблю читати про історію побуту. А почалося все з “Праведного Ката”, книжки англійського дослідника про життя ката з міста Нюрнберг. Тепер вишукую все таке.

— Спустила весь аванс, а мала купувати шафу в коридор, — каже 26‑річна Ірина Стадніченко, із зеленим волоссям і сережкою в носі. Ховається від дощу в холі Палацу мистецтв. Тримає чотири паперові пакети, за спиною рюкзак, теж напакований книжками. — Не знаю, як усе додому нести. Боюся, що пакети намокнуть й порвуться дорогою. Доведеться таксі викликати. На Сихів (район у Львові. — ГПУ) в таку погоду буде понад 200 гривень.

Загалом Ірина придбала 14 книжок.

— Закупляюся так лиш раз на рік, і до наступного форуму все читаю. Найбільше подобається фантастика — улюблений Стівен Кінг. Маю майже всі його книжки, які вийшли українською. Нині купила “Інститут”, “Коли тече кров”, “Кінець зміни” й “Необхідні речі”. Взяла ще другий том Рея Бредбері. Решта — майже всі книжки з “Нашого Формату”. Вони видають прикольний наук-поп і мотиваційну літературу. Розумію, що багато де переплатила, але традиція є традиція. Ще планую піти на “Ніч поезії та Музики”.

38‑річний Руслан Лужний біля стенда видавництва “Білка” на другому поверсі Палацу мистецтв розглядає книжку “Конго-Донбас” Василя Мулика.

— На передовій не був. Хоч і служив на Донбасі, — каже Лужний. — Коли повернувся, почав купувати книжки, які просили військові, й передавати туди. Не читав сам, бо ніколи не відчував потреби. А потім узяв Орвелла “1984”. Не думав, що так сподобається. Плавно перейшов на українських письменників, які пишуть про війну. Виявляється, є багато крутої літератури. Особливо сподобалися “Карателі” та “Герої, херої та не дуже”.

У коридорі, що веде з однієї виставкової зали в іншу, на лавці сидить сива жінка. Перераховує гроші в гаманці. Через плече повісила чорну сумку. На шиї біле намисто, обличчя щільно закриває маска.

— Тільки шість книжок поки що купила, — каже 78‑річна Галина Миколаївна й витягає покупки. — Ось “Теплі історії до шоколаду” Надійки Гербіш, на що мені 2019‑го грошей не вистачило. Я ще не пропустила форум жодного разу. Читання люблю понад усе. Вдома маю столик посеред кімнати й поряд зроблена лавка, а на ній всі книжки з форуму посортовані у стопки за роками, в які купувала. Ще є окрема шафа зі старими виданнями. Нині скупилася на тисячу гривень. Минулого разу віддала 3 тисячі й така сума десь йде щороку. Я хоч і пенсіонерка, але на книжки відкладаю весь рік.

Форум видавців відвідали 30 тис. людей.

Автор: Анна-Лілія КОКОРА, Оксана КНЯЖИК

Коментарі