Маємо йти до саморегуляції в музичній індустрії

  • Жовтень 4, 2019

Гастролі українських артистів у Росії – страшенна ганьба. Як для виконавця і його поціновувачів, так і для всієї нашої країни. Ці відвідування верифікують статус-кво: все, що відбувається, це нормально. “Политики поссорили людей, братские народы” – вся ця маячня.

Але перешкоджання цьому – не справа держави. Немає механізму, щоб Міністерство культури щось забороняло співаку. Ми вільна країна.

Є інститут репутації. Артист повинен усвідомити, що після гастролей в Росії краще лишатися там, бо виступи в Україні не будуть успішними. Впливати має свідомий український слухач, купуючи або не купуючи квитки на той чи інший концерт.

Є інститут репутації. Артист повинен усвідомити, що після гастролей в Росії краще лишатися там, бо виступи в Україні не будуть успішними

Держава в цій ситуації не має важелів. Ми ж не Совєцький Союз, щоб Мінкульт розповідав, що робити й не робити. Мають працювати в своїх повноваженнях. Актуалізувати проблематику. Але позиція міністра культури, молоді та спорту Володимира Бородянського як людини, як громадянина мені близька.

В ідеальному світі має відбуватися так: “Мені подобаються твої пісні, але якщо ти виявився покидьком, що зраджує країну, то я не куплю квитки на твій концерт. Крапка”. Кампанії проти відвідування виступів таких артистів абсолютно вірні. Це те, що називається consumer pressure – тиск споживача.

На жаль, більшість людей не сприймають проблему критично. Тут і може бути точка входу для різноманітних програм Мінкульту. Як зробити так, щоб люди усвідомили й пам’ятали, що у нас є війна і ворог. І відносини з ним у таких умовах гуманістичними бувають лише тоді, коли він у полоні.

Факт війни неприємний. Триває довго, не видно швидших перемог. Про це не комфортно думати. Як і про те, що Ані Лорак і Maruv співають у Росії. Природно уникати неприємного. Але громадянин — це трохи більше, ніж просто людина, що ходить прямо.

Громадянин — це трохи більше, ніж просто людина, що ходить прямо

Ми маємо йти до саморегуляції в музичній індустрії, як це є на Заході. Наприклад, тур-менеджер має сказати якійсь Maruv: “Я не буду робити тобі український тур. А на що ти розраховувала, коли гастролювала в Росії?” Проблема має розв’язуватися in house – усередині індустрії. Але оскільки вони цим не займаються, активістам доводиться нагадувати.

Я б хотів звернутися до співаків. Співайте. Будь-яка особистість, що скаче по сцені та виконує пісні — центр певного всесвіту. Олег Винник, який є українською мегазіркою — центр всесвіту на ім’я Олег Винник. Звідти наша з вами проблематика має вигляд невеселої та навіть сумної.

А з нашого погляду він має вигляд колективного ідіота. Будь-яка перша особа, особливо зірка — це результат скоординованої праці багатьох людей. І от вони важко працювали і створили такого ідіота, який абсолютно з іншого всесвіту.

Співати набагато краще, ніж розмовляти й давати якісь оцінки. Не тому, що вони дурні — просто це не їхній світ. У тому, де центром є Олег Винник, Крим — це така територія, з якої можна було б влітку касу зрубати, а тепер не виходить.

Олексій Ковжун

Коментарі