Свободу слова вирішили регулювати за допомогою колегіальних рішень самих журналістів

  • Вересень 18, 2019

В принципі після призначення Нестора Шуфрича на посаду голови комітету зі свободи слова про майбутнє вільної журналістики в Україні можна було б і не хвилюватися. Її перевели до розряду “не жилець”.

Поміркуйте самі. Про яку свободу можна говорити в умовах редакційної цензури, олігархічного фінансування і явного завдання з інформаційного обслуговування тих чи інших партійно-кланових груп? Розраховувати, що орган, який очолює людина, що голосувала за диктаторські закони, раптом турбуватиметься про захист основних прав і свобод – більш ніж наївно. Однак і цього, як виявилося, деяким чиновникам здалося недостатньо. 16 вересня в Офісі президента пройшло перше засідання Ради з питань свободи слова при президентові України. Будь-яка офіційна інформація про ці збори відсутня.

Розраховувати, що орган, який очолює людина, що голосувала за диктаторські закони, раптом турбуватиметься про захист основних прав і свобод – більш ніж наївно

Головний редактор РБК-Україна Сергій Щербина в Facebook написав, що його особливо вразило, що під час обговорення завдань ради обговорювали опрацювання ідеї про введення національної прес-карти. “Цей документ, як я зрозумів, має надавати статус журналіста, а за проступки такого статусу можна позбавити. Легко припустити, що за принципом наявності національної прес-карти будуть давати акредитацію в парламент, на події за участю президента і т.д.”, – написав він.

За словами видання the Babel, на нараді були присутні заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко і міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський. Головував експерт інформдепартаменту Офісу президента Максим Кречетов. А також понад 30 представників ЗМІ, яким запропонували обрати тимчасовий склад ради з 15 осіб – шість від медіа, шість від громадських організацій і по одному від Офісу президента, Національної спілки журналістів і Незалежної медіапрофспілки.

Примітно, що журналісти, які прийшли на зустріч, спочатку не знали, що їм доведеться обрати склад нововигаданої ради. Прес-секретар Американської торгової палати Тетяна Попова в Facebook розкрила подробиці. Крім неї, від громадських організацій обрані: Діана Дуцик (“Детектор медіа”), Олександр Бурмагін (“Платформа права людини”), Світлана Остапа (“Детектор медіа”), Тарас Шевченко (“Центр демократії і верховенства права CEDEM”), Тетяна Лебедєва (екс-глава наглядової ради “Суспільного”). Від медіа: Наталія Гуменюк (“Громадське”), Павло Єлізаров (3s.tv), Наталія Влащенко (ZIK), Михайло Ткач (проект “Радіо Свобода” – “Схеми: Корупція в деталях”), Вадим Місько (секретар наглядової ради “Суспільного”) і Данило Яневський.

Маємо майже готовий механізм для регулювання журналістської професії

Крім того, до ради автоматично потрапив голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко. Повідомляється, що рада повинна напрацьовувати рекомендації для державних органів з: безпеки та соціального захисту журналістів, саморегуляції і розвитку стандартів, протидії пропаганді і фейкам, доступу до інформації, правовому регулюванню медіа та розвитку регіональних медіа. Фактично маємо майже готовий механізм для регулювання журналістської професії – причому обговорювали його таємно – і готовий орган влади, який покликаний зображати незалежність.

Про те, як національна прес-карта може стати частиною процесу стримування незалежної преси, пояснив Сергій Щербина. Однак проблема не тільки в цьому. Українські медійні союзи, такі як Національна спілка журналістів України і Незалежна медіа-профспілка, кілька років поширюють серед своїх членів міжнародні прес-карти. Що тепер буде з ними? Відберуть? Перестануть видавати? Якщо, наприклад, журналіст не має національної прес-карти, але є володіє міжнародною – тією, яку визнають Міжнародна федерація журналістики і Європейська федерація журналістики, чи буде це означати, що Офіс президента крутіший, ніж Джеремі Діара, Дуня Міятович і основні світові журналістські спільноти?

Шість голосів журналістів на шість голосів громадських і два голоси чиновників – хіба це схоже на самоврядування галузі?

І друге питання: шість голосів журналістів на шість голосів громадських і два голоси чиновників – хіба це схоже на самоврядування галузі? Чому саме ці медіа і саме ці ГО? Хто так вирішив? Що це за таємниця, покрита мороком? Відкритим залишається питання щодо складу ради. Чому прес-секретар Американської торгової палати, а не засновник “Вавилон 13”, або член спільноти “Баба і кіт”? Хіба для забезпечення справедливого представництва від українських медіа та громадських організацій не варто провести широкі з’їзди, обговорити проблематику, призначити прозоре голосування за кандидатів? А головне, чому ті деякі шановні члени медіаспільноти, які увійшли в новий орган, продовжують грати в цю гру? Хіба їм подобається бути використаними? Нагадаю, що при Путіні теж функціонують громадські ради. Багато їх членів здогадуються, що виконують роль ширми. Але тут навіщо?

Виходячи з того, що розповідають ті, хто був на засіданні, зовсім не випливає, що влада вирішила взяти під контроль українські ЗМІ. Боже збав! Вони ж приватні. А організації громадські. План набагато витонченіший. Свободу слова вирішили регулювати за допомогою колегіальних рішень самих журналістів. Ну що ж. Причесана свобода – це основний компонент суверенної псевдодемократії путінського зразка. “Свобода, гласність, перебудова”, які ми заслужили. Ну що ж. Спочивай з миром, незалежна українська журналістико. Прес-картою по горлу – такої жорстокої смерті не заслужила навіть ти. Єдине, що залишається в цій історії за кадром, так це хто зі скандалом вийде з цієї ради першим.

У Ради з питань свободи слова тепер ще буде й функція чистильників ЗМІ від корупціонерів

Ну і прекрасною післямовою для цієї історії можуть стати слова глави ОПУ Андрія Богдана про “чистки” в ЗМІ. “Частина корупції в цій державі – це корупція четвертої влади. Журналісти – це четверта влада, і вона глибоко корумпована, як і вся держава. І неможливе очищення перших трьох гілок влади без очищення четвертої. Я ж знаю, як все працює”, – сказав глава ОП. Так що у Ради з питань свободи слова тепер ще буде й функція чистильників ЗМІ від корупціонерів.

Лариса Волошина

Коментарі