Систему заклинило

  • Вересень 22, 2019

Усе, що робить сьогодні Кремль на політичному полі, свідчить про одне: механізми правління, які функціонували протягом двох десятків років, себе вичерпали. А нову модель владарювання Кремль відбудувати вже не може

Так, що ж вичерпали?

Вибори з наперед гарантованим результатом перестали бути надійним засобом легітимації влади. Збій може трапитися в будь-якому місці і в будь-який час. Навіть більше, вибори стають каналом для виходу протестних настроїв.

Вибори з наперед гарантованим результатом перестали бути надійним засобом легітимації влади

“Единая Россия”, як партійне оформлення всевладдя, викликає в суспільстві відторгнення, перетворившись на чинник дестабілізації.

Нанизані на владну вертикаль структури, які мають її олюднити у вигляді “Всероссийского народного фронта”, громадських палат, РПЛ та іншого конфетті, мають вигляд декоративних брязкалець.

Зовнішню політику зі страхітливим оскалом, мета якої – зміцнити народну підтримку Кремля завдяки демонстрації державної величі, суспільство сприймає як спосіб відвернути увагу від його реальних потреб.

Уся ця багатоповерхова конструкція правління, поїдена іржею, гуркоче і шкандибає. Але незрозуміло куди, розвалюючись на шматки, які беруться жити своїм життям. А тому репресії стають для центру дієвим (як здається владі) інструментом контролю за ситуацією. Про більше і мріяти не доводиться. Про що свідчить сумна доля путінських “нацпроєктів”, які так і залишилися мрією нацлідера.

Коток чавить усіх: і політичних, і нейтральних, і лояльних, і опозиційних

Репресивний коток утрамбовує все навколо, слідуючи російській традиції. Значить, розмазуючи печінку по асфальту. Інакше силовики не вміють. Машина насильства у нас не може працювати селективно і за правилами. Адже правил немає! А тому коток чавить усіх: і політичних, і нейтральних, і лояльних, і опозиційних.

Вибух громадського протесту в зв’язку зі “справою Голунова” і “справою Устинова”, в якому кинувся брати участь кремлівський пропагандистський спецназ і навіть секретар генради “Единой России” Турчак, говорить про те, що правлячий клас усвідомив загрозу, що насувається – для нього! Це загроза потрапити під коток, який не розпізнає своїх і чужих.

Участь провладних сил в дозволеному зверху протесті проти поліцейського свавілля виглядає як спроба самої влади створити громадський консенсус щодо “червоної лінії”. Перехід за цю лінію повинен викликати схвалене суспільством покарання – політичних і протестуючих без дозволу влади можна давити. Причому, саме розуміння “політичного” виявляється навмисно розпливчастим.

Влада, звичайно, спробує використовувати цехову, професійну солідарність, яка почала виникати сьогодні, для того, щоб розмити загальногромадянську солідарність. “Ми витягуємо свого хлопця. А на решту і на інших нам наплювати!” – ось вам і спосіб розбити протестний рух і створити нову базу стабільності на противагу баламутів. Хіба не дотепно?!

Будь-який відступ влади і звільнення жертви з пазурів “правосуддя”, а тим більше покарання правоохоронців за невиправдану “суворість” небезпечне для політичного режиму

Втім, усе це не означає, що надалі не буде нових “Голунова” і “Устинова”. Прийнята владою тактика масового превентивного залякування не має визначника настроїв.

Тим часом, будь-який відступ влади і звільнення жертви з пазурів “правосуддя”, а тим більше покарання правоохоронців за невиправдану “суворість” небезпечне для політичного режиму. Адже в цьому випадку підривається принцип його безпеки – лояльність до силовиків в обмін на їхню безкарність.

Виникає системна пастка. З одного боку, при ескалації репресій під роздачу потраплять свої. Причому, свої з різних поверхів суспільної драбини. Бо загроза бути розчавленим повинна зміцнити вірнопідданство еліти і відбити у неї бажання бурчати. Навіть в м’якому кудринському стилі.

Ще важливіше те, що ескалація репресій зверху може викликати ефект бумеранга знизу.

З іншого боку, від насильства не можна відмовитися. Ніяк не можна! Бо прогнили політичні підвалини, які дозволяють Кремлю утримувати контроль над суспільством. Втім, запущений коток зупинити неможливо. Для самої влади, яка не має інших критеріїв сили, відмова від насильства – прояв слабкості. А потім куди подіти сотні тисяч тих, хто нічого не може, крім як розмазувати печінку по асфальту?

Словом, систему заклинило. Жоден світовий досвід не може нам показати, як із цього стану виходити світовій державі, яка втратила орієнтир і втрачає механізм управління собою.

Лілія Шевцова

Коментарі